Виконавчі органи державної влади Центральні органи виконавчої влади

Голова держави. У більшості країн голова держави виступає носієм вищої виконавчої влади. У конституційних монархіях головою держави формально вважається монарх. На основі конституційних норм або в силу традицій монарх має ряд прав відносно парламенту: право скликання сесій, розпуску нижньої палати, призначення членів верхньої палати, затвердження та опублікування законів, а в деяких випадках й право „вето”.

В країнах з республіканським правлінням головою держави є президент. В цілому повноваження президента зводяться до наступного:

- президент приймає іноземних дипломатичних представників, призначає послів;

- ратифікує міжнародні договори та угоди;

- є головнокомандуючим збройними силами країни.

В ряді країн у відповідності з конституційним законодавством президент має право:

- розпустити парламент, припинити сесію та відкласти її скликання;

- відмовити у схваленні законопроекту та віддати його на повторний розгляд парламенту.

Найбільш широкі владні повноваження має голова держави у президентських республіках. Це характерно для США, де президент, крім вищезазначених повноважень, має право призначати та звільняти міністрів (секретарів), а також всіх вищих цивільних та військових чиновників. Він видає укази, котрі регулюють різноманітні сторони державного життя та є актами вищої виконавчої влади.

У парламентарних республіках роль президента значно скромніша. Будучи головою держави, він лише формально представляє вищу виконавчу владу, оскільки реально її здійснює голова уряду. У таких державах розпуск парламенту хоча і оформлюється указом президента, але здійснюється за рішенням уряду; акти президента не мають юридичної сили без підпису голови уряду.

Уряд – це вищий виконавчий та розпорядчий орган державної влади, який безпосередньо здійснює управління країною. В різних країнах уряди мають різні назви: кабінет міністрів, рада міністрів.

Уряд очолюється головою уряду, який називається прем’єр-міністром, головою ради або кабінету міністрів, першим міністром, канцлером. До складу уряду входять члени уряду, які очолюють центральні відомства (міністерства, департаменти), які називаються міністрами, секретарями, статс-секретарями. До уряду входять також заступники голови уряду та помічники міністрів.

По всіх питаннях своєї компетенції уряд приймає рішення та видає правові акти, публікуючи їх від свого імені або від імені голови уряду. В унітарних державах створюється лише один уряд, у федеративних державах – загально федеральний уряд та уряди членів федерації.

Уряди бувають коаліційними та однопартійними. У першому випадку до їх складу входять представники двох або більше партій, у другому – лише однієї партії. Коаліційні уряди формуються, як правило, у державах з парламентарною формою правління.

Міністерства, відомства, інші центральні установи формуються виходячи з тих конкретних задач, які вони мають вирішувати.

Місцеві виконавчі органи держави

Виконавча влада на місцях здійснюється або органами місцевого самоуправління, або призначеними центральною владою посадовими особами, або сумісно тими та іншими органами при суворому розмежуванні їх компетенцій.

Судові органи державної влади

Суд – це орган держави, який здійснює правосуддя у формі дозволу кримінальних, цивільних та адміністративних справ у встановленому законами даної держави процесуальному порядку. Система суду включає в себе різноманітні специфічні судові установи: цивільні, адміністративні, військові, транспортні та інші суди.

Вся система суду очолюється верховними судовими органами, які у багатьох країнах виконують одночасно функції конституційного суду. У деяких країнах конституційні суди не входять у систему судів загальної юрисдикції. Члени конституційного суду або обираються парламентом, або призначається президентом, або президентом, парламентом та іншими вищими органами влади та юстиції одночасно. Поряд із здійсненням конституційного нагляду, конституційний суд має право тлумачення конституції.

Прокуратура. В одних країнах вона є складовою частиною суду, а інших організаційно відокремлена від нього Функції прокуратури полягають у розслідуванні злочинів, прийнятті мір до порушників правопорядку, санкціонування арештів. Прокуратура підтримує у судах обвинувачення, здійснює функції нагляду за дотриманням законності у державі.

Нотаріат. Це система державних органів, у функції яких входить засвідчення майнових угод, оформлення спадкових прав, засвідчення документів для надання ним юридичної достовірності.