4. Рослиноїдні риби

Фітопланктонофаги. Ступінь наповнення їжею відділів травного тракту визначають по 5-бальній системі, відзначаючи колір і відтінок вмісту кишечника.

З трьох відділів кишечника витягають вміст, обсушують на фільтрувальному папері і зважують. Потім з кожного відділу беруть відвішування, розмішують у воді й обробляють якісно і кількісно як звичайну планктонну пробу. Обсяг води беруть у залежності від розміру відвішування.

Простий метод Є. В. Боруцкого (1950) для візуального визначення змісту фітопланктону і детриту в харчовій грудці у відсотках по обсягу. Прораховують організми в рахунковій камері в 10-20 полях зору під мікроскопом методом обробки як би “планктонної” проби. Так як питомі маси планктону і тріптону можна вважати однаковими, то процентні співвідношення по масі будуть такі ж, як і по обсягу. Знаючи загальну масу харчової грудки, можна одержати окремі маси планктону і тріптону.

Макрофітофаги. Кишечники макрофітофагів звичайно наповнені зеленою масою, що містить залишки вищої водної і прибережної рослинності, деяку кількість обростань і детриту. Великі частини рослин, що знаходяться в відвішуванні, розміщеному в судині у визначеній кількості води, витягають пінцетом, промивають там же, визначають по можливості до виду, потім обсушують і зважують (Є. В. Боруцкий, 1952).

Для визначення кількості, обсягу і ваги водоростей, дрібних залишків макрофітів і детриту в пробі користуються методикою, застосовуваною для вивчення харчування фітопланктонофагів.

5. Хижі риби

Найкраще аналіз умісту травного тракту хижих риб проводити у свіжому виді, без попередньої фіксації, а якщо це неможливо - фіксують 4 - 6%-ним розчином формаліну.

У риб, що мають шлунок, його розкривають ножицями і вміст перекладають на попередньо таровану чашку Петрі, зважують з точністю до 0,1 г розбирають по ступеню руйнування. У першу чергу відбирають цілі організми, які можна вимірювати і визначати, потім напівпереварені, але що піддаються вимірові і, нарешті, переварені, котрі можна визначити тільки по окремих фрагментах. Такими фрагментами є хребет, глоткові кісти коропових або щелепні окуневих і отоліти. За винятком хребтів, ці кісти парні.

По величині фрагментів відновлюють розмір і живу масу харчових організмів (заздалегідь по кожній водоймі складають таблиці і графіки розмірно-вагового складу можливо з’їдених організмів).

У без шлункових риб для аналізу харчування беруть весь кишечник. З трьох розділів уміст викладають в окремі пробірки з водою, попередньо зваживши на тарованих чашках Петрі. Пробірки ставлять в ізольоване темне місце до повної мацерації органічної речовини. Потім відмивають кісти від органічних залишків, парують, вимірюють під бінокуляром і визначають їхню видову приналежність.

На підставі відновлених ваг обчислюють індекси споживання.

Цифрова обробка результатів аналізу травного тракту риб

Вибір методу обробки матеріалу залежить від поставленої загальної задачі і включає чітку уяву біологічного змісту окремих показників і ступеня вірогідності одержуваних результатів.

Результатами обробки вмісту травних трактів є якісне визначення харчових компонентів, кількісна характеристика, дані по масі, по калорійності, по хімічному складу, по зустрічає мості, по кількості екземплярів і т.д. Так, оцінка пo мacі дозволяє виділити організми, що є основною їжею конкретних популяцій риб; дані про біохімічний склад організмів і про засвоєння їжі рибою дозволяють одержати на підставі вагового значення організмів характеристику їжі по калорійності і хімічному складу і підійти до дослідження енергетичних витрат риби; частота зустрічаємості дозволяє судити про те, які організми зустрічаються звичайно в їжі і т.д..

Найбільш раціональною кількісною оцінкою вмісту травних трактів є визначення маси окремих компонентів з наступним обчисленням відношення маси їжі до маси риби - загальних і приватних індексів та процентного складу їжі по масі.

