- •1.Первіснобщинний лад на території України. «Неолітична революція»
- •2. Становлення класового суспільства і перші держави на території України(10ст.До.Н.Е.-3ст.Н.Е.)
- •4. Соціально-економічний та суспільно-політичний устрій русі в 10-на поч.12ст
- •5. Феодальна роздробленість на Русі у 12-13ст.Князівства Південно-Західної Русі.
- •6. Давньоруська держава в міжнародних відносинах 10-13ст
- •7. Галицько-Волинське князівство у XIII - першій половині XIV ст.
- •8.Українські землі у складі Великого Князівства Литовського в сер.14-перш.Пол.15ст.
- •9.Експансія польських феодалів на українські землі. Люблінська унія
- •10. Виникнення українського козацтва. Запорізька січ. Реєстрове козацтво.
- •11.Боротьба українського народу проти соціального, національного та релігійного гноблення напри.16-сер.17ст.
- •12. Визвольна війна під проводом б. Хмельницького середини XVII ст. Та її наслідки
- •13.Політичні події на українських землях у др..Пол.17ст. «Руїна»
- •14.Внутрышня та зовнішня політика гетьмана і.Мазепи
- •15.Ліквідація автономного устрою гетьманщини, слобожанщини а запорізької січі у 18ст.
- •16.Правобережна та Західна Україна напри.17-18ст. Гайдамацький рух
- •17.Інкорпорція українських земель Російською та Австрійською імперіями у 18-на поч.19ст.
- •18. Наддніпрянська Україні в умовах кризи кріпосницької системи(перш.Пол.19ст.)
- •19. Західноукраїнські землі в першій половині XIX ст.
- •20.Реформи 60-70-х рр.19ст. Та особливості розвитку Наддніпрянщини у пореформений період та на поч.20ст.
- •21. Революційні та національні рухи Наддніпрянській Україні в 60-90-х рр.19ст.
- •22. Піднесення національно - визвольного руху на західноукраїнських землях у другій половині хіх - на початку хх ст.
- •23.Суспільно-політичний розвиток Наддніпрянської України наприкінці хіх-на поч.Хх ст.
- •24. Україна в Першій світовій війні
- •25.Центральна рада та її діяльність. Боротьба Центральної ради та більшовиків за владу в Україні
- •26.Становище української держави в умовах гетьманату
- •27. Західноукраїнські землі у 1918 - 1919 рр. Зунр
- •28.Внутрішня та зовнішня політика Директорії
- •29. Утвердження радянської влади в україні у 1918-1920рр. Воєнний комунізм
- •30. Соціально-економічний розвиток усрр в 20-х рр. Створення срср. Політика українізації
- •31. Соціально-економічний розвиток усрр в умовах нової економічної політики
- •32.Протиріччя соціально-економічного розвитку урср наприк.20-х-30-ті рр.. Великий перелом
- •33.Суспільно-політичне життя в урср в 30-х рр. Сталінський режим
- •34. Західноукраїнські землі в 20-30-х рр.
- •35.Початок Другої світової війни. Зміни в становищі західноукраїнських земель.
- •36. Початок Великої Вітчизняної війни. Окупація німецько-фашистськими військами території України. Окупаційний режим.
- •37.Нацистський окупаційний режим в Україні. Рух Опору.
- •38. Визволення території україни у 1943-1944
- •39. Протиріччя соціально-економічного розвитку урср у другій половині 40-х - середині 80-х рр.
- •41. Суспільно-політичне становище урср в середині 60-х - 80-х рр. Дисидентський рух.
- •43. Основні тенденції соціально-економічного розвитку України наприкінці хх-на початку ххі ст.
- •44. Особливості суспільно-політичного розвитку України у 1991 - 2004 роках. Розбудова держави.
32.Протиріччя соціально-економічного розвитку урср наприк.20-х-30-ті рр.. Великий перелом
33.Суспільно-політичне життя в урср в 30-х рр. Сталінський режим
1.Перші судові процеси.
2.Посилення репресій проти української інтелігенції у першій половині 30-х рр.
3.Апогей репресій. Затвердження сталінського тоталітарого режиму.
1. З кінця 20-х рр. починає затверджуватися сталінський тоталітарний режим, оформлюється культ особи Сталіна, відновлюються репресії, дещо призабуті за роки непу. Сталінський курс на суцільну масову колективізацію і ліквідацію куркуля як класу, на форсовану індустріалізацію, неминуче повинен був викликати опір з боку різних верств населення в Україні, в першу чергу селянства та інтелігенції.
