Поняття про електротравму. Допомога при ній
Електротравма - ушкодження, що виникає внаслідок дії електричного струму (напругою вище 50 В) або атмосферного електричного струму.
Н
айбільшу
небезпеку для людини становить змінний
струм місцевої електромережі
(220 В), який блокує потерпілого до
електричного ланцюга, спричиняє тетанічні
судоми, порушення центральної
нервової системи, зупинку серцевої
динної
та дихальної діяльності.
При дії на людину блискавки атмосферний електричний струм має на пругу більше 1 тисячі вольт.
Ознаками дії струму є наявність сухого змертвіння тканин (некрозу) сірого або молочного кольору із втягнутим темнішим центром та припіднятими світлішими краями. Як правило є слід входу і виходу струму з виразнішими місцями входу або місце стикання електричного проводу з тілом людини.
Часто електротравма супроводжується специфічними опіками електролізного походження за рахунок утворення теплової енергії в місцях контакту. При цьому спостерігається локальний некроз, тріщини та дірчасті пошкодження кісток, травматичні ампутації кінцівок. При дії блискавки визначають точкові плями, опікові рани, фігури блискавки у вигляді дерева, рожеві або червоні смуги на шкірі. При натисканні на шкіру вони зникають.
Внаслідок ушкодження струмом в організмі відбуваються зміни, які призводять до пізніх некрозів і кровотеч (на 7-10 день після травми). Потерпілі відчувають удар, після якого наступають тетанічні судоми, розбитість, важкість тіла, різке пригнічення, сонливість, головний біль, запаморочення. Виникають нервово-психічні розлади, симптоми підвищеного внутрішньочерепного тиску. Артеріальний тиск падає, з'являється аритмія, фібриляція шлуночків і асистолія. Може статися зупинка дихання, легенева кровотеча.
Перша допомога
Негайно звільнити потерпілого від дії електричного струму. Вимкнути джерело електропостачання; якщо це неможливо, сухою дерев'яною палицею відкинути обірваний провід.
При збереженні свідомості потерпілого, який може бути збуджений або загальмований з тетанічними судомами (скорочення м'язів нижніх, верхніх кінцівок тулуба), блідістю шкірних покривів, вираженими болями, потерпілому дають теплий чай. настій валеріани, внутрішньом'язово вводять 2 мл 50 % розчину анальгіну. Якщо допомогу надає бригада швидкої допомоги, потерпілому вводять 2 мл 0,5 % розчину реланіуму (сибазону, седуксену). Доставляють потерпілого в реанімаційне відділення лікувального закладу.
Якщо потерпілий без свідомості, шкіра «мармурова», з вираженою аритмією, зниженим артеріальним тиском, частим пульсом (більше 110 уд/хв.), вводять наркотичні анальгетики (1 мл 1 % розчину промедолу), дають зволожений кисень, підшкірно вводять 1 мл 10% розчину кофеїну-натрію бензоату; внутрішньом'язово 2,5 % розчину піпольфену, внутрішньовенно 10 мл/кг 10 % розчину глюкози. Опікову поверхню обробляють 0,5 % розчином фурациліну, накладають стерильну пов'язку, транспортують потерпілого у спеціалізований лікувальний заклад.
Якщо потерпілий в комі, з дихальною недостатністю, що зумовлена ларинго-спазмом, аритмією, зниженим артеріальним тиском, опіками, йому проводять ендотрахеальну інтубацію після введення 3 мл 2 % розчину дитиліну внутрішньовенно, штучну вентиляцію легень з киснем. Підключають крапельницю з реополіглюкіном 15 мл/кг), 10 % розчином глюкози (10 мл/ кг). Обробляють опікову поверхню і транспортують у спеціалізований лікувальний заклад.
Якщо у потерпілого клінічна смерть, потерпілому звільняють верхні дихальні шляхи, проводять серцево-легеневу реанімацію. Внутрішньосерцево вводять 0,1 % розчин адреналіну гідрохлориду 1 мл та 10 мл 10 % розчину кальцію хлориду, проводять дефібриляцію.
Транспортують потерпілого в реанімаційне відділення лікувального закладу.