19. Західноукраїнські землі в першій половині XIX ст.

Так, як і в Наддніпрянській Україні, на початку XIX ст. Національний рух зароджується і в західноукраїнських землях. Його ініціатором тут виступає уніатське духовенство. У 1816 р. Іван Могильницький, канонік перемишльський, створив так зване "Клерикальне товариство", що ставило за мету поширювати серед селян релігійну літературу українською мовою. За короткий час свого існування товариство видало кілька букварів та молитовників, після чого під тиском з боку польського духовенства змушене було розпуститися.

У 20-і роки в Перемишлі виник новий гурток, який об'єднав навколо себе єпископ Іван Снігурський. Члени цього об'єднання збирали український фольклор та історичні матеріали.

Нової якості національний рух набуває в 30-х роках, коли у Львові виникає гурток "Руська трійця". Його утворюють вихованці Львівської семінарії Маркіян Шашкевич, Іван Вагилевич та Яків Головацький. У 1832 р. Група студентів, членів гуртка, проголошує своєю метою перетворення української народної мови на справжню літературну. Підтримку молодим ентузіастам надають відомі вчені з Наддніпрянської України Ізмаїл Срезневський, Йосип Бодянський та Михайло Максимович. Група встановлює також зв'язки з чеським національним рухом.

"Руська трійця" намагалась поширювати українські історичні традиції, фольклор, ідеї об'єднання українських земель. З цією метою у 1834 р. був підготовлений до друку альманах "Зоря", видання якого заборонила цензура. Члени гуртка, переробивши збірку, 1836 р. спробували знову видати альманах вже під назвою "Русалка Дністровая". Після заборони видання у Львові, цей альманах все ж побачив світ у 1837 р. в Будапешті. Проте більша частина тиражу збірки, що надійшла потім з Угорщини до Львова, була конфіскована поліцією.

Видавці опинилися під слідством, і за ними був встановлений поліційний нагляд. Маркіян Шашкевич, розчарований невдачами, помер у 1843р. в молодому віці, Іван Вагилевич незабаром опинився на боці польського національного руху, і тільки Яків Головацький продовжував розпочату справу.

Значення діяльності "Руської трійці" полягає в тому, що: 1) західноукраїнська інтелігенція під впливом гуртка стала переорієнтовуватиб11 на народні маси; 2) "Русалка Дністровая", видана "Руською трійцею", довели що проста українська мова може бути літературною.

Піднесення національного руху в Західній Україні відбувається в період

європейських революцій 1848 р. 13 березня 1848 р. у Відні, столиці Австрійської імперії внаслідок народного повстання було повалено реакційний уряд Меттерніха, і до влади прийшли ліберали. Були проголошені політичні свободи і запроваджено парламентський устрій. 15 березня вибухнуло повстання Будапешті, і влада перейшла до угорських демократичних сил. Вся Австрійська імперія за кілька днів була охоплена полум'ям національно-визвольних революцій.

В Галичині першим активізувався польський національний рух, члени якого вимагали надання польській Галичині широких політичних прав, ігноруючи при цьому українське населення. 13 квітня поляки створили для керівництва рухом Польську Раду Народову, формувалась польська національна гвардія.

На пропозицію губернатора провінції Ф.Стадіона австрійський імператор видав маніфест, у якому скасовувалась панщина на території Галичини. Цим самим австрійська монархія прагнула привернути на свій бік селянство у боротьбі з польською шляхтою, котра мріяла про відновлення Польської держави. Збадьорені прихильністю імператора, що скасував панщину в краї на півроку раніше, ніж в інших частинах імперії, 19 квітня представники українського духовенства звернулись до нього з петицією. В ній обґрунтовувались права українського народу на Галичину, висловлювалось прохання про українізацію освіти, адміністративного апарату, про зрівняння у правах духовенства трьох конфесій: римо-католицької, православної і греко-католицької.

2 травня 1848 р. у Львові українське духовенство створило Головну Руську Раду на чолі з єпископом Григорієм Яхимовичем. До складу Ради, окрім священиків, увійшли студенти і світська інтелігенція. Рада утворила відділи, які займалися освітою, фінансами, селянськими справами та ін. Головній Раді рули підпорядковані провінційні ради по всій Східній Галичині; створювались і діяли вони в церковних громадах.

15 травня вперше вийшов український тижневик "Зоря Галицька". Головна Руська Рада мала за основну свою вимогу поділ Галичини на українську

та польську частини та об'єднання Української Галичини із Закарпаттям. Були створені підрозділи української національної гвардії в таких містах, як Стрий, Жовква, Тернопіль, Бережани та ін.

