Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Экономический анализ.doc
Скачиваний:
1
Добавлен:
30.04.2019
Размер:
1.21 Mб
Скачать

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ЕКОНОМІКИ І ТОРГІВЛІ ІМЕНІ МИХАЙЛА ТУГАН-БАРАНОВСЬКОГО

ІНСТИТУТ ОБЛІКУ І ФІНАНСІВ

ЕКОНОМІНИЙ АНАЛІЗ

КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ

для студентів спеціальності 6.050.100 3 курс (Фін, БС)

денної форми навчання

Лектор к.е.н., доцент Возіянова Н.Ю.

Донецьк 2011

Зміст

Змістовний модуль 1. Теоретичні основи економічного аналізу

Тема 1. Зміст, предмет та метод економічного аналізу

  1. Зміст аналізу господарської діяльності

  2. Основні принципи економічного аналізу

  3. Предмет економічного аналізу

  4. Завдання економічного аналізу

Тема 2. Метод і методика економічного аналізу

  1. Методологічна основа метода ЕА

  2. Метод ЕА та його відмінні особливості

  3. Методика ЕА

  4. Чинники та їх класифікація

  5. Прийоми та способи ЕА та їх класифікація

  6. Економіко-математичне моделювання як спосіб вивчення господарсько-фінансової діяльності підприємства

Змістовний модуль 2. Аналіз продажу товарів і товарних запасів

Тема 3. Аналіз виручки від реалізації товарів, робіт та послуг

  1. Значення, завдання та інформаційне забезпечення аналізу роздрібної реалізації

  2. Загальнооціночні показники для аналізу роздрібної реалізації

  3. Аналіз виконання плану та динаміки

  4. Аналіз впливу чинників

Тема 4. Аналіз товарних запасів

  1. Значення, завдання та інформаційне забезпечення аналізу товарних запасів

  2. Аналітична оцінка стану та динаміки ТЗ

Аналіз ефективності використання ТЗ

Змістовний модуль 3. Аналіз основних показників діяльності

Тема 5. Аналіз трудових ресурсів підприємства.

  1. Значення, завдання та інформаційне забезпечення аналізу трудових ресурсів

  2. Аналіз чисельності персоналу підприємства

  3. Аналіз продуктивності праці

  4. Методика аналізу витрат на оплату праці

Тема 6. Аналіз основних фондів підприємства.

  1. Сутність, класифікація, задачи та інформаційне забезпечення аналізу ОФ

  2. Аналіз стану та динаміки ОФ

  3. Методика аналізу ефективності використання ОФ

Тема 7. Аналіз витрат підприємства.

  1. Значення, завдання та інформаційне забезпечення аналізу витрат підприємства

  2. Методика аналізу виконання змети та динаміки витрат підприємства

  3. Аналіз впливу чинників на витрати підприємства

  4. Аналіз окремих статей витрат підприємства

Тема 8. Аналіз фінансових результатів.

  1. Мета та завдання аналізу фінансових результатів

  2. Показники, що характеризують фінансові результати

  3. Методика аналізу валового прибутку

  4. Методика аналізу прибутку та рентабельності

Перелік основної і додаткової навчально-методичної літератури

Змістовний модуль 1. Теоретичні основи економічного аналізу

Тема 1. Зміст, предмет та метод економічного аналізу

  1. Зміст аналізу господарської діяльності

  2. Основні принципи економічного аналізу

  3. Предмет економічного аналізу

  4. Завдання економічного аналізу

  1. Зміст аналізу господарської діяльності

Будь-яка наука передбачає певну систему знань, яку отримують пізнаючи світ у різних його виявах. Система знань ґрунтується на теорії наукового пізнання, яка вивчає можливості та закономірності через дослідження об’єктивної реальності. Саме ця теорія є методологічною основою економічного аналізу, зорієнтованого на дослідження економічної системи в цілому та її структурних елементів.

Термін “аналіз” (в перекладі з грецької analysis – розкладання) в загальному розумінні означає процеси уявного чи фактичного розкладання цілого на складові частини для пізнання його внутрішньої природи. Таким чином, розкладання предмета чи явища на складові частини дозволяє проникнути в глибинну сутність досліджуваного процесу, зрозуміти взаємозв’язок між окремими частинами чи явищами в цілому залежність їх від різних факторів.

