6. Самовиховання – вища форма самоврядування

Самовиховання - це діяльність, яка спрямована на певні зміни людиною своєї особистості, відповідно до свідомо поставленої мети, ідеалів, переконань.

Передбачає: самоудосконалення, самоаналіз, правильну (адекватну самооцінку).

Прийоми:

1. Добровільне взяття на себе усвідомленої мети і завдань самовдосконалення.

2. Самозвітування.

3.Осмислення власної поведінки і діяльності (виявлення причин і невдач).

4. Самоконтроль (систематична фіксація своїх дій і стану).

Етапи процесу самовиховання:

- самовизначення (життєва мета, цінності, домагання, моральні норми, професія, умови життя);

- складання програми дій у напрямку самовиховання;

- планування форм і видів, контролю за виконанням програми;

- оцінка отриманих результатів;

- самокорекція.

Методи самовиховання:

Самопізнання: самоспостереження, самоаналіз, самооцінка, самовиховання.

Самоволодіння: самопереконання, самоконтроль, самонаказування, самонавіювання, самопідкріплення, самосповідь, самопримушування.

Самосприймання: самоствердження, самопохвала, самовинагорода, самопокарання, самообмеження.

Показники і критерії вихованості школяра:

1. Моральне виховання (рівень сформованості високих моральних почуттів: гуманність, світогляд, любов до Батьківщини).

2. Рівень спрямованості (життєрадісність, товариськість, колективізм, любов до дітей).

3. Рівень довільної поведінки (моральна стійкість, вміння побороти труднощі, вміння керувати своїми бажаннями і виконувати свої наміри, тобто управляти своєю поведінкою).

4.Рівень домагань (характер співвідношення між безпосередніми бажаннями і свідомими намірами).

5. Рівень вольової регуляції.

6. Рівень особистісної вихованості (оволодіння формами культурної поведінки, вміння гідно поводитися навіть тоді, коли тебе до цього не змушують і цього не вимагають).

Термінологічний словник-довідник

Авторитарне виховання - це виховання дітей в дусі відданості одній особі, яка керує державою, беззаперечного виконання її волі та настанов.

Авторитарно-технократична концепція виховання - представники цієї концепції вважають, що головним завданням виховної системи школи і суспільства є формування "функціональної" людини - виконавця, адаптованого до життя в цьому суспільстві, готового виконувати певні суспільні ролі (службовця, робітника, батька, споживача тощо).

Біогенна теорія виховання заrрунтована на тому, що особистісні якості людини передаються, здебільшого, спадково і мало що змінюються під впливом умов життя.

Виховання - це цілеспрямований процес формування особистості за допомогою спеціально організованого педагогічного впливу відповідно до певного соціально-педагогічного ідеалу.

Виховне навчання - це складна система виховання й освіти, спрямована на досягнення органічного зв'язку між набутими учнями знаннями, навичками, вміннями, засвоєнням досвіду творчої діяльності і формуванням емоційно-ціннісного відношення до світу, один до одного, до засвоюваного навчального матеріалу.

Вільне виховання - це виховання ситуативне, не цілеспрямоване, обумовлене соціальними, економічними, політичними й особистісними психологічними чинниками.

Громадянське виховання - це формування молодої людини як громадянина своєї Батьківщини, як людину, здатну боротися за забезпечення морально-політичної єдності та дружби народів нашої країни, яка б усвідомлювала перспективи сильної політики своєї держави.

Демократичне виховання - це виховання в дусі демократії, рівноправ'я людей перед законами держави.

Діяльнісно-причетна концепція виховання - вітчизняні психологи розглядають виховання як цілеспрямований і свідомо здійснюваний педагогічний процес організації і стимулювання різноманітної діяльності особистості, яку формують з метою оволодіння нею суспільним досвідом: знаннями, практичними навичками і вміннями, способами творчої діяльності, соціальними і духовними відносинами.

Заохочування як метод виховного впливу стимулює в учня розвиток позитивних якостей, закріплює успішно відтворювані дії й моральні вчинки та стимулює до нових. Емоційний компонент заохочування спрямований на зростання самоповаги особистості учня, компетентності, впевнененості в собі.

Заражування - це неусвідомлювана, мимовільна схильність індивіда до сприймання певних психічних станів. Заражування як спосіб виховного впливу - це психофізіологічний процес передавання вчителем свого емоційного стану учням.