Вже на початку 1928 р. відбувся процес над старими спеціалістами Донбасу, який дістав назву "Шахтинська справа". Стара технічна інтелігенція була звинувачена у "шкідництві". З 49 засуджених 7 розстріляли. Цей процес провели, щоб залякати старих спеціалістів-інженерів.
У березні 1930 р. в Харкові відбувся процес над Спілкою визволення України, за яким проходило 45 видатних діячів української національної інтелігенції: академіки С. Єфремов, М. Слабченко, В. Чехівський, А. Ніковський, Й. Гермайзе, Л. Старицькі-Черняхівська та ін. Усього по Україні за справою СВУ було репресовано до 5 тисяч чоловік. Обидва ці процеси були сфабриковані ОДПУ.
У січні 1930 р. була ліквідована Українська автокефальна православна церква.
2. У першій половині 30-х рр. репресії проти української інтелігенції набувають більшого розмаху, особливо у 1932-1933 рр., що не випадково співпадає з голодомором. До українських діячів широко застосовується звинувачення в націоналізмі. Почалася критика М. Скрипника, не витримавши якої, 7 липня 1933 р. він покінчив життя самогубством. 13 травня 1933 р. покінчив життя самогубством М. Хвильовий, протестуючи цим проти переслідувань діячів української культури.
У грудні 1933 р. заступник наркома освіти А. Хвиля оголосив кобзу та бандуру "класоворожими" інструментами. У грудні 1934 р. в Харкові, під час заключного етапу Республіканської олімпіади міста і села, були заарештовані і розстріляні майже триста українських кобзарів та лірників.
З 1933 р. починаються широкі репресії проти діячів української культури, жертвами яких стали близько 500 письменників. У 1933 р. були заарештовані Л. Курбас, художник М. Бойчук та вся його школа. Всі існуючі літературно-художні об'єднання були ліквідовані. У 1934 р. була створена Спілка радянських письменників України, а потім інші спілки. Тобто весь процес творчості підпадав під контроль партійних чиновників. Гоніння зазнала й українська наука. У 1934 р. при загадкових обставинах помер М. Грушевський.
Провідниками сталінської політики в Україні були в першу чергу представники вищого державно-партійного керівництва. У 1928-1938 рр. генеральним (першим) секретарем ЦК КП(б)У був С. Косіор, а з 1938 р. його замінив М. Хрущов (1938-1947, 1947-1949 рр.). У 1933 р. в Україну з надзвичайними повноваженнями був присланий П. Постишев, який став другим секретарем ЦК КП(б)У. З 1933 р. ДПУ (потім НКВС) УРСР очолив Балицький.
Особливого розмаху сталінські репресії набувають після вбивства Кірова (1 грудня 1934 р.). В Україні органи держбезпеки "викривають" багато "контрреволюційних організацій", серед яких найбільші були: у 1933 - "Український національній центр", "Українська військова організація", "Польська організація військова", у 1934 - "Білогвардійський терористичний центр у Києві" та інші.
3. Пік репресій припадає на 1937-1938 рр., коли жертвами їх стають кілька мільйонів чоловік, з яких кілька сотень тисяч було розстріляно. Серед жертв були різні люди, також і відомі діячі в Україні: С. Косіор, Е. Квірінг, Х. Раковський, Ю. Коцюбинський, Ю. Медвєдєв, В. Чубар, В. Затонський та багато інших. У 1937 р. застрелив себе і дружину П. Любченко, який у 1933-1937 рр. був головою РНК УРСР. З 62 членів ЦК(б)У, обраних на ХІІІ з'їзді КП(б)У, 55 було репресовано, з 11 членів політбюро - 10 репресовано, з 5 кандидатів у члени Політбюро - 4. Кількісний склад КП(б)У зменшився з 1933 по 1938 рр. на 266 тисяч чоловік, майже на половину. Широкими були репресії й проти військових кадрів. Були репресовані тисячі офіцерів, серед яких Якір - командуючий Київським військовим округом, Дубовий - командуючий Харківським військовим округом.
Наприкінці 30-х рр. завершується згортання українізації, що особливо активізується після самогубства Скрипника. У 1938 р. були закриті навчальні заклади з національними мовами навчання, а у 1939 р. були ліквідовані національні райони, національні сільські та інші ради.
Наприкінці 30-х рр. сталінський тоталітарний режим остаточно затвердився в усіх сферах життя - економічній, політичній і духовній. 5 грудня 1937 р. надзвичайний ХІV Всеукраїнський з'їзд Рад затвердив нову конституцію УРСР, яка була дуже демократичною, але тодішня суспільна практика це заперечувала.