Водночас потрібно пам’ятати, що численні явища і процеси навколишнього середовища не можуть бути осмислені тільки за допомогою аналізу. Тому аналіз виступає у динамічній єдності з поняття “синтез” (від грецької synthesis – поєднання), що означає з’єднання раніше розмежованих елементів досліджуваного об’єкту в єдине ціле. Аналіз і синтез виступає як діалектичний тандем і розуміється як синонім усякого наукового дослідження. В будь-якій галузі наукових знань, в будь-якій сфері діяльності людини обійтися без аналізу-синтезу неможливо.

Активною складовою в процесі пізнання виступає людське мислення, що являє собою найвищу синтетичну спроможність людського мозку.

Процес аналітико-синтетичної діяльності людського мозку проходить через три взаємозалежні стадії:

  • живе споглядання (проявляється через сприйняття, відчуття, уявлення: пізнаються зовнішні риси, параметри, характеристики об’єкту. На цій стадії відбувається сприйняття господарчих процесів через систему економічної інформації, яка постійно розширюється);

  • абстрактне мислення (дозволяє виявити внутрішню сутність об’єкту, визначити його особливості, закономірності розвитку. На цій стадії відбувається логічна та машинна обробка інформаційних даних, розкривається глибинний зміст досліджуваних явищ, виявляються певні закономірності щодо їх розвитку. Все це дозволяє прийти до узагальнених висновків , конструювання практичних пропозицій, спрямованих на подальше удосконалення економіки);

  • практична діяльність (критерієм істинності пізнання являється практика. Всі пропозиції щодо удосконалення економіки у збагаченому вигляді повертаються до практики, де вони перевіряються та закріплюються).

Таким чином, аналіз у вивченні економічних явищ сприяє виробітку конкретних пропозицій спрямованих на вдосконалення економіки на мікро- і макрорівнях. Звідси аналіз економіки набуває великий і практичний інтерес, а аналіз називається економічним, тобто вивчаючий економіку підприємства.

З усього вище сказаного можна зробити висновок, що під аналізом у широкому сенсі слова розуміється спосіб пізнання предметів та явищ навколишнього середовища, заснований на розподілі цілого на складові елементи, частини, сторони і вивченні їх в усьому різноманітті зв’язків і залежностей.

Метою економічного аналізу є вивчення наслідків господарчої діяльності всіх організаційних структур у взаємозв’язку та розвитку, впливу чинників на їх відхилення для виявлення недоліків та резервів, активний вплив на діяльність підприємства, його ефективність та якість роботи.

Актуальним питанням теорії і практики економічного аналізу, вдосконалення методики є визначення його видів та напрямів. Класифікація видів економічного аналізу має важливе значення для правильного розуміння його задач. Види економічного аналізу класифікуються щодо слідуючих ознак:

  • за галузевою ознакою:

  • галузевий – враховує специфіку окремої галузі економіки (промисловість, будівництво, транспорт, торгівля й таке інше);

  • міжгалузевий – являється теоретичною та методологічною основою аналізу щодо всіх галузей економіки;

  • за часовою ознакою:

  • попередній (перспективний, прогнозний) – проводиться до здійснення господарських операцій, він необхідний для обґрунтування, управлінських рішень та планових завдань, а також для прогнозування майбутнього та оцінки очікуваного виконання плану, попередження небажаних результатів;

  • подальший (ретроспективний) – проводиться після здійснення господарських операцій, використовується для контролю за виконанням плану, виявлення невикористаних резервів, об’єктивної оцінки результатів діяльності підприємства. Ретроспективний та перспективний аналізи тісно пов’язані поміж собою. Без ретроспективного аналізу неможливо зробити перспективний. Ретроспективний аналіз в свою чергу ділиться на оперативний (ситуаційний) та підсумковий (результативний або заключний).

