- •Навчально-методичне видання історія української культури Словник-довідник для студентів всіх спеціальностей
- •І. Загальні положення
- •Організація навчального процесу орієнтовна структура змісту навчальної дисципліни
- •Та орієнтовний розподіл навчального часу, год.
- •Модуль і. Стародавня та середньовічна історія української культури Основний зміст модуля
- •Основні хронологічні дати для засвоєння з і модуля
- •Основні дати для засвоєння з іі модуля
- •Алфавітний термінологічний словник
- •Тематичний термінологічний словник Мистецькі стилі
- •Творчі об’єднання, організації, течії
- •Найвизначніші твори, книги
- •Література
- •Ремесло, промисли
- •Образотворче мистецтво
- •Музика, пісні, танець
- •Архітектура
- •Церковно-християнська термінологія
- •Народна обрядовість, фольклор
- •Археологічні культури
Церковно-християнська термінологія
Акафіст – при богослужінні хвальна відправа з читанням і співами, яку можна слухати лише стоячи.
Анафема – відлучення від церкви, прокляття.
Апокриф - стародавній релігійно-легендарний твір, зміст якого не цілком відповідав офіційному віровченню і який не визнавався священним церквою.
Апокрифи (від грец. «таємничий», «прихований») – твори християнського фольклору і літератури, які не визнавалися церквою канонічними і заборонялися нею. Тематично поділяються на старозавітні, новозавітні та есхатологічні. Існували у рукописному вигляді. Заборонені й переслідувані ортодоксальною церквою через невідповідність основам і рисам християнського віровчення.
Апостол (від. грец. «посол, посланець») – у ранньому християнстві – бродячі проповідники християнства. Згідно з євангельськими переказами кожний із 12 учнів Христа, який проповідував його вчення. Окремі учні й послідовники названих учнів Христа. Вищий духовний сан у деяких новітніх релігійних конфесіях.
Аскетизм - спосіб життя, якому властиві добровільна відмова від життєвих благ та задоволень, крайнє обмеження життєвих потреб. Релігійне подвижництво, що полягає у зреченні радощів життя, відлюдництві для досягнення моральної і духовної досконалості.
Баптизм - один з різновидів протестантизму, прихильники якого обстоюють хрещення в дорослому віці, відкидають традиційну обрядовість богослужінь католицької й православної церков. В Україні набув значного поширення з останніх десятиліть ХІХ ст.
Берестейська унія 1596 р. – об’єднання православної церкви на території Речі Посполитої з католицькою. Православна церква України і Білорусії визнавала своїм главою римського папу, але зберігала богослужіння слов’янською мово і православну обрядовість.
Біблія (Святе Письмо) - канонічна збірка творів, які вважаються священними в юдаїзмі (Старий Заповіт) та християнстві (Новий Заповіт).
Благовіщення - християнське свято, яке відзначають православні 7 квітня. Свято пов’язане з культом Богородиці, яка в цей день нібито одержала радісну звістку, що у неї буде син Ісус.
Бог (Господь, Всевишній, Вседержитель), за уявленнями віруючих – надприродна всемогутня істота, головний об’єкт віри.
Богослов’я - сукупність учень про Бога і релігію.
Божники (божниця), кіот - спеціальна паличка для ікон на Лівобережжі.
Дяк - служитель православної церкви, що допомагає священику під час богослужіння.
Євангеліє – головна частина Нового завіту, який є складовою частиною Біблії. Євангеліє - основа християнської релігії, містить основні положення християнського віровчення та розповіді про земне життя Ісуса Христа.
Єзуїти – члени католицького чернечого ордену «Товариство Ісуса». Заснував у 1534 р. І. Лойола з метою боротьби проти реформації. Єзуїтські школи діяли у Львові, Луцьку, Києві (1690 р.).
Єпархія – церковно-адміністративний округ.
Єпископ - вищий духовний сан у християнській церкві, очолює єпархію, архієрей.
Єретик - людина, що відступилась від догм панівної релігії.
Ієрарх - глава православної церкви.
Ієрархія - послідовність розміщення церковних посад, звань – від нижчих до вищих; також – назва верхівки православної і католицької церкви.
Ікона - живописне, мозаїчне або рельєфне зображення Бога або святого.
Іконостас - у православній церкві – стіна з іконами, яка відокремлює вівтар від центральної частини.
Канон - правило, догмат у питаннях віри, усталена норма, тверде правило; пісня на честь святого або релігійного свята.
Каплиця - будиночок для молитов і відправ, без вівтаря але з іконостасом, прямокутної форми з двосхилим або чотирисхилим дахом і входом з причілкової сторони.
Катехізис – церковно-навчальний посібник, що у формі запитань і відповідей викладає основні догмати православної, католицької чи протестантської церкви.
Католицизм – один з головних напрямків у християнстві. Сформувався внаслідок поділу християнської церкви на східну та західну (1054). У ХІІІ-ХVІІ ст. активно проникав до України, використовувався польськими феодалами для поневолення українського народу. Нині має центр у Ватикані на чолі з Римським папою. В Україні існують римо-католицькі громади і греко-католицькі (уніатські), об’єднані в українську греко-католицьку церкву (УГКЦ).
Костьол (костел) - римсько-католицький храм.
Куна - спеціальна залізна скоба, вмурована у притворі церкви, у яку вкладали руку жінки, яка порушила звичаєві правила пристойності.
Купіль - посудина для освяченої води, в якій проводять обряд хрещення.
Лавра - великий православний чоловічий монастир.
Ладан - ароматична смола для куріння в релігійних обрядах.
Ладанка - маленький мішечок з ладаном чи іншим зіллям, який у старовину українці носили на грудях як оберіг.
