- •41.Національний рух у Західній Україні (друга половина 19. – перша половина 20 ст.)
- •43. Зародження українських політичних партій на початку 20 ст.
- •44.Укр. В період революції 1905-1907 у Російській імперії.
- •45. Україна в роки і с.В.
- •46. Розвиток української культури у другій половині хіх – на початку хх ст.
- •47. Наукова та суспільно-політична діяльність м Грушевського
- •48.Початок Національно-демократичної революції в Україні. Утворення Центральної Ради (лютий-червень 1917р.)
- •49. Боротьба за українську державність. 1 та 2 універсали Центральної Ради.
- •50. 3 Універсал Центральної Ради Проголошення унр
- •51. Українська народна республіка 1917-1918. Іv Універсал, та проголошення незалежності.
- •52. Українська держава гетьмана Скоропадського.
- •53. Директорія та її діяльність. Симон Петлюра – головний отаман.
- •54. Західноукраїнська народна республіка: виникнення та історична доля.
- •56. Громадянська війна в Україні 1919-1921 рр. Здобутки та наслідки національно-демократичної революції
- •57. Радянська Україна в 20-х рр хх ст.. Утворення срср
- •58. Українське національне відродження 20-х рр. Хх ст.
- •59.Радянська Україна в 30-х рр. : індустріалізація та колективізація
- •60.Голодомор. Причини та наслідки.
- •61.Сталінський терор в Україні
- •Терор в Україні часів «Великої Вітчизняної війни» 1941—1944 рр.
- •62. Західна Україна.Буковина і закарпаття. 1920-1939.Національно-визвольний рух.
- •63. Україна напередедні Другої світової війни
- •64.Окупаційний режим та рух опору в Другій Світовій війні
- •65. Підсумки та наслідки Другої світової війни для України.
- •66. Україна в повоєнний період (1946-1953)
- •67.Відлига 50-60 х рр. Хх ст в Україні та її наслідки
43. Зародження українських політичних партій на початку 20 ст.
На противагу антинародній колонізаторській політиці російського царизму на поч XX ст. розгорнулася масова політична боротьба. У національно-визвольному русі зросла роль трудового населення. Продовжувала культурницьку діяльність українська інтелігенція. Вона намагалася легальне, з дозволу царських властей розвивати національну освіту й культуру.
Активізація громадсько-політичного життя в Україні на поч. XX ст. створила ґрунт для переростання культурно-освітнього громадівського руху в національно-визвольний. Велику роль у цьому відіграло створення українських політичних партій. Ще 1897 р. виникає Українська загальна організація, до якої увійшло бл. 20 громад, значна кількість студентських гуртків і окремих діячів. У 1900 р. з ініціативи групи харківських активістів культурницького і студентського руху: Д.Антоновича, П.Андріевського, М.Русова, Л.Маціевича, Б.Камінського та ін. була створена Революційна українська партія (РУП). Фактично її маніфестом стала виголошена М.Міхновським промова «Самостійна Україна», де було виразно сформульовано ідеали українського самостійництва на радикалістських засадах, для яких характерними є безкомпромісність, рішучість, глибоке усвідомлення трагічної долі народу, позбавленого свого історичного шляху розвитку, державницьких засад і прагнення поліпшити цю долю нагальними політичними засобами. З 1903 р. фактичним керівником РУП став М.Порш. Рупівці поширювали відозви, листівки, прокламації, в яких проповідували в основному мирні форми дій.
У 1902 р від РУП відкололася Українська народна партія (УНП) -організація націоналістичного напрямку, яку очолював Махновський. Так званих «10 заповідей» партії проголошували самостійну демократичну республіку, шанування української мови, традицій. Після 1907 р. діяльність НУП занепала.
У грудні 1904 р. з РУП вийшла і створила Українську соціал-демократичну спілку (УСДС) група, яку очолював М.Меленевський. Вона намагалася перетворити партію на автономну організацій Російської соціал-демократичної робітничої партії (РСДРП), що об'єднувала б усіх робітників України, незалежно від національної, належності.
Члени РУП, які залишилися після виходу з неї «Спілки», у грудні 1905 р. на своєму з'їзді перейменували РУП в Українську соціал-демократичну робітничу партію (УСДРП). її лідерами стали В.Винниченко, С Петлюра, М.Порш, Л.Юркевич та ін. УСДРП виступала за автономію України в складі Російської держави, проповідувала поділ соціал-демократичних партій за національною ознакою. Вона проголосила себе представником «українського пролетаріату».
Напередодні революції 1905 р, в Україні активізувалися ліберальні сили. 1904 р. вони створили в Києві Українську демократичну партію (УДП). її лідерами були О.Лотоцький, Є.Тимченко, Є.Чикаленко. Восени 1904 р. окремі члени УДП, які вийшли з неї, поклали початок новій - Українській радикальній партії (УРП). її лідерами стали Б.Грінченко і С.Єфремов.
Обидві партії - УДП і УРП, нечисленні за складом, в одному з документів особливого відділу департаменту поліції віднесені до типу «конституційно-демократичних». З ряду питань УДП і УРП стояли на радикальніших позиціях (наприклад, вимога автономії України, визнання соціалістичної перспективи тощо).
В умовах революції 1905-1907 рр. пройшла консолідація УДП і УРП, які відзначалися ідейною близькістю платформ, Наприкінці 1905 р.у Києві зорганізувалась Українська демократично-радикальна партія (УДРП). Найвидатнішими її представниками були Б.Грінченко, С.Єфремов, М.Левицький, Ф.Матушевський, В.Науменко, Є.Чикаленко та ін. УДРП була партією парламентського типу, але після червневого перевороту 1907 р. припинила свою діяльність.