Завдання до роботи

1. За завданням викладача про умови пожежі виконати вибір відповідного вогнегасника.

2. Привести основні технічні характеристики та принцип роботи вибраного типу вогнегасника.

3. Описати послідовність дій та операцій при здійсненні гасіння зазначеної пожежі.

4. Привести альтернативні варіанти дій при гасінні вказаної пожежі.

Контрольні питання

1. Якими методами та засобами здійснюють гасіння пожеж ?

2. Які існують типи вогнегасників та галузі її використання ?

3. Будова і принцип роботи вогнегасників: хімічних пінних, повітряно пінних, порошкових комбінованих, вуглекислотних.

4. В чому переваги та недоліки вогнегасників різних типів ?

5. Якими вогнегасниками слід гасити пожежі електрообладнання під напругою, горючих речовин, горіння яких проходить без доступу повітря?

Список рекомендованих джерел

До лабораторної роботи № 5

1. Жидецький В.Ц., Джигирей B.C., Мельников О.В. Основи охорони праці. Навчальний посібник. - Львів: Афіша, 2000. - 250 с.

2. Денисенко Г.Ф. Охрана труда: Учеб. пособие для инж.- зкон. спец, вузов. -М.:Вьюш. шк.., 1985.-319 с.

3. Долин П.А. Основи тєхники безопасности в злектроустановках: Учеб. пособие для вузов. - М.: Знергоатомиздат, 1984. - 448 с.

4. Кобевник В.Ф. Охрана труда. - К.: 1990. - 286 с.

5. ГОСТ ССБТ 12.1.030-81 Злектробезопасность. Защитное заземление, зануление.

63

тих, горіння яких проходить без доступу повітря. Зокрема, вони виключно використовуються для гасіння комп'ютерної техніки. Припинення горіння відбувається за рахунок одночасного охолодження в результаті випаровування вуглекислоти і розбавлення (зменшення кисню) у вогнищі пожежі. Вуглекислотні вогнегасники складаються із сталевого балону із запірним вентилем. Балон заповнюється зрідженою вуглекислотою під тиском 7 МПа. При відкриванні вентиля зріджена вуглекислота прямує у патрубок, де вона розширюється, за рахунок чого її температура знижується до -70 С та утворюється снігоподібна піна. Ці вогнегасники використовуються при температурі навколишнього повітря від -25°С до +50°С і застосовуються для гасіння невеликих пожеж, електрообладнання, що знаходяться під напругою. Ними не можна гасити спирт і ацетон, які розчиняють вуглекислоту, а також фотоплівку, целулоїд, що горять без доступу повітря. Вогнегасник типу ОУ-2 (рис. 9.2, г) являє собою стальний армований балон, в горловині якого розташований затвор вентильного типу з сифонною трубкою. Затвор має ніпель, з яким з'єднана пластмасова трубка із розтрубом. Розтруб» може повертатися і утримуватися в будь-якому положенні. Контроль заряду здійснюється зважуванням на терезах. Коефіцієнт заповнювання не повинен перевищувати 0,7 кг/л. Перевищення може викликати спрацювання запобіжника мембрани і відбудеться довільний випуск заряду.

Для приведення вогнегасника в дію необхідно повернути маховик вентиля вліво до упору. Розтруб, з якого виходить вуглекислий газ у вигляді хлоп'їв снігу, слід спрямувати на предмет, що горить, ще до відкриття вентиля.

Технічна характеристика

Гни ОУ –2 .................................................................ручний вуглекислотний

Тип балона ....................................................................стальний хромований

Час безперервної дії до повної розрядки ................................................ 30 с

Ємність ..................................................................,....................................2,3 л

Радіус дії ....................................................................................................1,5 м

Маса заряду .............................................................................................1,8 кг.

62

електричним струмом при появі напруги на зазначених частинах електро­обладнання. Захисне заземлення застосовують для трифазних трипровідних електромереж напругою до 1000 В.

В залежності від місця розташування заземлювача відносно заземлювального обладнання розрізняють виносне і контурне захисне заземлення.

Заземпювальний пристрій - сукупність конструктивно об'єднаних заземлювача і заземлювальних провідників.

Заземлювач - провідник (електрод) або сукупність з'єднаних провідників (електродів), що знаходяться у контакті із землею. Заземлювачі можуть бути природними або штучними.

