2. Життєвий цикл ісм

Сукупність стадій і етапів, що проходить ІСМ у своєму розвитку від моменту ухвалення рішення про створення системи до моменту припинення її функціонування, називається життєвим циклом ІСМ.

Життєвий цикл розробки ІСМ зазвичай включає такі стадії:

1. Планування й аналіз вимог (передпроектна стадія) - системний аналіз. Дослідження й аналіз існуючої інформаційної системи, визначення вимог до утворюваної ІСМ, оформлення техніко-економічного обгрунтування (ТЕО) і технічного завдання (ТЗ) на розробку ІСМ.

2. Проектування (технічне проектування, логічне проектування). Розробка у відповідності до визначених вимог складу функцій, що підлягають автоматизації, (функціональна архітектура) і складу забезпечувальних підсистем (системна архітектура), оформлення технічного проекту ІСМ.

3. Реалізація (робоче проектування, фізичне проектування, програмування). Розробка і настроювання програм, наповнення баз даних, створення робочих інструкцій для персоналу, оформлення робочого проекту.

4. Впровадження (тестування, дослідна експлуатація). Комплексне налагодження підсистем ІСМ, навчання персоналу, поетапне впровадження ІСМ в експлуатацію у підрозділах економічного об’єкта, оформлення акту про приймально-здавальні випробування ІСМ.

5. Експлуатація ІСМ (супроводження, модернізація). Збір рекламацій і статистики про функціонування ІСМ, виправлення помилок і недоробок, оформлення вимог до модернізації ІСМ і її виконання.

Розвиток технологій проектування інформаційних систем обумовлював зміну моделей життєвого циклу, що визначають порядок виконання стадій і етапів. Серед відомих моделей життєвого циклу можна виділити такі:

• каскадна модель (до 1970-х років) - послідовний перехід на наступний етап після завершення попереднього;

• ітераційна модель (1970-і - 1980-і роки) - з ітераційними поверненнями на попередні етапи після виконання чергового етапу;

• спіральна модель (1980-і - 1990-і роки) - прототипна модель, що передбачає поступове розширення прототипу ІСМ.

Каскадна модель. Ця модель життєвого циклу характерна для автоматизації відокремлених незв’язаних задач, що не потребує інформаційної інтеграції і сумісності, програмного, технічного й організаційного сполучення з іншими системами. Для рішення окремих задач каскадна модель життєвого циклу є прийнятною щодо термінів розробки і надійності. Але її застосування до великих і складних систем через велику тривалість процесу проектування призводить до невідповідності проектних рішень вимогам, що з часом змінюються, а отже, до неможливості практичної реалізації проектів.

Ітераційна модель. Відповідає підходу («знизу-угору») до проектування, за якого проектні рішення, одержувані при реалізації окремих задач, ув’язуються в комплексну інформаційну систему. Коли неузгоджені проектні рішення по окремих задачах комплектуються в загальні системні рішення, виникає потреба в перегляді раніше сформульованих вимог і виконаних розробок, що обумовлює необхідність ітераційних повернень до попередніх стадій. Недоліками ітераційної моделі є: неузгодженості у виконаних проектних рішеннях і документації; складність використання проектної документації; заплутаність функціональної і системної архітектури створеної ІСМ та її погана життєздатність.

Спіральна модель. Передбачає підхід до організації проектування ІСМ «згори-униз», коли спочатку визначається склад функціональних підсистем, а потім постановка окремих задач. Відповідно спочатку розробляються такі загальносистемні питання, як організація інтегрованої бази даних, технологія збору, передачі й накопичення інформації тощо, після чого визначається технологія рішення конкретних задач. У рамках комплексів задач програмування здійснюється у напрямку від головних програмних модулів до окремих функціональних модулів. При цьому в першу чергу розв’язуються питання взаємодії інтерфейсів програмних модулів між собою і з базою даних, а в другу - реалізації алгоритмів.

В основі спіральної моделі життєвого циклу лежить застосування прототипной технології або RAD-технології швидкої розробки прикладних програм (rapid application development). Відповідно до цієї технології спочатку створюється програмний прототип інформаційної системи, що реалізує її інтерфейсні функції і дає змогу перевірити відповідність функціональних особливостей системи вимогам замовника. Подальша робота полягає у розширенні і деталізації програмних прототипів. Перевагами прототипної технології є зменшення кількості ітерацій, а також помилок і невідповідностей між деталями проекту; скорочення терміну проектування ІСМ; спрощення створення проектної документації.