3. Ліквідація, реорганізація та санація страховика.

Уповноважений орган має право призначити проведення примусової санації страховика у разі:

– невиконання ним зобов'язань перед страхувальниками протягом трьох місяців;

– недосягнення ним визначеного законом розміру статутного фонду;

– настання інших випадків, визначених чинним законодавством України.

Примусова санація передбачає:

– проведення комплексної перевірки фінансово-господарської діяльності страховика, в тому числі обов'язкової аудиторської перевірки;

– встановлення заборони на вільне користування майном страховика та прийняття страхових зобов'язань без дозволу Уповноваженого органу;

– встановлення обов'язкового для виконання графіка здійснення розрахунків із страхувальниками;

– прийняття рішення про ліквідацію або реорганізацію страховика. Ліквідація страховика здійснюється в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Реорганізація страховика за рішенням Уповноваженого органу передбачає:

– реорганізацію у страхового посередника відповідно до нормативних актів, що регулюють діяльність страхових посередників;

– об'єднання кількох страховиків із визначенням порядку передачі страхових зобов'язань за умови погодження на це власників страховиків;

– залучення до числа учасників страховика інших страховиків (у тому числі іноземних страховиків) за умови проведення ними всіх розрахунків за зобов'язаннями та боргами страховика, строк сплати яких уже настав.

При ліквідації страховика у разі, коли учасники страховика прийняли таке рішення і страховик не має зобов'язань перед страхувальниками, Уповноважений орган приймає рішення про виключення страховика з Єдиного державного реєстру страховиків

(перестраховиків). Ліквідація страховика, що має зобов'язання перед

страхувальниками, у разі визнання його банкрутом здійснюється у порядку, визначеному законом.

Задача

Визначіть величину страхового платежу, котру страхова компанія повинна повернути страхувальнику внаслідок дострокового припинення договору медичного страхування за вимогою страхувальника згідно з такими даними:

1. Термін, на який укладено договір страхування – 9 місяців.

2. Період часу, котрий договір діяв – 3 місяців.

3. Страховий платіж, сплачений страхувальником згідно з договором страхування – 60 тис.грн.

4. Виплата страхових сум за цим договором на здійснювалася.

5. Величина нормативних витрат на утримання страхової компанії – 15 відсотків.

Рішення

За 6 місяців мають

вернути 60*2/3=40 тис – (40*0,15)=34 тис

Білет № 20

1. Суть, функції і принципи страхування.

Страхування – ек. категорія, яка є особливими, замкненими, солідарними, перерозподільчими відносинами між страхувальником і страховиком з приводу формування страхових внесків, відповідних страхових та резервних фондів для нейтралізац

Ф-ї страхування:

1) Ризикова – передача мтеріальної відповідальності від носія ризику (страхувальника) страховикові за можливі шкодоносні наслідки реалізації ризику.

2) Створення страхових фондів та резервів. ( Брутто – ставка складається з нетто-ставки та навантаження, за рахунок нетто – ставки формуються страховий та резервний фонди)

3) Заощаджувальна / Кредитна – страхувальник делегує страховикові право розпоряджатися своїми коштами.

4) Превентивна – попередження шкодоносних наслідків ризиків

Страхування ґрунтується на певних специфічних принципах. До них, насамперед, належать:

Добровільність — усім страхувальникам і страховикам держава гарантує вільний вибір видів страхування та рівні мож­ливості у здійсненні діяльності.

Страховий інтерес носій ризику і страховик перебувають у взаємозацікавленості.

Страховий ризик — це ймовірна подія або сукупність подій, на випадок яких здійснюється страхування, тобто на них можна отримати ліцензію. Загальновизнаним є положення, згідно з яким не може бути предмета для страхової угоди, якщо її сторони не несуть жодного ризику матеріальних чи фінансових втрат за несприятливого пе­ребігу подій.

Максимальна сумлінність. Надійне страхування можливе лише за умов високого довір'я між сторонами. Ні страхувальник, ні страховик не мають права приховувати один від одного ту чи іншу інформацію, що стосується об'єкта страхування.

Страхові відшкодування не повинні приносити страху­вальникові прибутку. Щоб уникнути спроб скористатися стра­хуванням зі спекулятивною метою страховики додержують принципу, згідно з яким матеріальний і фінансовий стан страху­вальника після відшкодування завданих збитків має бути таким самим, як і до страхового випадку.

Контрибуція — це право страховика звернутися до інших страховиків по інформацію про страхувальника.

Суброгація — це передання страхувальником страховикові права на стягнення заподіяної шкоди з третіх (винних) осіб у межах виплаченої суми.

Принцип франшизи — це визначена договором страхування части­на збитків, яка завжди залишається за носієм ризику страхування і не підлягає відшкодуванню страховою компанією. Вона може бути визначена у вигляді певної грошової суми або у відсотках до всієї страхової суми. Розрізняють умовну та безумовну франшизу.

Співстрахування і перестрахування. Співстрахування — це страхування об'єкта за одним спі­льним договором кількома страховиками. Перестрахування — це страхування одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником у іншого страховика.

Диверсифікація. Розпорошення взятих на страхування ризиків. Чим во­но відчутніші, тим імовірність одночасного настання страхових по­дій, що можуть мати критичні наслідки для страховика, менша.

Надзвичайно важливо додержувати принципу диверсифікації, розміщуючи страхові резерви, страховики мають право розміщувати свої кошти на депозитних рахунках у банках, у цінних паперах та нерухомості.