19.Структура тесту. Види структур.

Поняття «структура тексту» нині перебуває у центрі уваги текстологів. Адже від результативності дослідження структури тексту залежить розв'язання цілої низки проблем  аналізу тексту як засобу комунікації, проблем його розуміння й текстотворення. Основними ознаками структури, як відомо, є цілісність і зв'язність. Поняття «зв'язності» як основної ознаки структури було розроблено в галузі математичних наук. Ця ознака дає змогу окреслити смислове поле тексту, тому для дослідження тексту є досить прийнятною. Зв'язність (когезія) регулюється в синтагматичному розрізі і є категорією логічного плану, яка дотримується логічних правил. Ця категорія чітко виявляється в письмових чи підготовлених текстах. В усному мовленні логічна зв'язність дозволяє створити текст, оптимальний для усного сприйняття. При цьому зв'язність тексту може бути оформлена двома видами засобів: зовнішніми і внутрішніми. Зовнішні засоби когезії мають формальні показники (граматичні і лексичні засоби), однак домінують внутрішні семантичні засоби зв'язності. Внутрішній зв'язок базується на спільності предмета опису, що є тим «стрижнем», що проходить через весь текст і як би «стягає» усі його частини в єдине ціле. 

Хоч поняття  «цілісності» об'єкта теоретично розроблене природничими науками, проте його також  можна продуктивно використати  при аналізі тексту, оскільки суттєвою ознакою цього поняття є нова властивість об'єкта (наприклад, смисловий зміст тексту), яка не виводиться безпосередньо лише із властивостей окремих елементів чи з відносин між ними і не дорівнює сумі їхніх властивостей.   

Види структур  :

1) Формально-композиційна структура – архітектоніка, членування тексту на

    частини,  організація основних блоків  тексту, елементи заголовкового  комплексу. 

2) Тематична структура – основна і другорядна теми, підтеми, способи деталізації

    тем.  Пірамідальна структура у текстах  медіа (заголовок – лід –  основний текст). 

3) Прагматична структура – репрезентація у тексті подієвого сценарію

    (учасники, ситуації, хронологія, розгортання  у часі і просторі).

    Фрейми, буттєвий контекст (обставини комунікації, фізичної та інтелектуальної

    дії) та функціонально-смислові блоки тексту. 

4) Лексична структура: опорні поняття, відповідність лексико-семантичної основи

    тексту її прагматичній структурі;  добір синонімічних засобів і  елементів

    семантичного та логіко-поняттєвого  контрасту. 

5) Термінологічна структура: ключові поняття і категорії, взаємозв’язок родових

     назв і видових понять, класифікації, зв’язок між абстрактними термінами і

      конкретними поняттями, концептуальні терміни. “Риторична дефініція”,

    “персуазивна дефініція” у дискурсі  мас-медіа. 

6) Образна структура тексту (співвідношення між емотивними і раціональними

     компонентами тексту, лексичні і концептуальні метафори, їх  локальні ефекти і

     системні зв’язки, роль символу, метафори, метонімії, синекдохи, парафразу,

     евфемізму у відтворенні змісту; особливості фразеології).  

7) Логічна структура (вираження у тексті категорій причини і наслідку, логіка

    пояснень і обґрунтувань, тези та аргументативні схеми).