9. Панарин а.С. Исторические судьбы демократии // Политология. Учебник для вузов. – м., 2000. – с.152-1868.

О.С.Панарін (1940 - 2003) по праву може вважатися одним з визначних політологів кінця XX – початку XXI століття. В своєму підручнику з політології він в систематизованому вигляді виклав головні, з його точки зору, проблеми політичної теорії. Проблемі демократії (окрім суміжних питань) присвячений розділ «Історична доля демократії», який містить три підрозділи: «демократія як міжформаційний феномен», «демократизація на сході: екзогенні та ендогенні фактори», «формаційний, цивілізаційний і світ-системний підходи до демократії».

О.С.Панарін розпочав науковий шлях як ліберальний дисидент, що критикує радянську систему. Але після її розпаду він не зупинився на повторюванні ліберальної риторики, а, скориставшись нагодою безпосереднього спостереження практичної реалізації демократичних ідеалів на російському ґрунті, залишився в опозиції до діючої влади. Його увага перемістилася до проблем глобалізму, критиці суспільства споживання тощо. Його перу належить й найбільш твереза (на мій погляд – І.Г.) інтерпретація феномену демократії і факторів його виникнення.

Знайомство з вказаними розділами підручника (який, до речі, цілком може претендувати на статус наукової монографії), має здійснюватися лише після опрацювання раніш рекомендованих текстів. Це дозволить створити уявлення про сторону, з якою О.С.Панарін дискутує на сторінках свого твору.

Автор даного посібника в багатьох аспектах, але не цілком розділяє погляди О.С.Панаріна.

10. Валлерстайн И. Миро-системный анализ // http:// www.nsu.ru/filf/ rpha/papers/geoecon/waller.htm. или Чешков М.А. Критика миросистемного подхода и концепкии капитализма И.Валлерстайна⁹

Перед знайомством з однією із запропонованих книг, уважно прочитайте довідкові матеріали, розміщені на сайті «Политнаука. Политоолгия в России и в Мире», який можна знайти тут: http://www.politnauka.org/person/wallerstein.php.

Приведений нижче матеріал на 80% повторює зміст довідкової інформації і дуже корисний для розуміння суті проблем.

Іммануїл Валлерстайн – американський соціолог, представник неомарксистського напряму в теорії міжнародних відносин, один з творців світ-системной теорії. Закінчив Колумбійський університет (Columbia University) із ступенем доктора соціології (1959 р.). Працював в Колумбійському університеті (1958–1971), Університеті Мак-Гілла (1971–1976, McGill University), Бінгемтонському університеті (1976–1999, Binghamton University). З 1976 по 2005 рік керував організованим ним Центром Фернана Броделя по вивченню економік, історичних систем і цивілізацій при Бінгемтонському університеті (Fernand Brodel Center for the Study of Economies, Historical Systems and Civilizations). У 1994–1998 рр. був президентом Міжнародної соціологічної асоціації (International Sociological Association). З 2000 року І. Валлерстайн – старший науковий співробітник Йельського університету (Yale University).

На першому етапі своєї наукової діяльності (1955-1970) Валлерстайн займався дослідженням африканських суспільств, але потім перемкнув свою увагу на загальну теорію соціально-економічного розвитку. Розроблена їм світ-системна теорія спирається на запропоновані французьким істориком Фернаном Броделем принципи комплексного історичного аналізу. Вона синтезує соціологічний, історичний і економічний підходи до вивчення суспільної еволюції.

Головна праця І. Валлерстайна — багатотомна «Сучасна світ-система». У першому томі (1974) розглядається генезис європейської світ-економіки в XVI ст., в другому (1980) — її розвиток в період меркантилізму, в третьому томі (1989) він довів її історію до 1840-х.

У інших своїх роботах Валлерстайн аналізує еволюцію капіталістичної світ-економіки в XIX–XX  ст. і навіть робить прогнози на XXI столітт|.

Його головний внесок у розвиток соціальних наук полягає в розробці оригінальної теорії світових систем. ... По Валлерстайну вони можуть бути трьох типів.

1. Світ-імперія, що складається з декількох локальних культур, приєднаних шляхом завоювання. Наприклад, Давній Єгипет, Давній Рим, Росія епохи кріпацтва.

2. Світ-економіка, яку складають незалежні держави-нації. Єдиним історичним прикладом тут служить Європа від Нового часу до наших днів, яка з континентальної виросла до усесвітньої капіталістичної світ-економіки, що включає й існуючі соціалістичні країни.

3. Світ-соціалізм, який представляє, по Валлерстайну, гіпотетичну систему, ніколи і ніде не здійснену.

Учення І.Валлерстайна про світ-економіку, в контексті нашого курсу, має привертати головну увагу. Вона, відповідно до положень автора, має трирівневу структуру.

У її центрі, або ядрі, знаходяться| високорозвинені держави, домінуючі в економічних стосунках, витягуючи додаткові прибутки завдяки міжнародному розподілу праці, визначаючі світову політику (на сучасному етапі – це високорозвинені країни).

Периферію світу-економіки складають країни, що поставляють сировину країнам ядра і тому економічно і політично залежні від останніх. Країни периферії управляються слабкими корумпованими урядами (це слаборозвинені країни Азії, Африки, Латинської Америки). Напівпериферійні країни світу-еконміки (держави Центральної, Східної Європи, країни Південно-східної Азії) займають проміжне положення між державами ядра і периферії. Вони виробляють менш технологічну продукцію і залежні від високих технологій країн ядра, але використовують свої переваги при торгівлі з країнами периферії.

Як видно з лекційної частини курсу, концепція І.Валлерстайна і школи світ-системного аналізу складає методологічні підвалини нашого підходу до вивчення демократії. Цим даний курс і схожий на розробки І.Валлерстайна і водночас відрізняється від них, оскільки, концентруючи увагу на дослідженні економічної історії від Ф.Броделя до І.Валлерстайна, представники цієї школи залишали поза увагою «священну корову» людності заходу – демократію, яка, відповідно до висновків нашого курсу, свої життєві сили черпає саме із закономірностей розвитку світу-економіки.

Цим визначається важливість ознайомлення з творчості І.Валлерстайна, що я вам і рекомендую (І.Г.).

* * *

Решта статей і монографій, представлених у переліку додаткової літератури, допоможе уточнити окремі аспекти проблем, які обговорюються в нашому курсі. На ці книги, зокрема, спирався й автор даного посібника. Опанування даного матеріалу займає багато часу і, в контексті даного курсу, мало ефективне, у зв’язку з чим можу рекомендувати залишити їх на час дозвілля, коли знайдеться достатньо часу для розширення власної ерудиції.