![](/user_photo/2706_HbeT2.jpg)
- •Поняття. Предмет, методи та значення еп України як комплексної галузі права.
- •Місце еп в системі галузей права України.
- •Закон як джерело еп України.
- •Нормативно-правові акти Президента України, уряду, міністерств та відомств в системі джерел еп.
- •Акти органів місцевого самоврядування та локальні акти у галузі природокористування та охорони навколишнього середовища.
- •Роль судової практики у регулюванні екологічних правовідносин.
- •Загальна характеристика екологічних прав громадян
- •Гарантії реалізації та захист екологічних прав громадян
- •Права та обов'язки власників природних ресурсів.
- •Обов'язки громадян у галузі охорони навколишнього природного середовища.
- •Поняття державного управління в галузі охорони навколишнього природного середовища.
- •Органи державного управління природокористуванням та охороною довкілля загальної компетенції
- •Органи державного управління природокористуванням та охороною та охороною довкілля спеціальної компетенції
- •Участь громадськості в управлінні природокористуванням і охороною навколишнього природного середовища.
- •Основні функції державною управління в галузі охорони навколишнього природного середовища
- •Державний моніторинг навколишнього природного середовища.
- •Екологічний контроль
- •Державній облік у галузі природокористування й охорони навколишнього природного середовища
- •Стандартизація і нормування у галузі охорони навколишнього природного середовища.
- •Екологічна експертиза: поняття та її значення у механізмі охорони навколишнього природного середовища.
- •Правові форми, види та принципи екологічної експертизи.
- •Об'єкти державної екологічної експертизи.
- •Порядок проведення та висновок державної екологічної експертизи.
- •Правовий статус експерта екологічної експертизи.
- •Громадська екологічна експертиза.
- •Лімітування в галузі природокористування
- •Екологічне ліцензування
- •34. Поняття та зміст та форми права власності на природні ресурси
- •35. Суб'єкти права власності на природні ресурси.
- •36. Об'єкти права власності на природні ресурси.
- •37. Підстави виникнення права власності та припинення права власності на природні ресурси
- •Поняття права природокористування та його принципи
- •Види права природокористування
- •Право загального природокористування
- •Право спеціального природокористування
- •Право постійного природокористування
- •Право тимчасового природокористування
- •Користування природними ресурсами загальнодержавного та місцевого значення
- •45. Підстави виникнення та припинення права природо користування
- •46. Економко-правовий механізм природокористування їй охорони навколишнього природного середовища: поняття, функції, складові елементи
- •47. Фінансування екологічних заходів
- •48. Збір за спеціальне природокористування
- •54.Природно-заповідний фонд України.
- •58. Правовий режим охорони курортів та курортних територій.
- •Види екологічної безпеки.
- •Правові заходи забезпечення екологічної безпеки.
- •Поняття та підстави юридичної відповідальності за екологічні правопорушення.
- •Адміністративна відповідальність за екологічні правопорушення
- •Кримінальна відповідальність за екологічні правопорушення.
- •Цивільно-правова відповідальність за екологічні правопорушення.
- •Дисциплінарна відповідальність за екологічні правопорушення.
- •69. Земля як об'єкт охорони та використання
- •70. Правове регулювання використання та охорони земельних ресурсів
- •Води як об'єкт охорони та використання
- •Правове регулювання використання та охорони вод
- •Надра як об'єкт охорони та використання
- •Правова охорона надр
- •Атмосферне повітря як об'єкт правової охорони
- •Правове регулювання охорони атмосферного-повітря
- •Ліси як об'єкт правової охорони та використання
- •Правове регулювання використання та охорони лісів
- •Рослинний світ як об'єкт правової охорони та використання
- •Правове регулювання використання та охорони рослинного світу
- •Тваринний світ як об'єкг правової охорони та використання
- •Правове регулювання використання та охорони тваринного світу
- •Поняття надзвичайних екологічних ситуацій
- •Правовий режим зон надзвичайних екологічних ситуацій
- •Запобігання надзвичайним екологічним ситуаціям та їх ліквідація.
- •Правові заходи охорони навколишнього природного середовища в промисловості.
- •Правові заходи охорони навколишнього природного середовища в енергетиці.
- •Правова охорона навколишнього природного середовища на транспорті,.
- •Правова охорона навколишнього природного середовища в населених пунктах.
- •Правова охорона навколишнього природного середовища в сільському господарств,
Води як об'єкт охорони та використання
Право водокористування являє собою право конкретного суб'єкта користуватися, володіти, а в певних випадках і розпоряджатися наданим йому у визначеному порядку відповідним водним об'єктом у межах, передбачених водним законодавством. Отже, кожен водокористувач повинен здійснювати свої права і обов'язки в межах, встановлених правовими приписами. Держава як власник водних ресурсів зацікавлена в раціональному використанні всіх водних об'єктів, розташованих на території України. Правове регулювання водокористування обумовлено об'єктивними екологічними факторами.
