2.5. Перспектива будівлі

Перспектива будь-якої споруди складається з перспектив усіх точок, кожна з яких будується як слід проміня зору на картинній площині.

Існує багато способів побудови перспектив об’ємних предметів, опис яких можна знайти в підручниках. Розглянемо один з них – метод архітектора.

Картинну площину розташовуємо під кутом і проводимо її слід через один з кутів будівлі (рис.19).

Визначаємо основні параметри - положення точки зору, рівень лінії горизонту, кут α, кут φ.

Визначаємо точки сходу прямих основних напрямків: проводимо прямі з точки зору S₁ паралельно до сторін будівлі й в перетині з картиною отримуємо точки F¹ та F². F¹ – точка сходу для прямих, які паралальні до сторін 1-2, 3-4, 5-6, 8-9; F² – точка сходу для прямих, які паралельні до сторін 1-7, 11-10, 2-3, 4-5.

Проводимо проміні зору від усіх точок споруди й відмічаємо їх точки перетину зі слідом картини КК (1_к…5_к).

Продовжуємо лінії кінька 10-11 та 8-9 до перетину з картиною-отримуємо точки N¹₁таN²₁.

Побудова перспективи:

- Переносимо слід картини з усіма точками на місце побудови перспективи. Проводимо лінію горизонту паралельно картині КК і на неї переносимо точки сходу.

- З точки 4_к проводимо перпендикуляр і на ньому відкладаємо висоту ребра 4. На фронтальній площині висота ребра 4 – натуральна величина, тому що через нього проведена картина.

- Нижню й верхню точки ребра 4 з’єднуємо з F¹ F² – отримуємо напрямок сторін будівлі. Проводимо перпендикуляри з точок 3_к та 5_к до перетину з промінями, що йдуть в точки сходу – отримуємо сторони будівлі. Таким самим чином знаходимо усі ребра та сторони споруди.

Рис. 19

- З точок N¹₁таN²₁, перпендикулярно до картини відкладаємо відстані від землі до кінька. Якщо з’єднати точки N¹ і N² з точками сходу та перетнути отримані лінії з перпендикулярами з точок 11_к, 10_к, 8_к, 9_к отримаємо перспективне зображення прямих11-10 та 8-9.

- Усі знайдені точки з’єднуємо згідно з ортогональним кресленням.

2.6. Тіні в перспективі

Тіні в перспективі будуються в залежності від розташування джерела світла. За джерело світла ,зазвичай, приймається сонце. Його проміні майже паралельні між собою, тому вони мають спільну точку сходу (S). Вторинна проекція точки сходу завжди знаходиться на лінії горизонту (S¹). Сонце по відношенню до картини може займати різні положення. На рис. 20 надані вісім положень джерел світла відносно точки зору та двох вертикальних стрижнів, які розташовані на предметній площині.

Тіні від вершин стрижнів, тобто від точок А і В, знайдені як горизонтальні сліди проміней світла, що проходять через ці точки. З наданих прикладів видно, що тіні від вертикальних прямих падають за напрямком точки сходу на горизонті.

Для побудови тіні вертикального відрізка через його вершину необхідно провести перспективу світлового променя, а через основу стрижня(вторинна проекція вершини) – його вторинну проекцію. Місце перетину перспективи світлового променя з його вторинною проекцією визначає тінь від точки на предметній площині. Тобто, для побудови тіні (рис. 20, а-г), необхідно з'єднати вершини стрижнів (точки А і В) з точкою сходу S. Вторинні проекції вершин стрижнів (точки а і в) необхідно з'єднати з вторинною проекцією точки сходу S¹. Перетин цих ліній дає точки М_в та М_а – тіні від вершин стрижнів, а відрізки (в-М_в) та (а-М_а) – це тіні від вертикальних стрижнів.

З наведених прикладів видно, що положення точки сходу світлових променей залежить від розташування джерела світла:

- сонце знаходиться позаду та ліворуч від спотерігача – точка сходу (S) розташована під лінією горизонту й праворуч від стрижнів (рис. 20, а);

- сонце знаходиться позаду та праворуч від спостерігача – точка сходу (S) розташована під лінією горизонту й ліворуч від стрижнів (рис. 20, б);

- сонце спереду та праворуч від спостерігача – точка сходу (S) розташована над лінією горизонту й праворуч від стрижнів (рис. 20, в);

-сонце спереду та ліворуч від спостерігача – точка сходу (S) розташована над лінією горизонту й ліворуч від стрижнів (рис. 20, г).

Якщо сонце розташовано ліворуч або праворуч від спостерігача, то його промені проходять паралельно до картини. Тобто тінь падає паралельно до основи картини.

Якщо сонце знаходиться ліворуч або праворуч від спостерігача (рис. 20,д-е), то для побудови тіні від стрижнів необхідно провести промені з їх вершин під кутом 45⁰ до основи картини. Точки М_а та М_в – це точки перетину цих променів з прямими, що йдуть паралельно до основи картини з вторинних проекцій вершин (точок а і в). Відрізки (а-М_а), (в-М_в) – тіні від стрижнів.

Тіні від штучного джерела сітла (рис.20, ж-з) отримуються, якщо з'єднати точку сходу L з вершинами стрижнів, а вторинну проекцію l точки сходу–з вторинними проекціями вершин. У перетині цих ліній отримуємо точки М_а та М_в. Якщо джерело штучного освітлення знаходиться перед стрижнями, то точка сходу (L) та його вторинна проекція (l) розташовується ліворуч від стрижнів. Якщо джерело штучного освітлення знаходиться за стрижнями, то точка сходу та його вторинна проекція - праворуч від стрижнів.

Рис. 20

Напрямок проміней світла можна обирати в залежності від бажання показати його освітленим з тієї або іншої сторони. При цьому необхідно виходити з еcтетичних міркувань, тому що побудова тіней є засобом для виявлення форм та пропорцій об'єкта.

На рисунку 21 наведений приклад побудови перспективи та тіней у перспективі об'ємного предмету.

Рис. 21

Джерело сітла в цьому прикладі знаходиться ліворуч від спостерігача. Та частина предмета, яка є неосвітленою знаходиться у власній тіні. Для того, щоб побудувати падаючу тінь необхідно побудувати тіні від кожного з ребер даного об'єкту. Для цього проводимо промені з вершин ребер під кутом 45⁰ до основи картини. З вторинних проекцій вершин, тобто їх основ, проводимо лінії, які паралельні до основи картини. Точки перетину цих ліній з променями, що йдуть під кутом 45⁰ дають падаючі тіні від вершин предмета. Послідовно з'єднуючи ці точки, отримаємо падаючу тінь від всього об'єкта.