Оперативний (ситуаційний) аналіз проводиться одразу після здійснення господарської операції або зміни ситуації за короткі відрізки часу (день, доба, декада). Його мета – оперативно виявляти недоліки та впливати на господарські процеси. В умовах ринкової економіки оперативний (ситуаційний) аналіз набуває особливого значення.

Підсумковий (заключний) аналіз проводиться за звітний період (місяць, квартал, рік). Його цінність полягає в тому, що діяльність підприємства вивчається комплексно за звітними даними відповідного періоду, що забезпечує більш повну оцінку діяльності підприємства щодо використання наявних можливостей;

  • за просторовою ознакою:

  • внутрігосподарській – вивчає діяльність тільки досліджуваного підприємства, його структурних підрозділів;

  • міжгосподарський – порівнюються результати діяльності двох та більше підприємств, що дозволяє виявити попередній досвід, резерви, недоліки;

  • за об’єктами управління:

  • техно-економічний аналіз;

  • фінансово-економічний аналіз;

  • соціально-економічний аналіз;

  • економіко-статистичний аналіз;

  • економіко-екологічний аналіз;

  • маркетинговий аналіз;

  • за методикою вивчення об’єктів:

  • порівняльний аналіз;

  • факторний аналіз;

  • діагностичний аналіз;

  • маржинальний аналіз і таке інше.

Групування економічного аналізу відбувається за наступними напрямками:

  • за обсягом дослідження питань, що вивчаються – повний (комплексний) та тематичний (локальний);

  • за рівнем досліджуваної ланки – робоче місце, підприємство, об’єднання, галузь;

  • за періодичністю проведення – щоденний, щодекадний, щомісячний, щоквартальний, щорічний;

  • за суб’єктами (користувачами) аналізу – внутрішній (проводиться безпосередньо на підприємстві для потреб оперативного короткострокового або довгострокового управління діяльністю підприємства) та зовнішній (проводиться на підставі фінансової і статистичної звітності фінансовими органами, банками, акціонерами, інвесторами).

Будь-яке управління починається з оцінки стану та динаміки розвитку того чи іншого процесу. Практично вибрати з різних джерел відповідну інформацію аналітично її опрацювати, визначеним способом. На підставі такого аналізу можна обґрунтувати, а від так і прийняти певне управлінське рішення. Без вміння науково обґрунтувати та правильно оцінювати ефективність рішень, що приймаються на основі даних аналізу, управління підприємством не може бути достатньо ефективним, понижується його роль як двигуна, прискорювача економічного розвитку.

Таким чином, економічний аналіз виступає попереду управлінських рішень та дій, обґрунтовує та підготовлює їх, в цьому є основа наукового управління, його об’єктивності та ефективності.

Отже, найважливіша функція аналізу і його роль в управлінні - обґрунтування рішень.

Значення економічного аналізу в ринкових умовах полягає в тому, що:

  • економічний аналіз являється складовою частиною економічних методів управління виробництвом;

  • добре організований економічний служить науковою базою для прогнозування діяльності підприємства;

  • на підставі економічного аналізу розробляються рекомендації, приймаються продумані та обґрунтовані рішення;

  • економічний аналіз набуває особливої важності під час підбору ділових партнерів в умовах ринку;

  • важливе значення економічного аналізу заключається у тому, що він являється зброєю удосконалення виробничих відносин.

Необхідно акцентувати значення економічного аналізу в здійснені інших функцій управління, насамперед планування. На підставі даних економічного аналізу досліджується процес виконання планів, та якість самого планування. В процесі аналізу встановлюються та кількісно вимірюються чинники, які спричинили відхилення у виконанні планів, розкриваються причини їх виникнення, позитивні та негативні сторони в роботі. За результатами аналізу об’єктивно оцінюються досягнуті економічні результати, виявляються невикористані резерви, розробляються заходи щодо їх максимального використання, вносяться корективи в планові завдання. Дані аналізу за попередні періоди є базою для складання обґрунтованих та оптимальних бізнес-планів на майбутнє.

Таким чином, економічний аналіз є важливим елементом в системі управління виробництвом, дійовим засобом виявлення невикористаних можливостей та упущеної вигоди, узагальнення досвіду та формування нового економічного мислення, основою розробки обґрунтованих планів і прийняття управлінських рішень.

