9. Індивідуальне навчально - дослідне завдання

Практичні завдання

Література: Молодцова Н. Г. Практикум по педагогической психологии. – СПб.: Питер, 2007. – 208 с.

1. Аналіз індивідуального стилю викладання. – С. 118 – 126.

2. Вивчення мотивації научіння. – С. 71 – 73.

10. Методи контролю Завдання контрольної роботи

Мета завдання: написання тезового плану уроку з психології у школі

Інструкція:

1. За основу інформаційної бази уроку вибрати статтю з науково-практичного фахового журналу з психології “Практична психологія та соціальна робота”

На основі статті:

1. сформулювати назву теми уроку з психології,

2. зазначити, для учнів якого класу передбачено проводити урок.

1. Розробити тезовий план уроку.

У тезовому плані уроку мають бути вказані:

1. Тип методики навчання, ефективність застосування якої має бути обгрунтована для даного уроку та віку учнів.

2. Мета уроку

3. Ключові компетенції, формування та/або розвиток яких в учнів передбачається при вивченні даної теми

4. Основні стилі пізнання учнями інформації з теми

5. Тези інформаційного змісту уроку (1 – 2 стор.)

6. Тип(-и) завдань, що передбачається задіяти у вивченні матеріалу з урахуванням специфіки теми, стилів пізнання учнів та методики навчання

7. Розроблені самостійно два завдання з визначених попередньо

8. Критерії оцінювання рівня виконання учнями цих двох завдань

Вимоги до оформлення контрольної роботи:, 1) обсяг роботи – 5 – 6 сторінок формату А4 (робота може бути надрукована або написана від руки на аркушах формату А4), 2) до роботи додається ксерокопія статті, на основі якої було розроблено тему уроку, 3) в кінці роботи подається список літератури, використаної при розробці завдань.

Критерії зарахування контрольної роботи: контрольна робота виконана вчасно відповідно до навчального плану, її оформлення відповідає вказаним вимогам, у роботі наявні усі завдання, що вказано за інструкцією, завдання виконано правильно.

Критерії оцінювання контрольної роботи

Кількість балів – 33. Кожен пункт завдання контрольної роботи та її відповідність до вимог оформллення оцінюється максимально у 3 бали: 3 бали – завдання виконано правильно, самостійно, творчо, наявне обгрунтування, 2 бали – завдання виконано самостійно, творчо, наявне обгрунтування, але є помилки у вживанні наукових термінів, 1 бал – невідповідність запропонованого варіанту методичного розв’язання завдання до зазаначеної концепції навчання, 0 балів – завдання невиконано, виконано повністю неправильно або ідентичне з роботию іншого студента.

Приклад ситуаційного завдання до іспиту інструкція: прочитайте статтю, виконайте завдання до ситуації

“Поняття мобінгу не є новим в контексті професійної діяльності, та, на жаль, воно стало актуальним в учнівських колективах. Аналогія між місцем роботи і шкільним класом очевидна: щоденне, багатогодинне перебування в замкненій групі, взаємозалежність, спільні обов’язки тощо.

Солово “мобінг” походить від англ “mob” – натовп, глум, й означає психічний терор, який здійснює група по відношенню до особистості. Проблема мобінгу, як психологічна, була окреслена ще у 79 – 80-х роках минулого століття у Швеції, потім у Німеччині, Польщі та інших країнах Європи, де йдуть відкриті дискусії і це має свій позитивний результат. Важливим є те, що зі словом “мобінг” пов’язане довготривале виключення особистості, учня, дитини з групи, класу, колективу. Мобінг – це регулярне та цілеспрямоване завдання фізичної й душевної шкоди людині, дитині. <...>

Від тих, хто застосовує психічний терор, найчастіше не можна чекати визнання почуття вини. Мобінг є явищем, яке характеризує загальну поведінку людей, поведінку натовпу, яку можна побачити і спостерігати сьогодні всюди і в якій кожен з нас якоюсь мірою бере участь чи може опинитись. <...> У такій ситуації діти вчаться несвідомо дратувати іншу людину, ця зла “колективна забава” їм дуже подобається, бо допомагає інтеграції в групі, колективі; санкції за такий вчинок незначні, але дошкільнята дуже добре починають розуміти, що ніколи не варто самому входити у роль відторгнутого.

Досвід та спостереження українських психологів та педагогів показують, що ознаки такої поведінки можна знайти також у шкільних групах серед підлітків і, навіть, в старших класах. Організатори мобінгу часто не відчувають ніякої відповідальності за свої вчинки. Ці люди не реалізувались у житті, часто-густо це невдахи, як в особистому, так і професійному планах. Їхня аргументація спирається на твердження, що їнші діють так само, і ніхто того не засуджує. Шукається завжди хтось винний, “крайній”, а жертва такої ситуації часто приховує факт ізоляції чи переслідування й продовжує поводитись у ті способи, які для більшості є передумовою для насильства. Психічні та фізичні наслідки відторгнення, ізольованості, самотності дуже важкі. <...>

Приниження, невдачі і фрустрація створюють страх чи, навіть, агресію, домагаючись реакції, яка призводить несформовану особистість до роздратування та психічного зриву. Фактичні організатори поганого самопочуття недосяжні або невідомі, тому що займають високе положення в соціальній ієрархії. Роздратування найслабших у групі приносить тимчасове полегшення її членам, котрі переповнені агресією без будь-яких наслідків. <...> Причиною мобінгу може бути не тільки агресія або страх, а також нудьга та монотонність, бажання розважитись чи виділитись серед інших. Наслідки таких “розваг” відображаються завжди на особистості, і вони сьогодні відомі в медицині: виразка шлунку, мігрені, порушення кишково-шлункового тракту, м’язове напруження, ослаблення імунітету <...>”

Філіппова І. Ю., Матвійчук О. С. Мобінг як психолого-педагогічна проблема // Практична психологія та соціальна робота. – №2. – 2006. – с. 74 – 75.