Поточні витрати підприємства

Витрати, які норму-ються державою

Витрати, які норму-ються підприємством

Витрати, які не нормуються

Амортизаційні відрахування на повне відновлювання основних засобів

Витрати на сировину і матеріали, куповані напівфабрикати і т.д.

Відрахування на соціальні заходи

Витрати на обов’яз-кове страхування майна

Витрати на поточний ремонт

Витрати на оплату праці

Витрати на службові відрядження

Витрати на утримання основних засобів

Видатки та інші обов’язкові платежі

Представницькі витрати

Знос і утримання МШП

Витрати на утримання готової продукції на складі, на упаковку и маркіровку, на транспортні послуги

Витрати на рекламу

Проценти за кредит

Витрати, пов'язані з забезпеченням нормальних умов парці

Витрати на оренду основних засобів

Плата за послуги комерційних банків

Управлінські витрати

Витрати на оплату праці апарату управління

Інші витрати

Мал. 2. Класифікація поточних витрат підприємства по їх нормуванню.

∑ З зм.пл.=? З зм.ф. • Vпл. / Vф.,

де ∑ З зм.пл. - сума змінних витрат, що планується, грн.;

∑ З зм.ф. - фактична сума змінних витрат, грн.;

Vпл. - обсяг випуску продукції, яка планується, натуральні одиниці;

Vф. - фактичний обсяг випуску продукції, натуральні одиниці.

Якщо отримані суми змінних витрат, які плануються з урахуванням норми витрат на одиницю продукції і з урахуванням фактичної суми змінних витрат за минулий період співпадають, то в звітному періоді дотримувалися норми витрат на одиницю продукції. Якщо сума з урахуванням норми витрат на одиницю продукції перевищує суму з урахуванням фактичної суми змінних витрат за звітний період, то це свідчить про економію і говорить про те, що необхідно переглянути норми витрати. Якщо сума нижче, то на підприємстві мала місце перевитрата.

Такі розрахунки робляться при умові стабільної економічної ситуації. Якщо ситуація нестабільна, то планування змінних витрат утруднена. Виникає необхідність враховувати інфляцію і вносити коректування.

Якщо змінні витрати на одиницю продукції мають норми, то постійні витрати на одиницю продукції змінюються в залежності від обсягу випуску продукції. Тому при плануванні постійних витрат вирішальним чинником є обсяг випуску продукції.

Плануючи постійні витрати обчислюють величину беззбиткового обсягу продажу («точку беззбитковості»), нижче за яку виробництво продукції стає нерентабельним. Вище ми вже розглядали як знаходиться величина беззбиткового обсягу продажу (поріг рентабельності). Нагадаємо:

х = а / (Ц - в),

де х - поріг рентабельності, натуральні одиниці;

а - величина постійних витрат, грн.;

Ц - ціна одиниці продукції, грн.;

у - величина змінних витрат на одиницю продукції, грн.

При плануванні постійних витрат детально аналізується їх очікувана структура, використовуються дані про майбутній випуск, виробничі замовлення і виробничі можливості. Однак, потрібно враховувати, що на постійні витрати можуть впливати зовнішні чинники: підвищення цін і тарифів, переоцінка основних фондів, зміни норм амортизаційних відрахувань і інш. Вплив цих чинників не піддається плануванню і тому фінансовій службі підприємства необхідно стежити за зміною собівартості і у разі небезпечних відхилень розглядати питання про збільшення цін на продукцію.

При плануванні витрат підприємства важливу роль грає співвідношення між постійними і змінними витратами. Це співвідношення носить назву «операційний (виробничий) леверідж». Змінюючи це співвідношення, в межах можливостей підприємства, досягається оптимальна величина прибутку.

Велика увага при плануванні витрат приділяється правильному визначенню необхідного розміру виробничих запасів; точному розрахунку грошових коштів, вкладених в незавершене виробництво і необхідних для утворення запасів готової продукції на складі.

Розмір виробничих запасів повинен бути мінімальним при конкретних умовах постачання і достатнім для забезпечення безперебійної роботи підприємства. В умовах нестабільності економіки немає стопроцентної гарантії в тому, що підприємство-постачальник сировини і матеріалів не порушить графік постачання і у підприємства не виникне дефіцит на матеріальні ресурси, який може привести до перебоїв в його діяльності. Тому підприємство повинно передбачити створення страхового резерву і вибрати оптимальну його величину.

При визначенні витрат, необхідних для освіти запасів готової продукції на складі, підприємство повинно приділити велику увагу питанням збуту товарів, з тим, щоб накопичення на складі було мінімальним. Накопичення готової продукції на складі може привести підприємство до нестійкого фінансового стану.