Тема 2. Метод і методика економічного аналізу

  1. Методологічна основа метода ЕА

  2. Метод ЕА та його відмінні особливості

  3. Методика ЕА

  4. Чинники та їх класифікація

  5. Прийоми та способи ЕА та їх класифікація

  6. економіко-математичне моделювання як спосіб вивчення господарсько-фінансової діяльності підприємства

В процесі аналітичної обробки економічної інформації використовують ряд спеціальних прийомів та способів економічного аналізу. В них розкривається специфічність методу економічного аналізу, відображається його системний, комплексний характер. Під методом у широкому сенсі цього слова розуміється спосіб підходу до вивчення реальної дійсності, спосіб дослідження явищ природи та суспільства. Якщо предмет відповідає на питання „що ми вивчаємо?”, то метод – „як вивчаємо?”, „за допомогою яких способів?”. Він є сукупністю прийомів та способів дослідження господарської діяльності будь-якого економічного об’єкту шляхом виявлення та визначення взаємозв’язку та зміни його параметрів, кількісного і якісного вимірювання впливу окремих чинників на цю зміну.

Прийоми і способи економічного аналізу умовно можна розділити на слідуючи групи:

  • способи первинної обробки економічної інформації (порівняння, ґрунтування, відносні і середні величини, деталізація, динамічні ряди);

  • способи факторного аналізу:

  1. способи детермінованого факторного аналізу (ланцюгові підстановки, абсолютні і відносні різниці, індексний, інтегральний, логарифмічний, дольової участі);

  2. способи стохастичного факторного аналізу (кореляційно-регресивний аналіз, дисперсійний аналіз, компонентний аналіз, багатомірний факторний аналіз);

  • графічні способи (аналітичні, ілюстративні, інформаційні графіки, діаграми, картограми, сітьові графіки);

  • способи порівняльної економічної оцінки (метод сум, метод суми місць, метод суми балів, метод геометричної середньої, метод відстань, таксометричний);

  • способи оптимізації показників (програмування, теорія масового обслуговування, теорія ігор, дослідження операцій, інші математичні методи);

  • евристичні методи:

  1. експертні методи (анкетування, інтерв’ю, метод комісії, проведення методичних нарад, конференцій, семінарів);

  2. психологічні методи (метод аналогії, інверсії, синтетики, „мозкового штурму”, контрольних питань, колективного блокноту, семикратного пошуку, морфологічного аналізу).

Вибір способу економічного аналізу або комплексне застосування декількох з них у кожному конкретному випадку залежить від об’єкта, мети аналізу, інформації, яку має у своєму розпорядженні аналітик, технічних можливостей виконання розрахунків.

Всі прийоми економічного аналізу (загальна кількість яких складає біля ста) можна розділити на три великі групи:

  • логічні або традиційні методи;

  • математичні методи;

  • евристичні методи.

Способи первинної обробки економічної інформації являються одними з основних в економічному аналізі і відносяться до першої групи – логічні методи.

Їх визначають як традиційні, базові, основні. Йдеться про найпоширеніші, ключові методи, без яких аналітичні дослідження практично неможливі. характерним для логічних методів є творче осмислення цілей і принципів дослідження їх зміни й розвитку явищ та процесів.

Порівняннянайуніверсальніший метод пізнання економічних явищ і процесів, дослідження їх зміни і розвитку, початковий етап реалізації аналізом своєї цільової функції. Цей спосіб використовується нами на кожному кроці. “Все пізнається у порівнянні” – загальновизнана філософська теза виводить спосіб порівняння в економічному аналізі в розряд основних. Пріоритетним при застосуванні способу порівняння є вибір бази порівняння та досягнення якісної порівнянності параметрів. Наприклад, якщо метою аналізу є оцінка виконання плану, то за базу порівняння обирають планові значення показників. Некоректним є порівняння показників у різних фазах економічного зростання, у різних умовах економічної самостійності. Нелогічно порівнювати показники діяльності підприємств різних форм організації виробництва і праці. Тому, в залежності від змісту вивчаємо показників, порівняння ставить ряд умов: єдність оцінки показників, що порівнюються; нейтралізація можливих кількісних відмінностей; порівняння календарних періодів; використання інформації і аналітичних показників, що формуються по однаковій методології та інше.

