5.4 Фінансова підтримка інноваційної діяльності

Основними джерелами фінансування інноваційної діяльності є:

- кошти Державного бюджету України;

- кошти місцевих бюджетів і АР Крим;

- власні кошти спеціалізованих державних та комунальних інноваційних фінансово-кредитних установ;

- власні і запозичені кошти суб’єктів інноваційної діяльності;

- кошти будь-яких фізичних і юридичних осіб;

- інші джерела, не заборонені законодавством України.

В умовах постійного скорочення бюджетного фінансування за рахунок державних коштів фінансуються переважно фундаментальні та довгострокові прикладні дослідження загальнонаціонального значення, а також міждержавні, загальнодержавні науково-технічні програми та проекти. Крім того, створюються умови для фінансування науково-дослідних, дослідно-конструкторських робіт із різних джерел. У галузі прикладних досліджень і розробок головним стає контрактний метод фінансування на базі програмно-цільової організації. Для фінансової підтримки інноваційної діяльності суб’єктів господарювання різних форм власності Кабінет Міністрів України створює спеціалізовані державні небанківські фінансово-кредитні установи.

Для здійснення фінансової підтримки місцевих інноваційних програм органи місцевого самоврядування створюють комунальні спеціалізовані небанківські фінансово-кредитні установи, які діють на основі положень (статутів) про них, що розробляються й затверджуються органами місцевого самоврядування.

Велику роль у фінансування інноваційної діяльності відіграють позичкові кошти, це:

- кредити комерційних банків;

- позикові кошти від розміщення облігацій інноваційного підприємства;

- податковий кредит;

- комерційний кредит постачальників матеріальних ресурсів при купівлі їх із відстроченим платежем;

- лізинг.

5.5 Державне регулювання інноваційної діяльності в Україні

Державне регулювання інноваційної діяльності в Україні здійснюється на основі Постанови Верховної Ради України «Про концепцію науково-технологічного та інноваційного розвитку України» від 13 липня 1999 року № 16XIV та Закону України «про інноваційну діяльність» від 4 липня 2002 року № 40-IV.

Головною метою державної інноваційної політики в Україні є створення соціально-економічних, організаційних і правових умов для ефективного відтворення, розвитку й використання науково-технічного потенціалу країни, забезпечення впровадження сучасних екологічно чистих, безпечних, енергозберігаючих та ресурсозберігаючих технологій, виробництва та реалізації нових видів конкурентоздатної продукції.

Основні принципи державної інноваційної політики:

- орієнтація на інноваційний шлях розвитку економіки України;

- формування нормативно-правової бази у сфері інноваційної діяльності;

- визначення пріоритетних напрямів інноваційного розвитку;

- створення для збереження, розвитку і використання вітчизняного науково-технічного та інноваційного потенціалу;

- підтримка підприємництва у науково-виробничий сфері;

- здійснення заходів на підтримку міжнародної науково-технічної кооперації, трансферу технологій, захисту вітчизняної продукції на внутрішньому ринку і просування її на зовнішній ринок;

- фінансова підтримка, здійснення сприятливої кредитної, податкової і митної політики;

- сприяння розвитку інноваційної інфраструктури;

- інформаційне забезпечення суб’єктів інноваційної діяльності;

- підготовка кадрів у сфері інноваційної діяльності;

- забезпечення взаємодії науки, освіти, виробництва, фінансово-кредитної сфери у розвитку інноваційної діяльності.

Найбільш пріоритетними напрямами державної підтримки є:

- у сфері наукового розвитку – фундаментальна наука; прикладні дослідження і технології; вища освіта; підготовка та перепідготовка наукових кадрів; розбудова соціально орієнтованої ринкової економіки; наукове забезпечення вирішення проблем здоров’я людини та екологічної безпеки; система інформаційного та матеріального забезпечення наукової діяльності;

- у сфері технологічного розвитку – дослідження і створення умов для високопродуктивної праці і побуту людини; розробка засобів збереження та захисту здоров’я людини; розробка ресурсозберігаючих та енергозберігаючих технологій; розробка сучасних технологій і техніки для електроенергетики, агропромислового комплексу, переробних галузей виробництва, легкої та харчової промисловості;

- у сфері виробництва – формування наукоємних виробничих процесів; сприяння створенню інноваційних структур (технополісів, технопарків, інкубаторів); технологічне і технічне оновлення базових галузей економіки держави; впровадження високорентабельних інноваційно-інвестиційних проектів,створення конкурентоспроможних переробних виробництв;

- у сфері фінансово-банківської діяльності – стимулювання створення соціалізованих інноваційних банків і фондів; диференціація ставки податку на прибуток комерційних банків; створення системи пільгового рефінансування комерційних банків; впровадження державної системи страхування ризиків інноваційно-інвестиційної діяльності.

Контрольні запитання

1 Охарактеризуйте зміст інновацій.

2 Назвіть основні типи інновацій.

3 Дайте класифікацію інновацій.

4 Що таке інтенція?

5 Що таке ініціація?

6 Який процес називається дифузією інновацій?

7 Що включає в себе інноваційна діяльність?

8 Наведіть модель інноваційного процесу.

9 Які форми включає інноваційний процес?

10 Назвіть головні цілі науково-технічного та інноваційного розвитку.

11 Назвіть об’єкти інноваційної діяльності.

12 Що таке інноваційний проект?

13 Яким вимогам має відповідати інноваційний продукт?

14 Назвіть види інтелектуальних інвестицій.

15 Назвіть види інтелектуальної власності.

16 Назвіть об’єкти інтелектуальних інвестицій.

17 Хто може бути суб’єктом інноваційної діяльності?

18 Назвіть основні джерела фінансування інноваційної діяльності.

19 Назвіть основні принципи державної інноваційної політики.

20 Назвіть напрями державної підтримки інноваційної діяльності.