5.3 Суб’єкти інноваційної діяльності

Суб’єктами інноваційної діяльності можуть бути фізичні і юридичні особи України, іноземних держав, особи без громадянства, об’єднання цих осіб, які проводять в Україні інноваційну діяльність і залучають майнові і інтелектуальні цінності, вкладають власні чи запозичені кошти в реалізацію в Україні інноваційних проектів.

Державні органи управління беруть активну участь в інноваційному процесі. Вони визначають правові, економічні та організаційні засади державного регулювання інноваційної діяльності в Україні, а також встановлюють форми стимулювання інноваційних процесів, спрямованих на підтримку розвитку економіки України інноваційним шляхом.

Основним суб’єктом інноваційної діяльності є інноваційне підприємство – це підприємство будь-якої форми власності, якщо більше ніж 70 % обсягу його продукції (у грошовому вимірі) за звітний період є інноваційні продукти і продукція. Інноваційне підприємство може функціонувати у вигляді технополісу, технопарку, інноваційного центру, бізнес-інкубатора тощо.

Фінансово кредитні інноваційні установи

• ­­­­­­­­­­Державна інноваційна фінансово-кредитна установа

• Вінчурні компанії

• Інноваційні банки

• Інноваційні фонди

Інноваційні підприємства

• Інноваційні центри

• Технополіси

• Технопарки

• Інноваційні бізнес-інкубатори

Державні органи управління інноваційною діяльністю

• ­­­­­­­­­­Верховна Рада України та АР Крим

• Кабінет Міністрів України

• Центральний орган виконавчої влади

• Центральний орган виконавчої влади у сфері інноваційної діяльності

• Державні органи місцевого самоврядування

Рисунок. 5.3 - Суб’єкти інноваційної діяльності

Інноваційні підприємства розрізняються переважно цілями проектів і місцевою специфікою їх реалізації. Мета їх створення – інтенсифікація процесу розробки і впровадження у виробництво новітніх досягнень техніки і технологій, підготовка висококваліфікованих кадрів.

Технополіс – це науково-промисловий комплекс, створений для виробництва нової прогресивної продукції або розробки нових наукових технологій на базі тісних відносин із університетами і науково-технічними центрами. У ньому поєднуються наука, техніка і підприємництво, здійснюється тісне співробітництво між академічною наукою, підприємцями, місцевими та центральними органами влади.

Науково-технологічний парк – це комплекс досліджених інститутів, лабораторій, дослідних заводів, створених на заздалегідь підготовлених територіях навколо великих університетів із розвиненою інфраструктурою (лабораторні корпуси, виробничі приміщення, інформаційно-обчислювальні центри колективного користування, системи транспортних та інших комунікацій, магазини, житлові приміщення).

Один із потенційно найефективніших економічних засобів прискореного впровадження інновацій та економічного розвитку вважають бізнес-інкубатори. Головне їх призначення – першочергова підтримка малого інноваційного підприємництва. Вченим, інженерам, винахідникам, які виявили бажання організувати платний бізнес, надається в інкубаторі пільговий доступ до всього необхідного для здійснення своїх ідей. Бізнес-інкубатор здає в оренду офісне устаткування і виробниче приміщення на вигідних умовах, надає різноманітні офісні послуги, наприклад, можливість користування електронним обладнанням (персональні комп’ютери, оргтехніка тощо). Інкубатори забезпечують себе на засадах самофінансування і бувають трьох типів: безприбуткові, прибуткові і бізнес-інкубатори при вищих начальних закладах.

Так, за ініціативою держадміністрації для підтримки інноваційної діяльності столиці створено Київський інноваційний інкубатор (КІБІН), в Івано-Франківську в 1996 році створено Українсько-канадський бізнес-центр. Інноваційні бізнес-інкубатори діють при Національному університеті „Львівська політехніка”, Харківському державному політехнічному університеті.