36. Державна служба в системі влади (загальні положення).

Державна служба є важливим інститутом сучасної держави. Державна служба як самостійний вид державної професійної діяльності виникла в другій половині XVII століття в Європі, зокрема у Німеччині та Франції. До сьогоднішнього дня інститут державної служби еволюціонував у одну з підвалин демократичної правової держави, важливу гарантію ефективного функціонування державного механізму. І хоча в світі виділяють різні варіанти систем державної служби, але все-таки можна назвати загальні ознаки (засади) державної служби. Це насамперед - професійність, аполітичність (політична нейтральність або лояльність), стабільність (або безстроковість) та державне фінансування.

Державна служба — це системний правовий інститут, який включає правові норми різних галузей права.  Системність інституту державної служби полягає в тому, що він, по-перше, спрямований на реалізацію цілей, завдань і функцій державної служби, по-друге, залучає велику кількість правових норм інших галузей права (трудового, адміністративного, конституційного тощо); по-третє, складається з окремих, досить відособлених підінститутів; по-четверте, має власну законодавчу базу, яка є визначальною для всього інституту, тощо. Інститут державної служби можна поділити на такі складові: 1) інститут принципів державної служби; 2) інститут статусу посади в державному апараті; 3) інститут статусу посадової особи в державній службі; 4) інститут правового статусу державного службовця; 5) інститут державно-службових відносин, що, у свою чергу, включає окремі складові як додаткові підінститути: прийому, проходження, переміщення та просування по державній службі, мотивації, атестації, критеріїв і порядку проведення оцінки професійної діяльності службовців (поточної оцінки та у формі атестації), присвоєння рангів (спеціальних звань) тощо, стимулювання (заохочення) та відповідальності службовців, припинення державно-службових відносин; 6) інститут етики державного службовця; 7) інститут державної дисципліни; 8) інститут умов державної служби (грошове утримання, відпустка, пенсійне забезпечення тощо); 9) інститут підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців; 10) інститут управління державною службою.  Наведений перелік підінститутів державної служби не є вичерпним. Треба сказати ще й про таку особливість структури інституту державної служби. Наприклад, підінститут проходження державної служби як відокремлене правове утворення містить інший інститут — атестацію державних службовців. Відносини, що виникають у сфері державної служби, регулюються насамперед нормами конституційного права. 

37. Влада і державна символіка, емблематика, регалії, геральдика

Державні символи є складовою частиною більш широкого поняття “державні атрибути”, до числа яких входять також столиця держави, офіційна назва держави, державна мова, державна печатка, національні пісні, почесні значки, державні штандарти.

Державний Герб — це закріплений у законодавстві офіційний умовний знак, який через графічне чи кольорове зображення окремих фігур виражає коло певних ідей політичного характеру та символізує суверенітет держави.

Державний Гімн — це закріплена в законодавстві країни музично-поетична емблема держави, яка через систему (набір) музично-поетичних образів виражає певне коло ідей політичного характеру та символізує суверенну державу. 

Державний Прапор — це закріплене в законодавстві офіційне полотнище держави, в якому шляхом добору певних кольорів (іноді з використанням малюнків чи написів) виражено ідеї політичного характеру.

Емблематика досліджує емблеми — умовно-символічні зображення якихось понять чи ідей, які виконані у графічній або пластичній формі, мають конкретний зміст і не потребують спеціального витлумачення.

Регалія (лат. regalis, «ті, що належать правителю») - предмет, що символізує владу. Наприклад: корона, скіпетр, держава, меч, тощо.

Геральдика (лат. heraldus — «опові́сник») — наука, що вивчає герби, кольорові емблеми, які належать особам, родам чи спільнотам. Будова гербів регулюється особливими законами європейської геральдики, які вирізняють її від інших світових систем пов'язаних із емблеми чи символами, незалежно від часу їх появи і сфери використання.