Легенди апокрифічні - короткі оповідання, в яких пародійно трактуються Біблійні та Євангельські теми.
Літія - різновид короткого богослужіння.
Літургія – обідня, вид богослужіння , що супроводжується співом та інструментальною музикою у православній церкві (у католицькій церкві – меса).
Меса – католицька обідня (літургія); багатоголосий циклічний хоровий твір на текст літургії (із супроводом органа чи оркестру).
Митра - головний убір вищого духівництва православної церкви, розшитий позолотою.
Митрополит – другий після патріарха сан у православній церкві, вище звання православних і католицьких епіскопів.
Митрополія - церковно-адміністративна одиниця, підпорядкована митрополиту – другій після патріарха людині в православній церкві.
Мінея - книга з текстами церковних служб на кожний день місяця.
Молитва (моління) - слова, текст, з якими звертається віруючий до Бога.
Монах - спершу пустельник, згодом чернець, член чернечого братства; українські ченці зробили величезний внесок в українське літописання, розвиток мови, книгодрукування, народної медицини тощо.
Парафія - адміністративна церковна одиниця, що об’єднує віруючих, які обслуговуються одним храмом.
Паремія - уривок із Старого Завіту повчального або пророчого змісту, що читається під час церковної відправи.
Патристика – християнська філософія, викладена у творах «отців церкви» (Тертуліана, Августина та ін.).
Патріарх - у православній церкві – найвища духовна особа.
Піст - на переконання віруючих – це акт спокути, який полягає у тимчасовому обмеженні в задоволенні різних життєвих потреб. Розрізняють: Великий піст, Петрівський піст, Успенський або Спасівський піст, Різдвяний піст.
Православ’я – один з трьох головних відгалужень християнства. Сформувався після поділу християнства (1054) на греко-православну і римо-католицьку церкви. Не має єдиного світового релігійного центру.
Приход - адміністративно-церковна одиниця, парафія.
Причет - служителі культу при окремій православній церкві.
Прочани - богомольці, паломники, які йдуть на прощу.
Проща - богомілля, паломництво, відпущення гріхів; прохання благословення у батьків дітьми перед весіллям на Гуцульщині.
Псалми - релігійні пісні, молитви, що входять у книгу Псалмів – одну з Біблійних книг Старого Завіту – Псалтир.
Рай (едем), за Біблією – країна вічного щастя.
Реліквія - останки святого чи пов’язані з ним предмети, які є предметами культу, поклоніння; щось цінне, унікальне, шановане, пам’ятне.
Різдво - християнське свято народження Христа, відзначається православними 25 грудня (7 січня за новим стилем).
Святилище - первісно-язичницьке капище, пізніше – храм.
Святитель - урочиста назва вищої особи духовної ієрархії; також – той, хто провів життя в служінні Богу й після смерті визнаний святим.
Святки - святкова пора від Різдва до Водохреща.
Святці - церковна книга, в якій подано списки святих та церковних свят у календарному порядку.
Священне Писання – Біблія – книги, які вважаються написаними Духом Божим через освячених від Бога людей, яких називали пророками і апостолами. Книги, які були написані до Різдва Христового, об’єднані у Старий завіт, після Різдва Христового – у Новий завіт (VIII ст. до н.е. – II ст. н.е.). Святе письмо перекладено слов’янською мовою в IX ст. У 1581 р. І. Федоров видав повне видання Святого Письма церковнослов’янською мовою («Острозька Біблія»). Сучасною українською мовою Святе Письмо переклали П. Куліш, І. Нечуй-Левицький, фізик І. Пулюй на рубежі XIX і XX ст.
Скит - у православних монастирях – невелике житло ченців-самітників, розташоване віддалік від основних монастирських будівель.
Схима - найвищий чернечий ступінь у православ’ї, вимагає від схимника суворішого аскетизму, ніж від звичайного ченця.
Теологія - богословське вчення.
Требник - богослужбова книга, що містить молитви для треб – хрестин, вінчання, панахиди тощо.
Тропар - молитовний вірш для співу на честь свята бо святого (у православ’ї).
Українська автокефальна православна церква – проголошена в 1920 р. Перший єпископ УАПЦ – Василь Липківський. Під тиском влади була саморозпущена в 1930 р. Відновлена в 1991 р.
Українська греко-католицька церква – християнська церква, утворилася після Берестейської унії 1596 р. Визнавала верховенство Папи римського при збереженні східного обряду і мови. Унію скасовано на Лівобережжі в середині XVII ст., в Правобережній Україні – в 1939 р., в Західній Україні – в 1946 р. Відроджується з 1991 р.
Уніат - прихильник і послідовник унії – об’єднання православної і католицької церков.
Храм - щорічне громадське і релігійне свято, день вшанування святого на честь якого названо місцеву церкву або день її освячення.
Хрест - спершу – орнаментальний мотив і символічний знак, відомий у більшості культур, після страти Ісуса Христа став символом християнської віри і предметом релігійного культу.
Хрещення - релігійний обряд над новонародженим на знак прилучення його до церкви.
Християнство - найбільша монотеїстична релігія, суть якої – віра в Ісуса Христа, який здійснив справу спасіння людини і світу; християнство має близько 2 млрд. прихильників – 30% населення світу.
Церква - релігійна організація, головний осередок відправлень, громадського спілкування та святкового дозвілля.
Часослов (Часословець) - богослужбова книга з текстами релігійних пісень та мотивом для щоденних церковних відправ.
Чернець - член релігійної громади, який прийняв постриг і дав обітницю вести аскетичне життя; монах.
Чудотворець (чудотвор, чудодій) - той, хто творить чудеса, чарівник; також – дивак; також – той, хто захоплює своїм мистецтвом, працею.