3.2. Виникнення і перебіг епізоотії

Розрізняється декілька форм епізоотичного процесу по їх інтенсивності і широті розповсюдження: спорадичне захворювання, ензоотія, епізоотія і панзоотія.

При спорадичній хворобі уражаються одиничні риби. Таку форму спостерігають при багатьох інвазійних хворобах, коли в стаді виявляються окремі риби, сильно заражені тим чи іншим паразитом. Причини такого зараження можуть бути самі різні. Наприклад, риба заковтнула велике число безхребетих, які містили багато личинок гельмінтів, що приживаються в даному виді риби.

Ензоотія – більш широке поширення хвороби, ніж поразка поодиноких риб. За А. К. Щербині, ензоотія риб має такі характерні особливості. По-перше, вона виникає в окремих водоймах, тобто характеризується обмеженістю розповсюдження. По-друге, вона проявляється в місцях, де є постійні джерела інфекції або інвазії. Так, наприклад, у багатьох водосховищах через наявність великої кількості рибоїдних птахів і сприятливих умов розвитку в мілководдях для веслоногих рачків з року в рік підтримується лігульоз. Але в будь-якому випадку ензоотія має місцеве значення.

Епізоотія характеризується тим, що хвороба охоплює масові кількості риб у багатьох водоймах, розташованих на декількох річкових системах або в басейні однієї великої ріки, а також у морях. При цьому заразний початок заноситься з інших водойм або відбувається одночасне зараження риб від загального джерела інфекції, не характерного раніше для рибничих господарств або водойм даного басейну. Панзоотією називають такий прояв епізоотичного процесу, при якому рибне стадо уражається у багатьох внутрішніх водоймах окремих країн, материков або в морях.

Динаміка епізоотії

Розвиток епізоотичного процесу підпорядковується певним закономірностям, характерним для інфекційних, а також інвазійних хвороб, що викликаються збудниками, які розвиваються прямим шляхом, тобто без участі проміжних господарів. Ці закономірності у риб докладно розглянуті А. К. Щербиною. Встановлено, що між окремими зпізоотіямі будь-якої хвороби, як правило, є більший або менший период затишшя, який називається міжепізоотичною стадією. Під час неї можливі спорадичні випадки захворювання, чим підтримується чисельність збудника у водоймі. Але хвороба не приймає масового характеру в результаті імунітету, що утворився у стада риб після перенесеної епізоотії. Імунітет обмежує чисельність збудника.

У процесі розвитку епізоотії розрізняють чотири стадії: передепізоотичну, розвитку, максимального підйому та згасання. Отже, процес графічно може бути виражений більш-менш типовою класичною кривою, що особливо характерно для епізоотії, яка розвивається в ізольованому стаді риб.

Передепізоотична стадія характеризується деяким збільшенням кількості хворих риб в порівнянні з міжепізоотичною стадією. Пояснюється це ослаблення набутого імунітету, надходженням в стадо неімунних риб зі сторони, а також змінами умов вирощування, які сприяють збільшенню чисельності збудника або посилення його вірулентності. Ми вже відзначали, що зміни температури, збільшення у воді органічних речовин, зниження вмісту кисню, надходження побутових, промислових стічних вод і всякого роду пестицидів, скупченість риби можуть служити провокуючим епізоотію або стрессорним фактором.

Наступна стадія розвитку епізоотичного процесу характеризується значним наростанням кількості хворих риб. При гострому спалаху хвороби це наростання йде швидше, іноді охоплюючи за кілька днів майже все стадо риб, а при хронічному перебігу хвороби проходить значно повільніше. Швидке проходження цієї стадії особливо характерне при таких хворюваннях, як краснуха, ВПП, іхтіофтиріоз і деякі інші, при занесенні в ізольоване неімунне стадо збудника з завезеними рибами і при настанні сприятливих для його розмноження температурних умов. Якщо джерело хвороби зберігається і механізм передачі заразного початку не порушений, кількість хворих риб продовжує наростати, і епізоотичний процес переходить в стадію максимального підйому. Вона характеризується найбільшим числом хворих риб з явними клінічними ознаками, що при гострому перебігу супроводжується високими відходами, які наближаються в окремих випадках до 100%.

Коли риби починають видужувати, настає стадія згасання епізоотії. Вона супроводжується зниженням чисельності збудника і зниженням його вірулентності, що викликається виникненням у перехворілих риб імунітету. Характерно, що навіть при дуже важкому спалахі інфекційної хвороби в ураженому стаді зберігаються поодинокі незаражені екземпляри, мабуть, з дуже високим рівнем природного іммунітету. Ці особини і є найбільш цінним результативним матеріалом для виведення сталого щодо даного захворювання стада або породи.