2. Фукуяма ф. Конфуцианство и демократия // Journal of Democracy, 1995, vol. 6, n 2, р. 20-33. (перекладач - о.С.Волгин)4.

Продовжуючи тривалу дискусію щодо зв’язку між розвитком і демократизацією, Ф.Фукуяма, відомий ще одним своїм резонансним твором «Кінець історії», повертає її в дещо відмінне русло. Якщо дискусіє 60-х – 70-х років точилися на матеріалі історії Східної Європи, то в 90-х роках, Ф.Фукуяма привернув увагу до питання: чи можлива демократизація на Сході?

Цим він продовжив традицію розмірковування про джерела демократії, які свого часу, завдяки відомим авторам, таким, як, Т.Манн та М.Вебер, іноді приводили до висновків про демократію як «божий дар». Відома праця М.Вебера «Протестантська етика і дух капіталізму» стала підґрунтям для висновків про зв’язок між демократичної практикою і еволюцію європейської релігійної свідомості. Т.Манн взагалі висловив цей тезис безпосередньо: «Демократія є продовження європейської релігійності». Такі висновки, сприйняті під певним кутом зору, можуть привести до ідеї «вибраності» окремих народів, повернути політичну теорію до визнання демократії «завершальним та вищим» етапом соціального розвитку і, таким чином, відкинути розвиток теорії на декілька століть назад.

Ураховуючи сказане, важливо зосередити увагу на тезах Ф.Фукуями, який, аналізуючи відмінності європейської і китайської масової свідомості, робить дуже непрості і, часом, непередбачувані висновки.

2. Крадин н. Н. Кочевники, мир-империи и социальная эволюция / н. Н. Крадин //Альтернативные пути к цивилизации. -м. : Логос, 2000. -с. 314 – 3365.

Устрій середньо азійських та аравійських кочових суспільств важко порівнювати з класичними демократіями на кшталт стародавньої афінської або представницької демократії у Великій Британії в другій половині XIX – першій половині XX століття. Це взагалі різні типи цивілізацій, якщо цей термін можна застосувати до суспільства кочового типу.

Тим не менше, саме ці суспільства, згідно з деякими висновками, представляють одні з перших прикладів існування демократії – у формі славнозвісної «військової демократії».

Джерела цієї модифікації соціальної структури, так би мовити, передумови її виникнення, представляють неабиякий науковий інтерес. Тим більше, що, «за великим рахунком», при усій протилежності цих культур, щось спільне в них все ж таки є. В першу чергу – це обставини міжнародного порядку. Кочові суспільства епохи середньовіччя, які нас цікавлять, мешкали в безпосередній близькості до транснаціональних міжнародних економічних систем: центральноазійського та близькосхідного відгалужень Великого шовкового шляху. Стародавні кочові суспільства мешкали в просторах, які немовби «зв’язували» між собою багаті землеробські анклави. Ця обставина вплинула на господарський, а разом з ним, і на соціально-політичний устрій.

Цей вплив був тією мірою більш дієвим, наскільки слабкою залишалася господарська база кочового суспільства.

З роботи Миколи Миколайовича Крадіна можна в доволі доступній формі почерпнути цікаві свідчення про характер соціального, політичного і економічного устрою кочових суспільств, а також їх зв’язок з актуальною міжнародною ситуацією. Якщо матеріал, викладений в праці М. М. Крадіна не дуже рельєфно відображають притаманність «демократичних цінностей» кочовим суспільствам (міру застосування цього зв’язку обґрунтовуємо в посібнику – І.Г.), то стійку і доволі жорстку залежність характеру суспільного устрою від обставин розвитку світу-економіки (непідвладного політичній волі окремих суспільств чи їх сукупності), тут прослідкувати можна просто чудово.