- •Навчально-методичне видання історія української культури Словник-довідник для студентів всіх спеціальностей
- •І. Загальні положення
- •Організація навчального процесу орієнтовна структура змісту навчальної дисципліни
- •Та орієнтовний розподіл навчального часу, год.
- •Модуль і. Стародавня та середньовічна історія української культури Основний зміст модуля
- •Основні хронологічні дати для засвоєння з і модуля
- •Основні дати для засвоєння з іі модуля
- •Алфавітний термінологічний словник
- •Тематичний термінологічний словник Мистецькі стилі
- •Творчі об’єднання, організації, течії
- •Найвизначніші твори, книги
- •Література
- •Ремесло, промисли
- •Образотворче мистецтво
- •Музика, пісні, танець
- •Архітектура
- •Церковно-християнська термінологія
- •Народна обрядовість, фольклор
- •Археологічні культури
Література
Агіографія (від грец. «святий» і «пишу») – вид церковно-історичної літератури, який містить життєписи святих; це розповіді про духовних і світських осіб, канонізованих християнською церквою.
Бароко літературне українське - літературно-мистецьке явище, риси якого виявилися наприкінці XVI ст. і яке розвивалося протягом понад двох століть в усіх жанрах тодішньої літератури, зокрема в проповідях І. Галятовського, А. Радивиловського, в поезії Л. Барановича, І. Величковського, Г. Сковороди та інших. Найвідомішим жанром барокової поезії була духовна пісня, хоча й світська поезія також мала різноманітні жанрові форми: філософська й еротична лірика, панегірик та епіграма, пейзажні та емблематичні вірші тощо. Серед найоригінальніших творів українського бароко виділяють «віршові іграшки»: акростих (коли початкові літери кожного рядка утворювали ім’я автора) і мізостих (коли потрібні слова складалися з літер, що знаходилися посередині вірша), кабалістичні вірші (числове значення слов’янської абетки давало можливість підрахувати рік написання твору), фігурні вірші (друкувались у формі серця, хреста, яйця тощо), «раки літеральні» І. Величковського – вірші, рядки яких можна читати однаково як справа наліво, так і зліва направо тощо. До явищ українського літературного бароко належать також «Послання» І. Вишенського та козацько-старшинські літописи, найпомітніше «Літопис Самійла Величка». Визначальні риси: посилення ролі церкви і держави, поєднання релігійних і світських мотивів, образів; мінливість, поліфонічність, ускладнена форма; тяжіння до різких контрастів, складної метафоричності, алегоризму; прагнення вразити читача пишним, барвистим стилем, риторичним оздобленням твору; трагічна напруженість і трагічне світосприймання; настрої песимізму, скепсису, розчарування.
Белетристика - художня література.
Бестселер – видання, що швидко набуло величезної популярності. Буквально: «те, що найкраще розходиться».
Берестяні грамоти – давньоукраїнські тексти, розміщені на бересті (корі берези) шляхом видавлювання чи видряпування спеціальною паличкою – писалом. За змістом це короткі листи світського характеру, доручення, боргові зобов’язання, чолобитні, любовні послання, учнівські вправи тощо.
Бурлеск (фран. burlesque, від італ. burla – жарт) - стиль сатиричної літератури, в основі якого навмисна невідповідність між темою твору та мовними засобами, що створює комічний ефект, наприклад «Енеїда» І Котляревського на тему однойменної героїчної поеми Вергілія.
Валуєвський циркуляр 1863 р. – розпорядженням міністра внутрішніх справ П.О. Валуєвим заборонялося друкувати шкільні підручники, науково-популярні, релігійні видання та викладати в школах українською мовою.
Генетична пам’ять літератури - здатність національного письменства безпосередньо переживати актуалізовані події та явища української історії. Генетична пам’ять літератури найчастіше оприявнюється в метафоричних регістрах літературного тексту як одна з репрезентацій національного міфу.
Експромт - прозовий, віршовий чи музичний твір, який створюється без підготовки.
Елегія - ліричний вірш сумного характеру.
Епіграма - короткий сатиричний або гумористичний вірш, спрямований проти якої-небудь особи або явища.
Епопея - великий художній твір, що відзначається широтою схоплення подій та глибиною їх висвітлення.
Епос (грец. «слово», «розповідь», «історія») – сукупність народних героїчних пісень, сказань, поем. Оповідний рід літератури, що, на відміну від лірики й драми, характеризується розповідно-описовою (епічною) формою, широтою зображення подій і характерів.
Жанрово-стильова повнота українського літературного процесу - притаманна письменству в інтегративні єдності його складових здатність адекватно відповісти на виклики Історичної процесуальності. Жанрово-стильова повнота свідчить про художню зрілість та образотворчу вивершеність національної літератури у контекстах дискурсу світової культури. За Д. Чижевським, неповнота української літератури, виявлена ким у письменстві кінця XIX ст. зумовлена драматичним процесом денаціоналізації культурно активних верств суспільства в умовах бездержавності, у результаті цього українська нація стала неповною. Створення повної літератури, тобто такої, що може задовольнити духовні потреби усіх суспільних груп, відбулося лише на початку XX ст. і стало заслугою модерної літератури з її різноманітністю напрямів, течій і стилів.
