Питання 3. Загальноекономічні та специфічні методи мікроекономіки

Методи мікроекономічного аналізу

У мікроекономічних дослідженнях використовуються як загальнонаукові, так і спеціальні методи. Кінцевим завданням таких досліджень є розробка теорій та моделей.

Методи мікроекономічного аналізу – це сукупність засобів та прийомів пізнання суті еко­номічних процесів на рівні окремих господарюючих суб”єктів.

Загальнонаукові методи:

• порівняльний аналіз;

• синтез;

• індукція;

• дедукція;

• наукова абстракція;

• аналогія;

• графічне зображення;

• моделювання;

• функціональний аналіз;

• метод статики;

• метод динаміки.

Поняття економічної моделі

Функціонування ринкового механізму на практиці досить складне й багатопланове. Мікроекономічні дослідження, як правило, розпочинаються зі зби­рання та вивчення фактів економічного життя. Узагальнення їх, виділення найсуттєвіших та абстрагування від другорядних, дослі­дження причинно-наслідкових зв'язків дає змогу встановити моти­ви поведінки економічних суб'єктів та побудувати модель.

Так, для розгляду основних принципів і виявлення певних закономірностей, які допомогли б в аналізі складних економічних реалій, економісти користуються спрощеними описами економічних явищ, так званими еконо­мічними моделями.

Економічна модель — це система взаємозв'язків між економічними змінними, яка дає змогу прогнозувати результат або, можна так ще висловитися: умовний образ (відображення) економічного явища, об'єкта або процесу, сконструйований для простоти його дослідження. Іншими словами, вона використовується для передбачення того, як зміни економіч­них умов приведуть до зміни економічних результатів. Економічні змінні — це натуральні величини, які можуть якимось чином вимі­рюватися, або суми грошей, що можуть набувати можливих значень (наприклад, річний обсяг виробництва, сума грошей, темп інфляції). Вирізняють дві групи таких змінних:

а) ендогенні змінні — це характеристики об'єкта, які треба визначити в результаті розрахунків по моделі (невідомі величини), тобто це величини, які отримують у рамках моделі при вирішенні поставленого завдання;

б) екзогенні змінні — це характеристики зовнішніх (по відношенню до об'єкта моделювання) умов, що змінюються, а також сукупність внут­рішніх параметрів об'єкта; фіксація їхніх значень дозволяє конкретизу­вати модель, тобто, це відомі величини, що вводяться у модель в готовому вигляді.

Модель дає можливість отримати нові знання про модельований ори­гінал. Вона дозволяє відповідати на питання типу "що буде, коли". Чим модель простіша, тим легше її використовувати для загальної відповіді на це питання, тим менш деталізованим буде одержаний прогноз. Модель, яка цілком адекватна об'єкту моделювання, неможлива й не потрібна. Модель має бути настільки простою, наскільки це дозволяє мета дослідження. Такою метою може бути, наприклад, спроба розібратися, як діє певний сектор економіки чи окремий учасник економічного процесу.

Висновки з економічних моделей виражаються у формі гіпотез, тобто тверджень про причини і наслідки, які потребують підтвер­дження чи заперечення фактами.

Гіпотеза – попередній, неперевірений практикою принцип, що спирається на спостереження, умоглядні висновки, логіку або інтуїцію. Сформульовані гіпотези є для економіста орієнтиром при доборі та систематизації емпіричних даних.