Моделювання економічних явищ та процесів складається з наступних етапів:

• Визначення ключових змінних, що характеризують сутність економічного процесу, який досліджується;

• висування припущень щодо умов існування моделі та визначення поведінкових передумов. Важливе припущення при інших постійних умовах: тобто допускається, що всі змінні, за винят­ком тих, які в даний момент розглядаються, залишаю­ться незмінними;

• формування гіпотези щодо взаємодії ключових змінних та прогнозування реальних економічних подій.

Метою економічного моделювання є намагання допомогти зрозу­міти, як функціонує той чи інший сектор економіки. Буде помилко­вим вважати, що чим більше модель схожа на реальний процес, тим вона краща. Критерієм корисності економічної моделі є не ступінь її відповідності реальним економічним процесам, а відпо­відність отриманих за її допомогою прогнозів реальним подіям. Тому модель має бути максимально спрощена, що дасть змогу роз­ширити масштаби та ефективність її використання. Скажімо, якщо заграва під час заходу сонця дає можливість із значною вірогідністю прогнозувати вітряну погоду наступного дня, то маємо просту мо­дель, яка набагато корисніша, ніж побудована на складному вивченні напрямків руху повітряних потоків за допомогою зондів, супутників тощо.

Побудова моделі пов'язана з втратою частини інформації про об'єкт, який досліджується. Це допомагає абстрагуватися від його другорядних елементів, сконцентруватися на головних складових системи та їхніх взаємозв'язках.

Вище були наведені приклади економічних моделей (крива виробничих можливостей і модель циркулюючих потоків), котрі досить спрощено опи­сували економіку, але виявилися корисними для розгляду деяких важливих понять і концепцій.

Отже, економічну модель можна визначити як спрощений опис певного аспекту економічної діяльності. Цей опис може бути виражений не тільки у вигляді графіків та схем, а й у вигляді математичних рівнянь і навіть слів. Наприклад, твердження: "Підприємницька фірма виробляє таку кількість продукції, яка максимізує її прибуток", — є основою для формалізації поведінкової моделі фірми. Відомі досить незвичні способи моделювання економіки. Так, відомий економіст (а в минулому інженер) А. Філіпс сконструю­вав діючу модель визначення національного продукту, використовуючи скляні трубки й рідину різних кольорів, що циркулює в них. Зараз ця екзотична економічна модель прикрашає підвал Лондонської школи економіки, де А. Фі­ліпс свого часу читав лекції.

Найпростішим видом економіко-математичного моделювання є моделювання у двовимірному просторі — за допомогою графіків. Саме цей метод найчастіше використовується у мікроекономіці.

Відомо кілька класифікацій моделей, які використовуються у економіці. Досить поширеними є:

• рівноважні моделі - використовуються при дослідженні взаємовідносин між економічними суб”єктами;

• оптимізаційні моделі – застосовують при дослідженні поведінки окремих економічних суб”єктів.

Важлива риса мікроаналізу — рівноважний підхід до дослі­дження динамічних явищ і процесів. Розглядаючи сталу динаміку економічних явищ, мікроекономіка намагається вивчити такий їхній стан, який характеризується відносною стабільністю, тобто рівнова­гою. Рівновага означає, що немає внутрішніх тенденцій до зміни існуючого стану. Якщо при незначних змінах зовнішнього середо­вища ситуація докорінно змінюється, то така рівновага називається нестійкою. Якщо при виникненні таких зовнішніх змін у самій системі з'являються сили, що відроджують рівновагу, то вона нази­вається стійкою. Зміни зовнішніх умов можуть бути значними, тоді така економічна система перейде від одного рівноважного стану до іншого аналогічного стану. Встановлення способу взаємодії сил, що безпосередньо контактують у цій взаємодії, аналіз результатів їх взаємовпливу та стійкого функціонування в зовнішньому середо­вищі, яке динамічно змінюється, а потім передумов виникнення та розпаду таких систем і перехід до нових — один з ключових на­прямків розвитку мікроекономіки.

У побудові мікроекономічних моделей широко використовуєть­ся технічний прийом, що називається граничним аналізом, при який йшлося у попередньому питанні.

Велике значення в мікроекономіці має функціональний аналіз. У ході його здійснення в досліджуваному явищі виділяється ха­рактерна риса, яка нас цікавить, а потім розпочинається пошук факторів, що на неї впливають. Після встановлення таких фак­торів визначається спосіб їх взаємодії з виділеною характеристи­кою, тобто функція. Слід зазначити, що з'ясування функціональ­ного взаємозв'язку важливе навіть тоді, коли чітке визначення причинно-наслідкових зв'язків між досліджуваними явищами ускладнене.

У мікроекономічних дослідженнях особливо широко використо­вуються методи статики і динаміки. Метод статики передбачає порівняння різних рівноважних станів, при цьому перехід від однієї рівноваги до іншої залишається поза аналізом. Метод динаміки, навпаки, вимагає аналізу власне переходу від одного стану рівнова­ги до іншого.

Економічні моделі звичайно використовуються в нормативному і пози­тивному аналізі. (Деякі економісти використовують термін нормативна і позитивна теорія).

Позитивна економічна теорія розглядає (описує) факти і залежності між ними. Твердження типу: "Якщо Україна введе квоти на імпортні автомо­білі, то їхня ціна для громадян України зросте", — є прикладом позитивного аналізу. Це твердження не оцінює ситуацію з точки зору "погано — добре", а лише констатує факти і зв'язки між ними.

Звичайно як частина позитивної економічної теорії розглядаються дискусії про ефективність, оскільки мова йде про загальні закономірності функціо­нування економіки. Наприклад, ресурси в економіці можуть бути розподілені ефективно, але не обов'язково це буде відповідати поняттю справедливості, рівності тощо.

Для того щоб оцінити наслідки ефективного розподілу, необхідно за­стосувати міркування типу "добре — погано". Його вносить нормативна економічна теорія. Такий тип аналізу активно використовується в економіці добробуту для обговорення питання про те, що таке держава добробуту. В рамках нормативного аналізу використовуються конкретні оцінні міркуван­ня типу: "якими є економічні умови і наскільки успішними можуть бути зу­силля політиків, спрямовані на зміну ситуації". Нормативний аналіз сто­сується не лише якісної оцінки економічної політики, але й містить розробку її конкретних варіантів.

Повернімось до твердження про квоти. З точки зору нормативного аналізу, це рішення можна оцінити в кількох аспектах: яким повинен бути розмір квоти? Якими є наслідки її запровадження для всіх суб'єктів ринку? Нас­кільки сприятливішим може виявитися для них запровадження імпортного мита?

Слід зазначити, що обидва види аналізу (типи теорії) тісно пов'язані. Зокрема, результати позитивного аналізу допомагають визначити кращий шлях для досягнення нормативних цілей.

Інколи дуже складно визначити найкращий варіант політики. Однак можна прослідкувати взаємовплив різних факторів і тим самим спростити проблему пошуку оптимального рішення.