Влітку 1848 р. вперше проводились вибори до австрійського парламенту, Українцям вдалося здобути 39 депутатських місць. Найпершим своїм завданням у парламентських дебатах українські депутати вважали вимогу

поділу Галичини. Крім того, вони захищали інтереси селянства, яке було проти надання шляхті компенсації за скасування панщини. Але жодна з цих вимог не була врахована парламентом.

Найбільші здобутки в 1848-1849 рр. український національний рух мав на культурно-освітній ниві. Вперше було засновано українську культурно-освітню організацію "Галицько-руська матиця", яка займалася видавничою діяльністю і сприяла впровадженню в школах української мови. Восени 1848 р. відбувся скликаний Головною Руською Радою з'їзд українських вчених і діячів культури. На з'їзді були прийняті рішення про запровадження української розмовної мови як літературної, а також про користування кирилицею замість латинської абетки.

У Львові почалось будівництво Народного дому, де мали бути бібліотека, музей та видавництво. При Львівському університеті створено кафедру української мови. Навчання українською мовою було запроваджене в народиш школах, як обов'язковий предмет, вона вводилась у гімназіях. Помітними стали зрушення в літературному житті. В Галичині вперше перевидавались твори українських письменників Наддніпрянщини, відкривалися українські читальні та ін.

У Північній Буковині на той час вибухло велике селянське повстання. Депутат парламенту Лук'ян Кобилиця 16 листопада 1848 р. зібрав у ВижницІ 2600 селян і закликав їх до боротьби з поміщиками. Повстанський рух охопив гірські села Вижницького і Сторожинецького округів. Селянський загін під проводом Лук'яна Кобилиці до літа 1849 р. вів боротьбу з урядовими військами. Відважного ватажка повсталих було схоплено в 1850 р.

Зважаючи на прохання румунських поміщиків, австрійський уряд на початку 1849 р. розділив Буковину та Галичину на окремі адміністративні округи.

Після того, як австрійська монархія знову зміцніла, почався наступ на завоювання революції. Була скасована конституція, Австрія проголошувалась неподільною монархією із загальною фінансовою та митною системою, загальним військом, що скасовувало попередні здобутки національно-визвольних революцій. 7 березня 1849 р, було розпущено парламент. На придушення угорської революції, за проханням імператора Франца-Йосифа були направлені російські війська. Оскільки між українським та угорським національним рухом виник конфлікт стосовно Підкарпаття, за ініціативою Головної Руської Ради проти угорців був направлений батальйон руських гірських стрільців.

Угорська революція зазнала ПОРІЗКИ, після чого на Закарпатті пожвавлюється український рух. Австрійський уряд призначив комісаром Закарпаття Адольфа Добрянського, за ініціативою якого від закарпатських українців імператорові була подана петиція з проханням виділити Закарпаття в окремий "Руський дистрикт". Австрійська влада пішла їм на зустріч, а Добрянський був призначений намісником нового краю. В цей час на Закарпатті починається українізація освіти, державного апарату, культури. Піднесення переживає українська література, історична наука завдяки творчості О.Духновича, Д.Балудянського, Є.Денцика та ін. Виникають літературні товариства, серед яких "Пряшевское литературное общество", "Общество Василия Великого". Разом з тим на Закарпатті поширюються ідеї москвофільства. Значній частині інтелігенції здавалося, що Росія прийде як визволителька на західноукраїнські землі, і з цим пов'язувались усі надії на ліпше життя.

Після придушення національних рухів австрійська монархія влітку 1851 р. ліквідувала Головну Руську Раду. У 1867 р. Австрія під тиском Пруссії змушена була визнати право Угорщини на самоврядування і віддати їй Закарпаття. Українські національні здобутки тут були знову втрачені.

І все ж революція 1848-1849 рр. мала важливі наслідки для Західної України:

По-перше, було скасоване кріпацтво і проведена аграрна реформа;

по-друге, вперше західноукраїнські землі переживають піднесення українського національного руху в такому масштабі. Створена була українська політична організація - Головна Руська Рада.

Проте український національний рух виявився слабосильним через лояльність до австрійської влади і надмірну обережність у своїх вимогах. Це пояснювалось консерватизмом духовенства, яке очолювало Головну Руську Раду, а також умілою політикою австрійської монархії, що діяла за принципом "поділяй і владарюй".