2. Економічні погляди старогрецьких філософів

1. Ксенофонт

Палким прихильником економічного устрою давньої Спарти, законів Лікурга, був Ксенофонт (444—354 рр. до Р.Х.) — афінський аристократ, філософ, автор трактатів «Економікос» («Домобудівництво») та «Кіропедія», в яких він виступав як ревний прихильник та захисник натурального (ойкісного) господарства, базованого на праці рабів. Давньогрецький мислитель, воєначальник і державний діяч Ксенофонт прожив, як і більшість непересічних людей тієї далекої доби, цікаве і бурхливе життя. Свої економічні погляди він виклав насамперед у праці «Економікос».

Він визначав «економікос», тобто «домоводство» («устрій домашнього господарства»), як науку, що навчає людей господарювати. Під «господарством» Ксенофонт розумів управління майном, а під майном — все, що корисне для людини, чим людина може користуватись, втамовуючи свої потреби. Отже, «домоводство» для давньогрецького мислителя — це наука про управління натуральним господарством, яке Ксенофонт вважав найдоцільнішим устроєм господарського життя.

Роздумуючи над сутністю багатства, Ксенофонт розглядав його з позицій споживача, розуміючи під ним блага (майно), які можна нажити, якщо споживати так, щоб мати лишки. В праці «Економікос» він описує дбайливого господаря, який, дешево скуповуючи занедбані земельні ділянки, за допомогою рабської праці підвищує їх родючість, а потім перепродує із великою для себе вигодою. Характерно, що це робиться із спекулятивною метою, а земля вже виступає як товар, якість якого поліпшують, щоб якнайвигідніше продати. Втім, Ксенофонт водночас доводив, що багатство надмірно нагромаджувати негідно, його потрібно використовувати для підтримки близьких і друзів, безпеки і слави.

Основною сферою економіки Ксенофонт вважав сільське господар­ство. яке називав «годувальником громадян», основою добробуту народу. Розвиток землеробства при цьому визначає стан решти виробництва. «Землеробство надає приємність душі, примножує дім та тренує тіло так, що воно робиться здатним до всього, що вимагається від вільної людини... Добре сказав той, хто землеробство назвав матір'ю і годувальницею всіх мистецтв. Справді, — каже він, — коли добре йде землеробство, тоді й усі інші заняття процвітають; а де земля змушена залишатися необробленою, там, можна сказати, всі заняття занепадають — і на морі, і на суходолі...». Економічні праці Ксенофонта свідчать про значні досягнення у землеробстві Давньої Греції, адже в них ідеться про використання гною як добрива, розкривається значення якісної оранки та інші досягнення й удосконалення процесу зем­леробства.

Поряд з тим він зневажливо ставився до заняття ремеслом, торгівлею, лихварством, фізичною працею, яку вважав заняттям рабів. Так, висловлюючи своє ставлення до ремесла, Ксенофонт писав, що воно «руйнує тіло працюючого, змушуючи його вести сидячий спосіб життя і залишаючи мало часу для турботи про друзів і рідне місто». Крім того ремісники вважаються поганими людьми і для дружнього спілкування, і для допомоги місту проти ворогів. Тому в деяких містах... жоден громадянин не має права займатися ремеслом». Водночас Ксенофонт досить високо ставить заняття ремеслом у домашньому господарстві для задоволення власних потреб, коли воно поєднується із землеробством. Визнавав він і важливість та корисність для держави праці ремісників, але за умови, що до ремесла залучено рабів. Рабство для нього було природним станом речей, а раби — живим знаряддям виробництва.

В праці «Про доходи» Ксенофонт роздумує над важливими теоретичними проблеми економічної ролі держави. Він радить залучати в поліс побільше неповноправних і вільновідпущеників, звільнивши їх від деяких обтяжливих повинностей (наприклад: служби в війську) і давши певні пільги, зокрема, право забудовувати пустуючі міські території. Далі він рекомендує поліпшити умови здійснення зовнішньої торгівлі, для чого будувати державні торговельні кораблі і надавати їх в оренду приватним особам. Ксенофонт також пропонує державі скупити якомога більше рабів і віддавати їх за плату в найми приватним підприємцям, які орендують в держави срібні рудники — головне природне багатство Афін. Увесь твір пронизує думка: держава повинна збагачуватись тими ж способами, що й приватні особи — рабовласники і підприємці. Державна казна повинна використовуватись для підтримки повноправних громадян полісу.

Ксенофонт здійснив важливий аналіз деяких явищ товарного вироб­ництва. Він першим в історії протиставив розумову працю фізичній, звер­нув увагу на більшу розвиненість поділу праці в великих полісах і на його залежність від розмірів ринку, цінність життєвих благ визначав їх корисністю. Гроші Ксенофонт розглядав засобом обігу товарів і засобом нагро­мадження багатства. Справжніми грошима при цьому вважав тільки срібло, яке. на його думку, є грошима за своєю природою і, на відміну від золота, не піддається впливові ринкових коливань.