Заземпювальний провідник - провідник, що з'єднує заземлювальне обладнання із заземлювачем.

Для штучних заземлювачів застосовують вертикальні та горизонтальні електроди. В якості вертикальних електродів використовують стальні труби діаметром 50...60 мм з товщиною стінок не менше 3,5 мм і кутову сталь з товщиною поличок не менше 4,0 мм розміром 40x40 та 60x60 мм відрізками довжиною 2,5...3,0 м. Можна також використовувати сталевий прут діаметром не менше 10,0 мм довжиною до 10 л/. Для сполучення вертикальних електродів та в якості самостійного горизонтального електрода використовують стрічкову сталь перерізом не менше 4x12 мм та сталь круглого перерізу діаметром не менше 6,0 мм.

Для розміщення вертикальних заземлювачів попередньо риють траншею глибиною 0,7...0,8 м, після чого труби чи кутники забивають механізмами -копрами, гідропресами та ін. Верхні кінці забитих в землю вертикальних електродів з'єднують стрічкою за допомогою зварювання, причому стрічку розташовують на ребро - так зручніше виконувати зварювання і надійніший контакт із землею. Траншеї засипають землею з наступним трамбуванням.

Розрахунок захисного заземлення передбачає визначення основних параметрів заземлення - число, розміри і порядок розташування одиничних

7

заземлювачів і заземлювальних пристроїв, опір заземлювальних провідників і загальний опір заземлювального пристрою. При цьому розрахунок виконується звичайно для випадків розташування заземлювачів в однорідному грунті

Порядок розрахунку: а) уточнюють вихідні відомості для розрахунку; б) визначають розрахунковий струм замикання на землю; в) розраховують необхідний опір заземлювального пристрою; г) розраховують необхідний опір розтікання струму одного штучного заземлювача; д) визначають кількість заземлювачів; є) розраховують довжину та опір з'єднувальної смуги; ж) вибирають тип заземлювача і складають попередню схему-проект заземлю­вального пристрою, де на плані установки розташовують прийняті для його спорудження електроди і заземлювальні провідники; з) порівнюють загальний опір розрахованого заземлення із допустимим опором згідно ПУЗ.

Якщо необхідно розрахувати струм замикання на землю для установок 6,0...0,4 кВ, то згідно вимогам ПУЗ найбільше допустиме значення R_ly складає для установок до 1000 В при сумарній потужності генераторів або трансформаторів, що живлять відповідну мережу, не більше 100 кВА - 10 Ом, із останніх випадках - 4,0 Ом; для установок вище 1000 В з ізольованою централлю і при умові, що заземлювач використовується тільки для електроустановок напругою вище 1000 В - 250/І_з < 10 Ом; або 125/І_з < 10 Ом, якщо заземлювач використовується одночасно для установок із ізольованою нейтраллю напругою до 1000 В; де І_з - розрахунковий струм замикання на землю. Цей струм наближено визначається за формулою:

(5.1)

де l_кл, l_вл – довжини електрично зв'язаних кабельних та повітряних ліній, a U – лінійна напруга електричної мережі.

Отже необхідний опір розтікання заземлювача буде визначатися:

R_з = 125/І_з (5.2)

У випадку коли в якості природного заземлювача буде використовуватись

8

лужних металів, алюмінію, металоорганічних сполук, а також тоді, коли не можна гасити пожежу водою, піною або вуглекислим газом. При заряджені порошком П-1А може бути використаний для гасіння тліючого матеріалу. Температура навколишнього повітря для зберігання і використання вогнегасника від - 40°С до +50°С. Зазначений вогнегасник не використовується для гасіння обчислювальної техніки зокрема в комп'ютерних класах.

Вогнегасник складається із циліндричного пластмасового корпусу, всередині якого знаходиться порошок, балон зі стисненим повітрям і сифонна трубка, що з'єднана із насадкою викидача.

Для отримання якісного струменю порошку необхідно попередньо струсити вогнегасник. Потім висмикнути клин і через 8-10 с, тримаючи за ручку і натискуючи на запірний клапан, спрямувати насадок викидача вогнегасника на вогнище загорання.

Під дією тиску суміш порошку з повітрям після відкривання запірного клапана направляється в сифонну трубку і далі викидається через насадок.