I. Фітопланктон

Фітопланктон — це сукупність мікроскопічних водоростей, які вільно живуть у товщі води. Величина їх вимірюється десятими и сотими долями міліметра, не більше 1—2 мм у діаметрі. Ці водорості самостійно не рухаються або їх рухливість настільки незначна, що вони не можуть чинити опір руху води. Для підтримки вільного паріння у товщі води у них є ряд пристосувань: малі розміри, великий вміст води у клітках, легкі покрови, певна форма тіла, вирости, включення газу, масла, слизисті утворення і т. і.

Водорості містять основний пігмент зеленого кольору — хлорофіл, у деяких є і інші пігменти: ксантофіл, фікоеретрин, фікоциан і ін. Дякуючи переважному вмісту їх у клітинах водорості пофарбовані у різні кольори.

Планктонні водорості за рядом ознак об’єднуються в систематичні групи — відділи: 1) синьо-зелені, 2) Євгенові, 3) зелені, 4) жовто-зелені, 5) золотисті, 6) пірофітові, 7) діатомові.

Відділ синьо-зелені водорості (Ціанофіта — Суаnорhуtа)

Це древня група хлорофілоносних організмів. Включає в себе одноклітинні, нитчасті і колоніальні форми. Колір їх коливається від синьо-зеленого до фіолетового, рідко жовтий або червонуватий. В клітині відсутнє оформлене ядро. Є газові вакуолі, які допомагають їм утримуватися у товщі води. Більшість водоростей виділяють слиз, яка утворює футляри.

Синьо-зелені водорості широко розповсюджені у прісних водоймах з великою кількістю органічних речовин. Розвиваючись у масі, вони визивають так зване “цвітіння” води і грають важливу роль у житті ставів, водосховищ, озер, повільно текучих рік. Максимум їх вегетації зазвичай приходиться на літньо-осінній період. При скупченні у кількості 200 мг/л і більше водорості починають забруднювати середовище. Деякі з них мають токсичні властивості, впливаючи на інших гідробіонтів через воду, їжу, викликаючи нестачу у воді кисню. До найбільш розповсюджених форм відносяться: афанізоменон (Арhаnizоmеnоn), мікроцистіс (Мicrосуstis), анабена (Аnаbаеnа), вороніхія (Wоrоniсhia), мерісмопедія (Меrismореdiа), осциллаторія (Оsсillatоriа). У ставах України у масовій кількості розвиваються афанізоменон і мікроцистіс.

Відділ евгленові водорості (Евгленофіта — Euglenорhytа)

Рухливі одноклітинні, рідше колоніальні форми. Найбільш часто зустрічається веретеновидна форма тіла. Передній кінець клітини несе один чи два, дуже рідко декілька джгутів. Клітини одноядерні, з зеленими хроматофорами, красним г лазком, зі складною системою вакуолей, голі, інколи мають хатку жовтого чи коричневого кольору. Деякі види забарвлені у червоний колір, проте значна частина евгленових — безколірна. Розповсюджені у прісноводних водоймах у придонних чи поверхневих шарах. Особливо вони багаточисельні у калюжах, канавах, ставах, болотах, невеликих річках із повільною течією, на рисових полях, тобто у водоймах із великою кількістю органічних речовин рослинного походження. “Цвітіння”, яке визивається масовим розвитком евгленових, вказує на забруднення води, високу окисляємість й стік тваринних відходів. Колір поверхневої плівки при “цвітінні” зазвичай зелений, але може бути червоний, бурий (форми з хатками). Евгленові можуть жити у водоймах, що заросли вищими водними рослинами, так як не бояться затінення. Посилено розвиваються у ставах при внесенні органічних добрив. Мінеральні добрива на розвиток евгленових не впливають.

Основні форми: евглена (Еuglеnа), факус (Рhасus), трахеломонас (Тrасhеlоmоnаs).