Екологічне виховання - це виховання в дітей екологічної свідомості як сукупності знань, мислення, почуттів, волі й готовності до активної природоохоронної діяльності, котра б допомагала збагнути оточуючу дійсність як середовище перебування і як естетичну досконалість і орієнтувала на бережне до неї відношення, дозволяла б заздалегідь передбачати негативні наслідки промислових розвідок природних багатств.

Естетичне виховання - це цілеспрямований процес формування творчо активної особистості, здатної сприймати, відчувати, цінувати прекрасне, трагічне, комічне, потворне в житті та мистецтві, жити й творити за законами красоти.

Ідейно-політичне виховання - це формування ідейних переконань і світоглядних позицій людини, котрі б дозволили їй ефективно долати життєві й трудові труднощі.

Інтернаціональне виховання - цілеспрямована діяльність по формуванню у дітей почуття волі, рівності, братства до всіх націй і народів нашої Батьківщини, культури міжнаціонального спілкування, нетерпимості до проявів національної обмеженості й чванства.

Конфесійне (релігійне) виховання - це виховання дітей в дусі віри в надприродний світ і Бога, залучення їх до релігійних традицій і практики, що виражаються в богослужіннях і проповідях, богопослушній поведінці, дотримуванні релігійної моралі й заповідей божих, церковних свят.

Методи виховання - це науково обrрунтовані способи педагогічно доцільної взаємодії з дітьми, організації й самоорганізації їхнього життя, психолого-педагогічної взаємодії на їхню свідомість і поведінку, стимулювання їхньої діяльності і самовиховання.

Моральне виховання - це виховання морально здорової особистості, в єдності її свідомості, моральних почуттів, совісті, моральної волі, навичок і звичок суспільно цінної поведінки. Зміст морального виховання:

Навіювання - це цілеспрямований процес прямого чи опосередкованого впливу на психіку учня, який зорієнтований на специфічне програмування особистості та реалізацію навіювального змісту.

Наслідування - це відтворення індивідом рис і зразків поведінки, яка демонструється іншою людиною.

Необіхевіористична теорія виховання (Б.Скіннер) - його представники вважають, що за допомогою спеціальної техніки поведінкового навчання, заrрунтованої на розумному використовуванні винагороди за позитивні і наказування за негативні реакції (шляхом "кнута і пряника") можна перевиховати особистість у будь-якому віці та в будь-якому напрямку.

Патріотичне виховання - це формування політично свідомої молодої людини, яка любить свою Батьківщину, землю, де вона народилася і виросла, пишається історичними здобутками свого народу.

Переконання - це спосіб організованого свідомого соціально-психологічного педагогічного впливу на психіку учня, його думки і логіку з метою перетворення повідомлюваної інформації в психіці учня на систему уявлень і настанов.

Підтримка є чи не найважливішим аспектом виховного впливу, що дає можливість дитині впевнитися в тому, що вона чинить вірно, що вона не одна, відчути свою належність до колективу.

Покарання - це санкції вчителя по відношенню до учня за відхилення від норм правильної поведінки.

Пояснення як спосіб виховного впливу здійснюється з метою культивування розумної поведінки учня як умови становлення основ моральності та усталених форм поведінки.

Правове виховання - це формування в підростаючого покоління поваги до закону, культури, демократії, активного й свідомого дотримування ним норм моралі, високої громадянської відповідальності й активності, розвитку в нього правової грамотності й культури, морально-правових почуттів.

Самовиховання - це діяльність, яка спрямована на певні зміни людиною своєї особистості, відповідно до свідомо поставленої мети, ідеалів, переконань.

Сімейне виховання – це однин із головних аспектів соціалізації дитини, що складається в умовах конкретної сім'ї зусиллями батьків і родичів.

Соціогенна теорія виховання (З.Фрейд, Уільям Макдауголл, Е.Кречмер) полягає в тому, що особистісні якості людини є виключно детермінованими соціальним середовищем: все те особистісне, яке є в людині виникає під впливом соціальних умов і піддається вихованню.

Соціогенно-біогенна теорія заrрунтована на диференційованому підході до особистісних якостей з обговоренням можливостей їх подальшого формування.