5 Інновації як об’єкт інвестиційної діяльності
5.1 Економічна сутність інновацій та інноваційного процесу
Основною формою реальних інвестицій в інноваційні інвестиції, які реалізуються у процесі інноваційної діяльності підприємства.
Відповідно до Закону України «Про інноваційну діяльність» від 4 липня 2002 року № 40-IV, інновації – це новостворені (застосовані) і (або) удосконалені конкурентоздатні технології, продукція або послуги, а також організаційно-технічне рішення виробничого, адміністративного, комерційного характеру, що істотно поліпшують структуру та якість виробництва і (або) соціальної сфери.
Розрізняють такі основні типи інновацій:
товарна інновація – введення нового продукту;
технологічна інновація – введення нового методу виробництва;
ринкова інновація – створення нового ринку товарів та послуг;
маркетингова інновація – освоєння нового джерела постачання сировини або напівфабрикатів;
управлінська інновація – реорганізація структури управляння;
соціальна інновація – впровадження заходів щодо покращення життя населення;
екологічна інновація – впровадження заходів щодо охорони навколишнього середовища.
Значення терміну «інновація» залежить від конкретної цілі дослідження, вимірювання або аналізу об’єкту.
Інновації класифікують за такими ознаками (рис. 5.1) :
Рисунок. 5.1 - Класифікація інновацій
Інновації можна розглядати як вкладання інвестиційного капіталу в нововведення, які приводять до кількісних або якісних змін в підприємницькій діяльності. Інноваціям передує науково-виробнича діяльність, пов’язана з появою нововведення. Ідея нововведення може бути зароджена як інтенція, ініціація або дифузія інновацій.
Інтенція – це ідея, пропозиція або проект, які після опрацювання перетворюються в інновацію.
Ініціація – це рекомендації щодо удосконалення науково-технічної, організаційної, виробничої або комерційної діяльності, метою яких є початок інноваційного процесу або його розвиток.
Дифузія – це процес передачі нововведення по комунікаційних каналах між членами соціальної системи в часі. Швидкість дифузії нововведення залежить від таких факторів, як: спосіб передачі інформації; форма прийняття рішення; властивості соціальної системи; властивості самого нововведення.
Підготовка, обґрунтування, освоєння та контроль за впровадженням нововведенням є інноваційною діяльністю.
Інноваційна діяльність – це діяльність, що спрямована на використання і комерціалізацію результатів наукових досліджень та розробок і зумовлює випуск на ринок нових конкурентоздатних товарів та послуг. Інноваційна діяльність складається з інноваційного процесу, який охоплює весь комплекс відносин виробництва та споживання і представлений у вигляді моделі (рис. 5.2).
І
нноваційний
процес
Ф ундаментальні дослідження
П рикладні дослідження
Р озробка і проектування
О своєння
П ромислове виробництво
М аркетинг
Збут
Рисунок. 5.2 - Модель інноваційного процесу
Інноваційний процес у різних сферах діяльності в процесі розвитку науково-технічного прогресу може проходити різні щодо тривалості і витратам етапи. Розрізняють три форми інноваційного процесу:
простий внутрішньоорганізаційний (натуральний);
простий міжорганізаційний (товарний);
розширений.
Натуральний інноваційний процес – це процес створення і використання нововведення у межах однієї організації.
Товарний інноваційний процес передбачає відокремлення функцій створення і виробництва нововведення від функцій його споживання. Тобто, нововведення стає предметом купівлі-продажу.
Розширений інноваційний процес знаходить свій вираз у появі нових виробників нововведення, у порушення монополії виробника, що сприяє за допомогою конкуренції удосконаленню споживчих якостей товару.
Головними цілями науково-технічного та інноваційного розвитку є:
- підвищення ролі наукових та технологічних факторів у подоланні призових явищ у соціально-економічному розвитку;
- створення ефективних механізмів збереження, розвитку та ефективного використання національного науково-технічного потенціалу;
- технологічне переобладнання і структурна перебудова виробництва з метою народування випуску товарів, конкурентоспроможних на світовому та внутрішньому ринках;
- збільшення експортного потенціалу завдяки наукоємним галузям виробництва, зменшення заможності економіки від імпорту;
- включення інноваційних факторів до процесу соціально-економічного розвитку держави;
- відродження творчої діяльності винахідників та раціоналізаторів виробництва;
- розвиток людини як особистості, збереження та захист її здоров’я.