Розрізняють індекси наповнення шлунку і кишечника, що визначають наповнення травного тракту риб і індекс споживання кормових організмів, що відображає споживання харчових об’єктів рибами (К. Р. Фортунатов, 1964). Індекс наповнення виражає відношення загальної маси харчової грудки або окремих його компонентів до маси риби в продецимілі (%оо), тобто множать на 10000. У результаті одержують загальні індекси наповнення (на підставі маси всієї харчової грудки) і приватні індекси (на підставі маси окремих компонентів). Індекси наповнення є показниками нагодованості риби, тобто скільки їжі знаходилося в кишковому тракті риб у момент вилову. Індекс нагодованості по А. А. Шоригину й індекс наповнення по Л. А. Зенкевичу і В. А. Броцкій - те саме.

При обчисленні індексів наповнення для личинок або мальків необхідно брати масу їх без обліку маси харчової грудки. Зважування окремих компонентів, якими харчуються личинки і мальки риб, практично неможливе, тому приватними індексами користуються дуже рідко.

Приватні і загальні індекси обчислюються для окремих риб у досліджуваних ставках, по них виводяться середні індекси наповнення (середньомісячні, середньодобові) - це дає уяву про значення окремих компонентів природної їжі і штучно внесених кормів, про нагодованість риб протягом усього періоду вирощування, про добовий ритм харчування, про добові раціони, про тривалість переварювання, про харчові відносини.

Для одержання середніх індексів по пробі індивідуальні індекси риб з однієї проби сумуються і діляться на загальне число риб у пробі незалежно від того, малася або була відсутня їжа в якої-небудь зі складових проби риб. Для одержання середніх індексів риб по сезону, ставкову і т.д. сумуються середні індекси по пробі і поділяються на число групуємих проб.

Індекс споживання виражає відношення до маси риби відновленої (або реконструйованої) маси харчових організмів. Відношення відновленої маси окремих компонентів до маси риби, помножене на 100, дає приватний індекс споживання у відсотках, а суми реконструйованої маси всіх харчових компонентів до тієї ж маси риби, збільшеної в 100 разів, - загальний індекс споживання.

Індекс споживання майже завжди більше індексу наповнення в тому ступені, у якому з’їдена їжа піддавалася дії травних соків, і вказує, скільки їжі риба захопила. Ним користуються при визначенні добового раціону.

Для визначення частоти (відсотка) зустрічаємості кількість кишечників, що містять який-небудь кормовий компонент, виражається у відсотках до загальної кількості досліджених кишечників у даній пробі.

При обчисленні частоти зустрічаємості беруться тільки кишечники з їжею - порожні кишечники при цьому не враховуються.

Обираюча здатність - здатність риб споживати харчові компоненти в іншій пропорції, ніж вони представлені в середовищі. Індекс обираючої здатності (по А. А. Шоригину, 1952) являє собою відношення процентного значення цього організму в раціоні й у середовищі.

Е =

де Е - обираємість;

а - значення компонента в харчовій грудці, %;

в - значення компонента в навколишньому

середовищі, %.

Ступінь надання переваги - від 1 до , а ухиляння - від 1 до 0.

Показник виїдання дозволяє визначити кормність водойми, тобто частину кормової бази, що фактично використовується рибами; ступінь використання різних кормових організмів; забезпеченість їжею всієї іхтіофауни.

В =

де В - виїдання;

R - раціон в одиниця об’єму або на одиниці площі;

Р - продукція споживаних організмів.

Результати цифрової обробки матеріалу представляють у вигляді таблиць, графіків різної форми: у виді кривих, кіл, прямокутників і ін.

Найбільш поширені графіки у вигляді кіл. Площа кругу відповідає загальному індексові наповнення, квадратний корінь якого дорівнює радіусові кола. Окремі сектори кола означають маси харчових компонентів або приватні індекси у відсотках від загального індексу, практично у відсотках від довжини окружності або 360°; одержання відсотка в градусах для кожного компонента відкладається відповідними хордами на окружності.

У цій же діаграмі можна показати і кількість риб з порожніми кишечниками, для чого в центрі кола поміщається менший чорний кружок з не замальованим сектором, розмір якого відповідає кількості порожніх шлунково-кишкових трактів. Суцільний чорний кружок указує на відсутність порожніх кишечників.

Діаграмами можна графічно зобразити всі сторони харчування риб: добовий, сезонний, річний хід харчування по віку та розмірам і т.д..