40. Майбутнє влади і науки про неї. Майбутнє влади

Джозеф С. НАЙ-молодший.

Скоріше за все, всесвітнього уряду в двадцять першому столітті не буде, але всесвітнє управління на різному рівні вже існує. Світ має сотні договорів, установ і режимів для управління міждержавною поведінкою, включаючи телекомунікації, цивільну авіацію, затоплення відходів у море, торгівлю і навіть поширення ядерної зброї.

Але такі установи рідко бувають незалежними. Вони все ще потребують лідерства великих держав. І ще належить побачити, чи зможуть великі держави цього століття відповідати цій ролі.

Як змінюватиметься поведінка Китаю та Індії, поки їх могутність зростатиме? Іронічно, але для тих, хто передбачає триполярний світ у складі США, Китаю та Індії в середині століття, всі ці три держави — найбільш населені у світі — якраз перебувають серед тих, хто понад усе захищає власний суверенітет.

Дехто наводить аргументи, що наші нинішні глобальні установи значною мірою відкриті та пристосовані для того, щоб Китай став заради своїх же інтересів тим, що Роберт Зеллік, президент Світового банку, назвав «відповідальною зацікавленою стороною». Інші вважають, що Китай побажає нав’язати свої стандарти і створити власну інституційну систему, оскільки його могутність дедалі зростає.

Країни Європейського Союзу були схильні більше експериментувати з обмеженням державного суверенітету, і вони можуть заохочувати інституційні інновації. Але малоймовірно, якщо лише не станеться якої-небудь катастрофи, подібної до Другої світової війни, що світ стане свідком «структурного руху», такого, який він побачив після створення системи установ Організації Об’єднаних Націй 1945 року.

Політична наука не може оминути процеси світової глобалізації й утворення на її основі нових об'єднань і розмежувань, нових можливостей і зростаючих загроз. Об'єктом глобального політичного прогнозування, на думку російського політолога А. Панаріна, є становлення єдиного взаємопов'язаного світу, у якому народи не відділені один від одного бар'єрами і кордонами.

У світі створюється нова система зв'язків між народами, яка по-різному сприймається розвинутими й відстаючими націями. Нові відносини все більше викликають тривогу у менш розвинутих народів. Це викликає з їх боку зростаючу протидію. Асиметричність можливостей і відносин проявляється в різних сферах (політика, економіка, інформація, технології). Одним із проявів негативного ставлення до глобалізації є наростання мусульманського екстремізму (таліби, Аль-Каїда, брати-мусульмани тощо).

Під впливом глобалізації активно формується нова глобальна влада, яка відрізняється від існуючих принципово новими параметрами й можливостями. Лідером такої нової влади є наймогутніша сучасна держава - Сполучені Штати Америки, яка нав'язує іншим народам своє бачення проблем та інтересів.

Тому предметом глобального політичного прогнозування є передбачення параметрів якісно нового майбутнього людства. Це прогнозування має зовсім інший підхід до майбутнього. Воно викликане рядом причин: наростанням протиріч між багатими й бідними; поглибленням моральної деградації людства; екологічною прірвою, перед якою стоїть людство; наростанням загрози масового знищення у зв'язку з неможливістю зупинити розповсюдження ядерної, біологічної, хімічної зброї (Північна Корея, Пакистан, Індія, Іран). Для мирного майбутнього якісно новими мають бути відносини між Північчю і Півднем, Заходом і Сходом.