Порівняння дозволяє виявити взаємозв’язок економічних явищ, їх розвиток і ступінь досягнутої ефективності у використанні матеріальних, трудових і фінансових ресурсів.

Групування – це виділення і з сукупності досліджуваних явищ якісно-однорідних типів, груп за істотними ознаками. Застосовується для виявлення взаємозв’язку і взаємозалежності явищ, закономірностей їх змін за масовими статистичними даними. Суть групування полягає у виділенні якоїсь характерної кількісної, або якісної ознаки, за якою маса даних розподіляється на групи. Не можна проводити групування за випадковими ознаками в групах виводяться середні показники, що характеризують досліджуване явище.

Правильне групування інформації, дає можливість вивчати залежність між показниками, більш глибоко розбиратися в сутності вивчаємих явищ, систематизувати матеріал аналізу, вивчати головне, характерне і типове.

Відносні величини – встановлюються шляхом порівняння з будь-якими іншими величинами, відображаються у формі відсотків, коефіцієнтів. Відносні величини застосовуються при розрахунках рівня виконання плану, координації, структури, інтенсивності, змін за аналізуємий період. Тільки відносні величини дають точне та наукове уявлення про розвиток того чи іншого економічного явища.

Середні величини – це абстрактні величини, за допомогою яких досягається узагальнення відповідних сукупностей типових, однорідних показників. Вони дозволяють переходити від одиничного до загального, від випадкового до закономірного, без них неможлива характеристика зміни показника за часом, вони дозволяють абстрагуватись від випадковості окремих значень і коливань.

В аналітичних розрахунках використовуються таки середні величини: середня арифметична проста, середня арифметична зважена, середня хронологічна, середня квадратична та ін.

Однак, використовуючи середні величини в аналізі слід враховувати, що вони дають узагальнену характеристику явищ, спираючись на масові дані. Нерідко буває, що за загальними середніми показниками, які виглядають достатньо добре, ховаються результати негативної роботи окремих підрозділів, або робітників. Тому слід розкривати склад середніх величин, доповнюючи їх індивідуальними показниками.

Деталізація це спосіб розподілу складних явищ на більш прості, що дає змогу побачити серйозні відмінності і різноманітність показників. Наприклад, виконання плану роздрібного товарообігу аналізують щодо підприємства в цілому та у розрізі окремих підрозділів; в цілому за рік, щодо окремих кварталів, місяців та ін.

Динамічні ряди використовують для характеристики зміни аналізованих параметрів у часі, виявлення тенденцій і закономірностей цих змін. Вони бувають хронологічні (моментні) – для характеристики аналізованого параметра на цей момент часу і часові (інтервальні) – для характеристики аналізованого параметра за певний проміжок часу. Ряди динаміки можуть бути побудовані за абсолютними, відносними або середніми величинами. Будуючи динамічні ряди, треба досягати порівнянності аналітичних параметрів. Різні математичні методи обробки рядів динаміки дають змогу обчислювати дуже важливі для аналітичних цілей показники зміни рівнів рядів динаміки, такі як абсолютний приріст, темп зростання, темп приросту, середній рівень, середній абсолютний приріст, середній темп приросту тощо.

Як уже було зазначено вище способи факторного аналізу поділяють на способи детермінованого факторного аналізу і способи стохастичного факторного аналізу. Одним з найпоширеніших способів детермінованого факторного аналізу являється спосіб ланцюгових підстановок. Його використовують для розрахунку впливу окремих чинників на сукупний результат, але лише тоді, коли залежність має строго функціональний характер прямого чи обернено пропорційного зв’язку і виражена у вигляді алгебраїчної суми, добутку чи частки від ділення. Сутність способу ланцюгових підстановок полягає у послідовній, почерговій заміні базисних показників на звітні. Визначений результат порівнюють з попереднім і розраховують ступінь впливу аналізованого фактора. Різниця між ними і виражатиме вплив заміненого фактора на результативний показник.

