- •2. Науки про текст. Семіотика, риторика, герменевтика, лінгвістика, теорія дискурсу.
- •5. Трактування тексту у семіотиці. Текст як синтагматична сутність.
- •6. Структура знака за ф. Де Соссюром. Складники і відношення у структурі знака.
- •7. Різновиди знаків за класифікацією ч. Пірса.
- •8. Денотат і конотація.
- •9. Теорія інтертекстуальності. Інтермедіальність
- •11. Поняття міфу у масовій комунікації.
- •12. Символ. Символ та ідентифікація. Види символів у мк.
- •13. Ідентичність і текст. Параметри Ідентичності та їх вияв у тексті.
- •Тип медіа і особливості тексту. Розвиток інформаційних технологій і …
- •19.Структура тесту. Види структур.
- •21. Поняття тексту і дискурсу: спільне та відмінне. Вагомість контекстуально-прагматичних характеристик у теорії дискурсу.
- •22. Дискурс як риторично-функціональний тип мовлення. Залежність між функцією і структурою дискурсу. Види дискурсів.
- •23. Контекст дискурсу. Елементи контексту. Інтертекст, спів текст, контекст, підтекст.
- •24.Види текстів. Буттєвий та лінгвістичний контекстів.
- •25. Звязність тексту.Смислова і формальна цілісність, когерентність і когезія.
- •Асоціативний і логічний типи зв'язності у тексті.
- •Когерентність як відповідність тексту єдиній смислогенеративній схемі. Рівні когерентності: глобальна, епізодична, локальна.
- •30. Типи заголовків. Поняття заголовкового комплексу.
24.Види текстів. Буттєвий та лінгвістичний контекстів.
Тексти бувають:
|
||||||||||
Контекст (із лат. сопіехіиз — з'єднання, зв'язок) - це семантично-прагматичне оточення фрагмента дискурсу, обставини формування тексту. Поняття контексту стосується комунікативних одиниць різного масштабу — слова, речення, тексту (дискурсу).
З огляду на парадигмальну важливість дистинкції "реальність - відображення" дискурсний аналіз одночасно тримає у фокусі уваги два види "контекстів" - буттєвий (контекст реальності) і лінгвістичний (відображення досвіду буттєвих контекстів у структурах мови).
Буттєвий контекст дискурсу стосується ситуації, життєвого середовища, фрагмента реальності, розуміння яких є необхідною умовою розуміння тексту. У структурі буттєвого контексту можна виокремити різні "горизонтальні" пласти соціокультурних ідентифікацій — соціальні характеристики "фрагмента реальності", культурні чинники, впливи офіційної ідеології та приватного досвіду. "Вертикальний" аналіз буттєвого контексту передбачає своєрідну хронологічну рекурсІю подій: розуміння події на тлі ситуації, а ситуації- на тлі періоду.
Контекст епохи та історичного періоду передбачає знання про тривалий, досить цілісний і завершений цикл розвитку подій у суспільних формуваннях із високими рівнями системної щільності.У контексті ситуації розкриваються деталі конкретного випадку, до якого причетне визначене коло осіб із конкретними інтересами.
Буттєві контексти чинять безпосередній вплив на фіксацію "ракурсу" значень лексичних одиниць і формування конотативної мережі тексту.
У прикладних, формалізованих варіантах аналізу буттєвого контексту прийнято поєднувати визначення конкретних комунікативних функцій тексту з аналізом характеристик реального сценарію:
тил комунікативного акту (жарт, розмова, лекція, те- ледебати);
тема дискурсу;
-мета події, сенс буттєвого досвіду;
середовище і обставини — локативно-темпоральні (місце, час) і фізичні (особливості території, тип помешкання) характе ристики ситуації;
учасники подій і стосунки між ними;
- основоположна інформація, припущення та очікування, які лежать в основі комунікативної події.
Лінгвістичний контекст — це "мова, що оточує чи супроводжує творця або сприймача дискурсу". Макролінгвіс-тичний контекст - весь обсяг комунікативних тем, елементів активного і пасивного запасу, соціолінгвістичні характеристики середовища, лексико-граматична парадигма і сукупність зв'язків між лексичними значеннями і граматичними формами, які дають змогу адекватно розуміти дискурс певного типу. Мікролінгвіс-тичний контекст - це конкретне текстове оточення кожної фрази, групи фраз чи окремого слова .