Так, річний стік України становить у середньому 83,5 млрд. куб. метрів, а в маловодні роки він зменшується до 48,8 млрд. куб. метрів. Нині в Україні в багатьох районах півдня відчувається дефіцит води, тому необхідно будівництво каналів і водосховищ. Основними джерелами води в Україні є Дніпро, а також Дністер, Тиса, Прут та ін. Велику роль у стані води і повноводдя великих річок відіграють їх притоки і малі річки. Наукові дослідження свідчать, що в Україні запаси води на душу населення менше в 15 разів, ніж у Росії, у 3,5 раза менше, ніж у Білорусії.
Право водокористування можна розглядати у вузькому і широкому розумінні. Воно може виступати як суб'єктивне право, яке включає ряд правомочностей, і як правовий інститут, що охоплює принципи водокористування та права і обов'язки водокористувачів. У процесі фактичної реалізації суб'єктивного права виникає водне правовідношення. Право водокористування посідає одне з центральних місць, враховуючи, що води надаються державою тільки в користування (ст. 6 Водного кодексу України; далі — ВК України). Тому будь-яка господарська та інша діяльність суб'єктів повинна здійснюватися в межах норм права, встановлених державою.
Право водокористування має відповідні об'єкти, під якими розуміють сформовані природою або створені штучно елементи навколишнього середовища, де зосереджуються води (ст. 1 ВК України).
Об'єктом права виступає найчастіше відокремлена ділянка водного об'єкта, надана конкретному водокористувачу в користування для певної мети. Його індивідуалізуючими ознаками є місцерозташування і розміри водного об'єкта. Особливістю водних об'єктів є те, що їх розміри не нормуються в правовому порядку. Розміри визначаються в кожному конкретному випадку з урахуванням мети водокористування та інших факторів. До об'єктів права водокористування не належать води, які знаходяться в атмосфері, ґрунті, вода у живих тканинах, а також вода, відокремлена від природного середовища, наприклад, вода, яка потрапила з водоймища до водопроводів, резервуарів та інших ємностей, перетворюється на звичайну товарно-матеріальну цінність.
Конкретний перелік водних об'єктів наведено у ст. 3 ВК України, а саме: поверхневі води: природні водойоми (озера); водотоки (річки, струмки); штучні водойоми (водосховища, ставки) і канали; інші водні об'єкти; підземні води та джерела; внутрішні морські води та територіальне море. При цьому такий водний об'єкт, як річки, у свою чергу, підрозділяється на великі, середні і малі (ст. 79 ВК України).
Залежно від правового режиму водні об'єкти поділяються на водні об'єкти загальнодержавного і місцевого значення (ст. 5 ВК України). До водних об'єктів загальнодержавного значення належать: внутрішні морські води та територіальне море; підземні води, які є джерелами централізованого водопостачання; поверхневі води (озера, водосховища, річки, канали), що знаходяться і використовуються на території більш як однієї області, а також їх притоки всіх порядків; водні об'єкти в межах територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, а також віднесені до категорії лікувальних. До водних об'єктів місцевого значення належать поверхневі води, що знаходяться і використовуються в межах однієї області і які не віднесені до водних об'єктів загальнодержавного значення; підземні води, які не можуть бути джерелом централізованого водопостачання. Цей поділ зумовлює особливості правового регулювання їх використання.
За своїми природними характеристиками водні об'єкти класифікуються на поверхневі і підземні; на штучні і природні. З урахуванням державно-правового статусу водні об'єкти поділяються на внутрішні та територіальні. Перші розташовані в межах державних кордонів, другі — це прибережні морські води завширшки 12 морських миль від лінії найбільшого відпливу як на материку, так і на островах, що належать Україні, або від прямих вихідних ліній, що з'єднують відповідні точки.
Суб'єктами права водокористування можуть бути підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства (ст. 42 ВК України). Ці особи здатні мати і здійснювати права і нести юридичні обов'язки. Класифікація суб'єктів права водокористування проводиться за різними ознаками, включаючи і види права водокористування. Згідно зі ст. 42 Водного кодексу усі водокористувачі поділяються на: первинних — тих, що мають власні водозабірні споруди і відповідне обладнання для забору води, та вторинних — таких, що не мають власних водозабірних споруд і отримують воду з водозабірних споруд первинних водокористувачів та скидають стічні води в їх системи на умовах, що встановлюються між ними.
У сучасних умовах для права водокористування характерна платність. Умови платності за використання водних об'єктів (їх частин) визначаються насамперед Водним кодексом України та конкретизуються у відповідних нормативних актах.
Так, визначено, що збір за спеціальне водокористування справляється з метою стимулювання раціонального використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів і включає збір за використання води водних об'єктів та за скидання забруднюючих речовин. Розмір збору за використання води водних об'єктів визначається на основі нормативів збору, фактичних обсягів використаної води та встановлених лімітів на використання води. Розмір же збору за скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти визначається на основі нормативів збору, фактичного обсягу скидів забруднюючих речовин та встановлених лімітів скиду.
Усі зазначені збори спрямовуються на здійснення заходів щодо охорони вод, відтворення водних ресурсів і підтримання водних об'єктів у належному стані, а також на виконання робіт, пов'язаних з попередженням шкідливої дії вод і ліквідацією її наслідків.