Жаргонізми - слова, що вживаються в жаргоні – соціальному діалекті мови, яким користуються люди, об’єднані спільними інтересами, захопленнями, віком, ситуацією.
Збірка - книжка, що містить зібрані за певним принципом твори; зібрання.
Ікос - популярний вид перекладної літератури часів Київської Русі, який складався з кількох пісень, що розкривали суть християнських свят, проповідували християнські та житійні легенди.
Історична тяглість розвитку літератури - органічна єдність етапів та періодів розвитку українського письменства, яка обумовлює факт генетичної спорідненості стилів і методів у національній літературі, унеможливлюючи існування розривів поміж культурно-історичними епохами – незважаючи на всю несприятливість зовнішніх обставин (заборони українського слова, планомірна колонізація і русифікація і т. ін.).
Катрен - 4-рядкова строфа, що має скорочену думку, чотиривірш.
Кодифікація - встановлення й офіційне визнання літературної норми, зафіксованої в граматиках, словниках, довідниках. Кодифікація регулює розвиток літературної норми, забезпечує стабільність функціонування літературної мови.
Культурно-історичні епохи розвитку української літератури - цілісні періоди розвитку української літератури, що виокремлюються з-посеред загального плину розвитку письменства якоюсь домінантною естетичною характеристикою.
Лірика - один з трьох родів художньої літератури; твори ліричної поезії; також – ліричний настрій.
Література - вид мистецтва, власне, мистецтво слова, що відображає дійсність у художніх образах, створює нову художню реальність за законами краси; сукупність писаних і друкованих творів певного народу, епохи, людства; результат творчого процесу автора, зафіксований у відповідному тексті за допомогою літер.
Літературна мова - унормована, стандартна, правильна з погляду усталених, кодифікованих норм форма національної мови, що обслуговує культурно-освітні потреби суспільства, виконує консолідуючу функцію через використання у сферах державного управління, засобів масової інформації, науки, художньої культури та літератури. Літературна мова протиставляється діалектам, жаргонам, просторіччю; існує в усній та писемній формах. Залежно від суспільного використання літературної мови формуються її функціональні стилі.
Літературний напрям - це конкретно-історичне втілення художнього методу, що проявляє себе в ідейно-естетичній спільності групи письменників у певний період часу.
Літопис - історичний твір у Давній Русі, в якому розповідь сучасника подій та фактів подано у хронологічному порядку; також – послідовний запис будь-яких подій, історія чого-небудь.
Літописання, літопис – хронологічно послідовний запис історичних подій, зроблений їх сучасником.
Манускрипт - стародавній рукопис; рукопис взагалі.
Мемуари - літературний твір у формі записок, написаний від першої особи – учасника чи свідка описуваних подій.
Нестор - видатний давньоруський письменник і літописець; був ченцем Києво-Печерської лаври, автор низки агіографічних творів, серед них – «Повість минулих літ».
Новела - невеликий розповідний художній твір про незвичайну подію з несподіваним фіналом.
Оповідання - невеликий за обсягом прозовий художній твір, розповідь; новела.
Пам’ятки української мови - писемні тексти, що використовуються для вивчення історії системи мови (у т. ч. її говорів) та дослідження історії української літературної мови.
Памфлет - літературно-публіцистичний твір, в якому є гостра критика чи сатира.
Повість - літературний художній розповідний твір, що займає проміжне місце між оповіданням і романом.
Поезія - словесна художня творчість, твори, написані віршами; вірш.
Поема - великий поетичний оповідний твір; також – музичний твір ліричного характеру.
Притча - оповідний літературний твір алегорично-повчального характеру, змістом близький до байки.
Проза - художні твори, написані звичайною розмовною мовою.
Пролог - вступна частина літературного або музичного твору.
Публіцистика - вид літератури, що висвітлює актуальні проблеми життя суспільства.
Реалізм - літературний напрям, який характеризується правдивим і всебічним відображенням дійсності на основі типізації життєвих явищ.
Ремарка - авторська примітка-коментар у тексті.
Роман - великий за розміром і складний за побудовою художній оповідний літературний твір, в якому широко охоплено життєві події, глибоко розкриваються характери, психологія персонажів тощо.
Сказання - жанр давньоруської розповідної літератури про історичних діячів та події, у яких вони брали участь.
Словесність - художня література та усна народна творчість, а також сукупність творів літератури й фольклору якого-небудь народу; також – філологічні науки.
Строфа - у віршуванні – ритмічно завершена частина твору, повторюване у вірші поєднання кількох рядків.
Сюжет - система подій у літературному творі, через які письменник розкриває характери персонажів та весь зміст твору.
Тропи – форми художнього інакомовлення (метафора, метонімія, гіпербола тощо).
Фабула - канва, схема розвитку подій у художньому творі, розвиток сюжету в послідовності.
Фейлетон - невеликий літературно-публіцистичний твір критичного плану.
Хроніка - запис історичних подій у часовій послідовності, літопис; літературний твір на основі історичних подій.
Цитата - точний дослівний уривок з якого-небудь тексту.
Часопис - періодичне друковане видання – газета або журнал.