ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ національний МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

КАФЕДРА екстреної медичної допомоги та МЕДИЦИНИ КАТАСТРОФ

“Затверджую”

Завідуючий кафедрою ЕМД та МК

професор В. Криса

“____”________________ 2011 р.

Методичний посібник для студентів

до практичного заняття

з дисципліни “Екстремальна медицини”

Тема № 6.

“перша МЕДИЧНА ДОПОМОГА постраждалим ПРИ термічних ушкодженнях”

Підготував викладач кафедри ЕМД та МК Ковалишин М. М.

Обговорено на засіданні кафедри “____”_____________ 2011 р.

Протокол №_________.

Івано-Франківськ, 2011

Поняття про опіки, їх класифікація

При катастрофі на Чорнобильській атомній електростанції (1986) на організм людини діяли такі ж уражаючі фактори, як при зброї масового знищення. Це світлове випромінювання і полум'я, які зумовлюють термічні та радіаційні опіки. Під дією світлового випромінювання виникають опіки.

Первинні опіки з'являються внаслідок дії інфрачервоного випромінювання через 1,1-2,5 с з часу вибуху ядерної бомби. При цьому уражуються відкриті ділянки тіла, повернуті в бік вибуху. Такі опіки називають профільними.

Вторинні опіки - це опіки, що виникають внаслідок займання одягу та охоплення тіла полум'ям. Вони називаються контактними.

На озброєнні сучасних армій є запалювальні суміші (напалм, фосфор та ін.), при згорянні яких виникає висока температура - від 800 до 2200° С, що й стає причиною виникнення термічних опіків. При згорянні напалму утворюється велика кількість окису вуглецю (чадного газу).

При застосуванні напалму санітарні втрати, що виникають внаслідок опіків, становлять 14-16 % від загальної кількості уражених. Медичний персонал повинен вміти організувати і надавати допомогу великій кількості потерпілих.

Виділяють чотири ступені опіків:

І - еритема і набряки шкіри (рис. 1);

ІІ - утворення пухирів. Відмирають лише роговий і блискучий шари епідермісу (рис. 2);

ІІІ А - некроз епідермісу, частковий некроз дерми. При цьому повністю або частково зберігається життєдіяльність епітелію шкірних придатків, сальних і потових залоз та волосяних фолікулів (рис. 3);

III Б - тотальний некроз усієї шкіри;

IV - некроз (обвуглення) шкіри і м'яких тканин (рис. 4).

Рис. 1. Опік І ступеню

Рис. 2. Опік ІІ ступеню

За глибиною ураження опіки поділяють на поверхневі (І, II, III А ступеню), які гояться за рахунок проліферації епітеліальних елементів здорової шкіри і епітелію шкірних придатків, та глибокі (III Б, IV ступеню), які можуть гоїтись тільки внаслідок крайової епітелізації або після проведення пластики шкіри (аутопластика, гетеропластика).

С тан тяжкості хворого визначається не лише ступенем ураження, але й площею опікової поверхні тіла.

Площу опіку можна визначити кількома способами. Найпростіший спосіб - визначення за «правилом дев'ятки» (рис. 5). Встановлено, що шкірний покрив голови і шиї становить 9 % від загальної площі шкіри; однієї руки - 9 %; передньої поверхні тулуба - 18 %; задньої поверхні тулуба – 18 %; однієї нижньої кінцівки - 18 %; промежини і статевих органів - 1 %.

Д ругий спосіб визначення опікової поверхні - спосіб Глумова - полягає в тому, що невеликі за площею опіки вимірюють за допомогою долоні. Площа долоні дорослої людини складає 1-1,2 % від загальної площі поверхні тіла (рис. 6).

Досить простим і зручним методом визначення площі опікової поверхні є метод Вілявіна. Виготовляють штамп силуету передньої і задньої поверхонь тіла людини і ділять його на сегменти. Кожен сегмент складає 1 % від загальної площі поверхні тіла. На вкладку історії хвороби наносять відбиток штампу і на ньому позначають обпечені ділянки тіла. І ступінь наноситься жовтим кольором, II ступінь - червоним, III - синім, IV - чорним. Місця, які потребують трансплантації, забарвлюються у зелений колір.