Клименко о.В. Теорія держави і права

КУРС ЛЕКЦІЙ

Під редакцією

доктора юридичних наук, професора

Литвина О.П.

2006

Лекція 1. Предмет та метод теорії держави і права

1. Предмет і методологія теорії держави і права.

2. Місце теорії держави і права в системі юридичних наук.

3. Теорія держави і права як учбова дисципліна.

1. Предметом теорії держави і права є основні загальні закономірності виникнення, функціонування та розвитку держави і права. Дана наука вивчає причини виникнення держави і права, їх форму та типологію, основні закономірності побудови системи органів держави та системи права, їх функціональний вплив на суспільне життя.

Особливості предмета теорії держави і права як науки виражаються в наступному:

1. Теорія держави і права вивчає державну та правову надбудову в цілому. Вона узагальнює досвід державного та правового будівництва у суспільстві на всіх етапах його розвитку.

2. Зміст предмета теорії держави і права складають не будь-які, а основні загальні закономірності держави і права, в яких проявляються їх сутність та соціальне значення для всього суспільного життя.

3. Предмет теорії складають держава і право в їх єдності. Чому держава і права вивчаються в рамках однієї науки? Тому, що вони є органічно пов’язаними між собою частинами надбудови суспільства та існувати ізольовано не можуть. Держава видає та охороняє норми права, без її правотворчої та власної діяльності вони не можуть набути офіційну форму регулятора суспільних відносин. З іншого боку, в нормах права держава отримує своє юридичне оформлення, її діяльність здійснюється лише на основі правових норм, законів, які визначають форму державного правління, структуру держави, систему її органів, їх задачі, компетенцію, форми та методи державної діяльності.

Виходячи з особливостей предмета даної науки можна зробити висновок про те, що теорія держави і права є:

• суспільною наукою, оскільки вивчає такі суспільні явища, як держава і право;

• юридичною наукою, що вивчає лише державну та правову сторони суспільного життя;

• загальнотеоретичною наукою, оскільки виявляє та пояснює загальні закономірності розвитку держави і права.

Як будь-яка інша наука, теорія держави і права виконує певні функції.

1. Пізнавальна функція виражається у поясненні явищ та процесів державного та правового життя суспільства.

2. Евристична функція. Проникаючи вглиб пізнаних закономірностей, розуміючи їх тенденції та взаємозв’язки з іншими суспільними явищами, вона відкриває нові закономірності державно-правового життя суспільства.

3. Прогностична функція. Визначаючи стійкі тенденції в розвитку явищ, вона конструює наукові гіпотези подальшого розвитку держави і права на основі адекватного відображення їх об’єктивних закономірностей. Істинність висунутих гіпотез перевіряється практикою.

Методологія теорії держави і права. Якщо предмет теорії показує, що вивчає дана наука, то її метод відповідає на питання, як вивчається держава і право. Метод науки – це способи вивчення реальної дійсності, загальні вихідні принципи, на яких базується дана наука.

Принципи.

1. Історизм. Історичний підхід вимагає розгляду державних та правових явищ у розвитку, в їх історичному взаємозв’язку.

2. Об’єктивність. Принцип об’єктивності означає істинне відображення державно-правової дійсності у науковому знанні, відтворення її такою, якою вона існує реально.

3. Конкретність. Даний принцип вимагає від теорії держави і права точного урахування всіх умов, в яких знаходиться об’єкт пізнання, виділення головних, суттєвих якостей, зв’язків та тенденцій його розвитку.

4. Плюралізм. Мова йде про багатоаспектність у дослідженні держави і права. Якщо наука концентрує свою увагу лише на одних сторонах або якостях явища та знехтує іншими, як несуттєвими, побічними, вона неминуче призведе до глухого куту. Плюралізм наукового пізнання означає одночасно і його універсальність, оскільки при цьому враховуються не лише суперечливі погляди на одне й те ж державне або правове явище, але й неоднакові уявлення про походження, сутність, соціальну спрямованість, структуру, перспективи розвитку. Завдяки плюралістичному підходові до пізнання загальних закономірностей держави і права теорія створює найбільш оптимальну систему знань, в якій відображаються об’єктивні дані про реальну дійсність.

Для пізнання та пояснення основних закономірностей державно-правових явищ теорія широко використовує логічні прийоми.

Аналіз. Як прийом наукового мислення виявляє структуру держави і права, фіксує їх складові елементи, встановлює характер взаємозв’язку між ними.

Синтез. Як прийом наукового пізнання використовується теорією держави і права для узагальнення тих даних, які отримані в результаті аналізу різноманітних якостей та ознак явищ. Синтезуючи аналітичні знання окремих елементів держави і права, ми отримуємо уявлення про державу і право в цілому.

Індукція. Такий логічний прийом заключається спочатку в пізнанні окремих (або первісних) сторін або якостей держави і права, на підставі яких потім даються узагальнення різного рівня. Наприклад, виявивши ознаки державного органу, дослідник може зробити об’єктивний висновок про те, що таке орган держави. Сформулювавши поняття органу держави, він йде далі і робить новий , більш узагальнений висновок про те, що таке механізм держави.

Дедукція. За допомогою логічного міркування від загального до конкретного пізнаються загальні закономірності та якості держави і права. Потім, поступово розділяючи їх на певні групи, одиничні утворення, їм дається наукова оцінка (визначення). Процес дослідження протікає тут у зворотному порядку, характерному для індуктивного методу. Так, пізнання права можна починати з вивчення його загальних ознак та загальносистемної будови, потім звернутись до аналізу галузі права як найбільш крупного структурного підрозділу системи права, після чого виявити суттєві ознаки та якості підгалузей та інститутів права та, врешті, завершити цей процес дослідженням правової норми (первісного елемента всієї системи права) та її структури.