За допомогою способу ланцюгових підстановок можна визначити відокремлений вплив кожного з факторів на кінцевий показник, що аналізується.

Алгоритм застосування способу ланцюгових підстановок описується таким чином:

  1. визначається базисний рівень результативного показника

y0 = a0 xb0 xc0 xd0 ;

  1. далі послідовно замінюються базисні параметри, що входять в модель, на звітні, і розраховуються умовні результативні показники

y’ = a1 xb0 xc0 xd0 ;

y” = a1 xb1 xc0 xd0 ;

y’’’ = a1 xb1 xc1xd ;

  1. визначається звітний рівень результативного показника

y1 = a1 xb1 xc1 xd1 ;

  1. визначається загальна зміна результативного показника

Δy = y1 – y0 ;

  1. розраховується вплив факторів на результативний показник

вплив фактора “а”

Δy(а) = (a1a0) xb0 xc0 xd0;

вплив фактора “b”

Δy(b) = a1x (b1b0) xc0 xd0;

вплив фактора “c”

Δy(c) = a1x b1x (c1c0) xd0;

вплив фактора “d”

Δy(d) = a1x b1x c1x (d1d0);

є) перевірка проведення розрахунків

Δy = y1y0 = Σ Δy (a; b; c; d)

Використовуючи цей спосіб, важливо забезпечити строгу послідовність підстановок, бо її самовільна зміна може призвести до неправильних результатів.

У практиці аналізу спочатку вимірюють вплив кількісних факторів, а потім якісних. Якщо модель представлена декількома кількісними і якісними показниками, послідовність підстановки визначається шляхом логічного аналізу. Неправильний результат пояснюється утворенням нерозподіленого залишку, який приєднують до числового значення впливу останнього фактора. Цей недолік усувають в аналітичних розрахунках, застосовуючи інтегральний спосіб.

Застосування способу ланцюгових підстановок вимагає знання взаємозв’язку факторів, їх супідрядності, вміння правильно їх класифікувати і систематизувати.

Спосіб абсолютних різниць є частковим вираженням способу ланцюгових підстановок, його різновидом, спрощеним варіантом. В аналізі він застосовується у тих же випадках що і спосіб ланцюгових підстановок, а також для розрахунку впливу факторів на приріст результативного показника.

Для визначення відокремленого впливу кожного з факторів на результативний показник обчислюють різниці між звітними і базисними факторними параметрами і перемножують їх на абсолютні значення іншого взаємозв’язаного з ним факторного показника. При цьому слід пам’ятати, що показник перед яким обчислена різниця, береться в фактичному значенні, послідуючий – в базисному значенні.

Вплив обчислених різниць на загальне відхилення результативного показника визначається в тій же послідовності, що і при способі ланцюгових підстановок. Однак величина впливу факторного параметру визначається безпосередньо в підсумку кожного розрахунку.

Розглянемо техніку застосування способу абсолютних різниць для мультиплікативної моделі:

y = ax bx cx d

визначаємо вплив кожного факторного параметра (a; b; c; d) на зміну результативного показника (Δy = y1 – y0):

а) вплив фактора “а” Δy(а) = (a1 – a0) xb0 xc0 xd0

б) вплив фактора “b” Δy(b) = a1x (b1– b0) xc0 xd0

в) вплив фактора “c” Δy(c) = a1x b1x (c1– c0) xd0

г) вплив фактора “d” Δy(d) = a1x b1x c1x (d1– d0)

д) перевірка проведення розрахунків

Δy = y1 – y0 = Σ Δy (a; b; c; d)

Таким чином, застосовуючи спосіб абсолютних різниць можна одержати аналогічні результати, що і при способі ланцюгових підстановок.

Відносні різниці – цей спосіб, як і попередній, застосовується для визначення впливу факторів на зміну результативного показника тільки в мультиплікативних і адитивно-мультиплікативних моделях.

Цей спосіб ґрунтується на обчислені різниць у відсотках по окремим факторним показникам.

