- •41.Національний рух у Західній Україні (друга половина 19. – перша половина 20 ст.)
- •43. Зародження українських політичних партій на початку 20 ст.
- •44.Укр. В період революції 1905-1907 у Російській імперії.
- •45. Україна в роки і с.В.
- •46. Розвиток української культури у другій половині хіх – на початку хх ст.
- •47. Наукова та суспільно-політична діяльність м Грушевського
- •48.Початок Національно-демократичної революції в Україні. Утворення Центральної Ради (лютий-червень 1917р.)
- •49. Боротьба за українську державність. 1 та 2 універсали Центральної Ради.
- •50. 3 Універсал Центральної Ради Проголошення унр
- •51. Українська народна республіка 1917-1918. Іv Універсал, та проголошення незалежності.
- •52. Українська держава гетьмана Скоропадського.
- •53. Директорія та її діяльність. Симон Петлюра – головний отаман.
- •54. Західноукраїнська народна республіка: виникнення та історична доля.
- •56. Громадянська війна в Україні 1919-1921 рр. Здобутки та наслідки національно-демократичної революції
- •57. Радянська Україна в 20-х рр хх ст.. Утворення срср
- •58. Українське національне відродження 20-х рр. Хх ст.
- •59.Радянська Україна в 30-х рр. : індустріалізація та колективізація
- •60.Голодомор. Причини та наслідки.
- •61.Сталінський терор в Україні
- •Терор в Україні часів «Великої Вітчизняної війни» 1941—1944 рр.
- •62. Західна Україна.Буковина і закарпаття. 1920-1939.Національно-визвольний рух.
- •63. Україна напередедні Другої світової війни
- •64.Окупаційний режим та рух опору в Другій Світовій війні
- •65. Підсумки та наслідки Другої світової війни для України.
- •66. Україна в повоєнний період (1946-1953)
- •67.Відлига 50-60 х рр. Хх ст в Україні та її наслідки
44.Укр. В період революції 1905-1907 у Російській імперії.
Причинами революції були:1.відсутність демократії в країні2.скрутне становище селянства,необхідність наділення селян землею3.важке становище робітників(низька зароб.плата)4.нац.питання(проблема рівноправності народів імперії,їх самостійності. Поштовхом до початку револ. виступів стали події «кривавої неділі»у Петербурзі.(9.01.1905). Цього дня війська розстріляли мирну демонстрацію робітників, які просили царя поліпшити їхнє становище. У знак солідарності і протесту почалися страйки в пролетарських центрах У: Києві, Харкові, Катеринославі, Одесі, Миколаєві. На початку січня-березня 1905 р. страйкувало 170 тис. чоловік. Під впливом робочого прямування піднялося на боротьбу і селянство, але його виступи в більшості випадків набували характеру масових погромів поміщицьких маєтків. Посилилися соціальні протиріччя між різноманітними прошаркам селянства. Під час жовтневого загального політичного страйку 1905 р. на У забастувало 120 тис. робітників. Життя на заводах і фабриках, шахтах і рудниках, на транспорті завмерла.
Цар був змушений піти на поступки.17.10 було видано маніфест, у якому затверджувалися громадянські свободи.За маніфестом було засновано Держ.думу,його видання різко зменшило активність прибічників революції.Подальшу долю країни повинна була вирішувати Держ.дума.Виникли легальні політ.партії ліберального напрямку,тепер вони збиралися боротися парламентськими методами. У ході революції в Києві, у Катеринославі, Луганську, Горлівці, Єнакієве виникнули Ради робочих депутатів. У них співробітничали соціал-демократи й есери, представники національних партій. Ради вводять 8- годинний робочий день, установлюють ціни на продукти в заводських лавках, організовують охорону населення від погромників. На У підготуванням збройних повстань займалися активісти різноманітних партійних організацій (більшовики, есери, анархісти). Револ.партії вважали,що жодних гарантій виконання царських обіцянок немає,революцію слід продовжувати до повної ліквідації самодержавства.Частина революціонерів перейшла до підготовки збройного повстання.
Повстання на броненосці «Потьомкін» - Повстання на Чорноморському флоті готувала «Севастопольська матроська централка», куди входили матроси - члени різноманітних партій. На «Потьомкіні» підпільну організацію очолювали більшовик Г. Вакуленчук і анархіст А. Матюшенко. 14 червня 1905 р. у відкритому морі стихійно спалахнуло повстання. Офіцери були перебиті. М. Вакуленчук загинув. Командування взяв на себе А. Матюшенко. Через декілька днів через недостачу вугілля, їжі і прісної вода команда повсталого броненосця здалося 25 червня в румунському порту Констанці.
Повстання П. Шмідта. 15-16 листопада 1905 р. у Севастополі повстали моряки 12 кораблів. Очолити повстання вони запросили лейтенанта И. П. Шмидта, по переконаннях революціонера-демократа. Повсталі зажадали від царя скликати Установчі збори. Після 13-годинного бою повстання придушене. П. Шмидт і більшовики А. Гладков, М. Антонеико, С.Частник по вироку військово-морського суду розстріляні
Виступ Б.Жадановського - 18 листопада 1905 р. у Києві майже 1000 озброєних революційно налаштованих солдат на чолі з підпоручиком Б. Жадановським вийшли на демонстрацію. До них приєдналося 4 тис. робітників. На Галицькій площі демонстрація була розстріляна, Жадановський тяжко поранений, спроба спорудити барикаду не увінчалася успіхом. Загальні втрати по обидва боки - 250 вбитих і ранених.
Повстання в грудні 1905 р. Найвищого підйому збройна боротьба проти царату на У досягла в грудні 1905 р. Повстання спалахнули в Харкові, Катеринославі, Александровке (Запоріжжя), Горлівці.
Висновок: збройна боротьба проти царату потерпіла поразку унаслідок відсутності єдності дій серед революційних партій, різночасності виступів, неорганізованості і слабкого технічного підготування повсталих, недосвідченості керівників.