Гіпотеза – це наукове припущення, що висувається для пояснення будь-якого явища, що потребує перевірки на досвіді та теоретичного обгрунтування для того, щоб стати науковою теорією. Її завдання полягає в тому, щоб перейти на основі наявних фактів від незнання до знання, виявити більш глибинні закономірності держави і права, їх певні сторони та тенденції розвитку.

У пізнанні закономірностей, якостей та тенденцій розвитку держави і права важливу роль відіграє метод порівняльного правознавства, за допомогою якого досліджуються аналогічні, сходні інститути декількох держав або систем права. Порівняння як логічний прийом дозволяє, з однієї сторони, виявити у досліджуваних об’єктах сходні ознаки, а з іншої – встановити різницю між ними. На цій підставі робляться висновки про найбільш оптимальні шляхи розвитку держави і права.

Теорія держави і права широко використовує конкретно-соціологічні дослідження, математичні та статистичні прийоми. В результаті збирання, обробки, вивчення та перевірки фактичного матеріалу наука виявляє ефективність державного управління та правового регулювання, напрацьовує конкретні рекомендації по їх удосконаленню.

2. Теорія держави і права входить в систему юридичних наук, поєднаних загальним поняттям – юриспруденція. Існує саме система, розмаїття юридичних наук. Це пояснюється тим, що держава і право – явища складні та багатогранні, що мають безпосереднє відношення до різноманітних сторін суспільного життя. Вивчити їх в рамках однієї науки неможливо. Тому неминуча спеціалізація наукових знань про різні галузі державного та правового життя суспільства. На цій підставі відбувається класифікація юридичних наук за певними галузями знання про державу і право.

Систему юридичних наук можна поділити на три основні групи: теоретико-історичні, галузеві та спеціальні.

До теоретико-історичних наук відносяться теорія держави і права, історія держави і права, історія політичних і правових учень.

До галузевих юридичних наук відносяться науки конституційного права, адміністративного, фінансового, цивільного, трудового, кримінального права та інші.

Спеціальні юридичні науки – це криміналістика, судова медицина, судова психологія, судова психіатрія, судова бухгалтерія.

Спільність теорії держави і права і історико-юридичних наук полягає в тому, що вони розглядають державу і право в цілому; вивчають всі раніш існуючі типи держави і права; досліджують причини виникнення держави і права та закономірності їх розвитку. Відмінність теорії та історії держави і права виражається в тому, що історія вивчає процес історичного розвитку державних та правових форм життя конкретних країн у хронологічному порядку. Теорія же вивчає історичний процес розвитку держави і права в узагальненому вигляді, дає теоретичне узагальнення цих процесів.

Взаємодія теорії держави і права та історичних юридичних наук проявляється, з однієї сторони, в тому, що глибоке вивчення та узагальнення історичного матеріалу необхідне для більш повного та всебічного дослідження загальнотеоретичних державно-правових проблем та визначення закономірностей історичного розвитку держави і права.

З іншого боку, історія держави і права спирається на висновки та узагальнення, які дає теорія держави і права.

Галузеві юридичні науки досліджують лише частини механізму держави, його певні органи (представницькі, виконавчі, судові), окремі групи правових норм, концентруючи увагу на вивченні їх структури та функцій, аналізують особливості правового регулювання конкретного виду суспільних відносин. Так, наприклад, наука адміністративного права вивчає правові форми виконавчо-розпорядчої діяльності органів державної влади; наука трудового права досліджує правове регулювання суспільних відносин, які виникають в процесі трудової діяльності робітників та службовців.

По відношенню до галузевих наук теорія держави і права виступає як загально правова наука. Значення теорії держави і права для наук, що вивчають галузі права, виражається перш за все в тому, що вона є методологічною, базовою наукою в системі юридичних наук. Її висновки, загальнотеоретичні положення є пігрунтям для вирішення спеціальних питань галузевих наук.

Галузеві науки в свою чергу підпитують теорію держави і права фактичним матеріалом.

3.Система навчальних юридичних дисциплін будується, як правило, у відповідності із системою юридичних наук.

В системі юридичних дисциплін теорія держави і права займає провідне місце, оскільки вона озброює знанням найбільш загальних закономірностей державно-правого життя суспільства. Тим самим вона закладає фундамент загальної юридичної культури, юридичного мислення, формує наукову базу юридичного світогляду.

ПИТАННЯ ДЛЯ СЕМІНАРУ

1. Що є предметом теорії держави і права.

2. Особливості предмета теорії держави і права.

3. Якою наукою є теорія держави і права.

4. Функції теорія держави і права.

5. Співвідношення предмета і метода теорії держави і права.

6. Методологія теорії держави і права.

7. Принципи теорії держави і права.

8. Які логічні прийоми застосовуються теорією держави і права?

9. Що таке гіпотеза в науці?

10. Поясніть сутність та доцільність методу порівняльного правознавства.

11. Яким чином теорія держави і права використовує соціологічні, математичні та статистичні дані?

12. Що таке юриспруденція?

13. Класифікація юридичних наук?

14. Які науки є теоретико-історичними та яким чином вони співвідносяться з теорією держави і права?

15. Назвіть галузеві науки та визначте їх співвідношення з теорією держави і права.

16. Які ви знаєте спеціальні юридичні науки?

17. Яким чином будується система юридичних дисциплін?

18. В чому заключається значимість теорії держави і права для студентів?