При цьому в першому розрахунку рівень показника фактора зіставляється зі 100% або одиницею. В усіх наступних розрахунках – з рівнем попереднього показника фактора. В останньому розрахунку зіставляється рівень результативного показника з попереднім показником фактором.

Величина впливу кожного фактора визначається множенням різниці в суміжних відсотках (коефіцієнтах) на плановий обсяг узагальнюючого показника.

Розглянемо методику розрахунку впливу факторів для мультиплікативної моделі типу y = ax bx c.

Відповідні розрахунки проведемо табличним способом.

Таблиця 1 Розрахунок впливу факторів способом відносних різниць.

Показники

%

виконання плану

Різниця суміжних показників

Назва фактора

Розрахунок впливу фактора

Показник – фактор “a”

98

98 – 100 = - 2

Фактор “a”

Показник – фактор “b”

96,6

96,6 – 98 = - 1,4

Фактор “b”

Показник – фактор “c”

93,7

93,7 – 96,6 = -2,9

Фактор “c”

Результативний показник “y”

111,3

111,3 – 93,7 = +17,6

Фактор “y/c”

Індексний спосіб – він застосовується для вивчення у динаміці економічних явищ, які формуються під впливом кількох факторів, кожен з яких схильний до змін у динаміці. Класичним прикладом об’єкта аналізу даним способом є обсяг реалізації продукції (товарів), який формується під впливом фізичного обсягу продукції (товарів) і цін на них.

За допомогою агрегатних індексів можна виявити вплив різних факторів на зміну рівня результативного показника в мультиплікативних і кратних моделях.

Для прикладу візьмемо індекс обсягу реалізації продукції (товарів):

Ipn = ,

Він відображає зміну фізичного обсягу реалізації продукції (g) і цін (p) на продукцію підприємства і рівняється помноженню цих індексів:

Ipn = Ig x Ip

Агрегатний індекс фізичного обсягу реалізації продукції (Ig) і цін на продукцію мають вигляд:

Ig = ; Ip = ,

За допомогою наведених індексів можна визначити вплив факторів на обсяг реалізації продукції, як різниця між чисельником і знаменником агрегатного індексу:

ΔРП(g) = ∑g1 p0 - ∑g0 p0 ;

ΔРП(p) = ∑g1 p1 - ∑g1 p0 ;

Застосування індексного способу для виявлення впливу факторів на результативний показник обмежується тим, що за його допомогою досить зручно аналізувати лише два фактори у мультиплікативних моделях типу y = axb. Застосування цього способу для встановлення впливу факторів у багатофакторних моделях досить трудомістке.

Інтегральний спосібцей спосіб застосовується для виміру впливу фактору в мультиплікативних, кратних і комбінованих моделях.

Використання інтегрального способу дозволяє отримати більш точні результати розрахунку впливу факторів в порівнянні зі способами ланцюгових підстановок, абсолютних і відносних різниць і уникнути неоднозначної оцінки впливу факторів, тому, що в даному випадку результати на залежать від місцезнаходження факторів в моделі, а додатковий приріст результативного показника, який утворився від взаємодії факторів, розкладається між ними порівну.

Таким чином, інтегральний спосіб дозволяє досягнути повного розкладання відхилень результативного показника по факторам і тому є універсальним.

В економічному аналізі для використання інтегрального способу застосовуються стандартні формули. Наведемо основні з них для різних моделей:

1. z = x*y

Δz(x) = Δxy0 + Δx* Δy;

Δz(y) = Δyx0 + Δx* Δy

2. z = x*y*l

Δz(x) = Δx (y0l1+y1l0)+ Δx*Δy*Δl

Δz(y) = Δy (x0l1+x1l0)+ Δx*Δy*Δl

Δz(l) = Δl (x0y1+x1y0)+ Δx*Δy*Δl

Таким чином, використання інтегрального способу не потребує знань всього процесу інтегрування. Достатньо в готові робочі формули підставити необхідні числові дані і зробити відповідні розрахунки за допомогою калькулятора чи обчислювальної техніки.

Тут вы можете оставить комментарий к выбранному абзацу или сообщить об ошибке.

Оставленные комментарии видны всем.