- •Поняття. Предмет, методи та значення еп України як комплексної галузі права.
- •Місце еп в системі галузей права України.
- •Закон як джерело еп України.
- •Нормативно-правові акти Президента України, уряду, міністерств та відомств в системі джерел еп.
- •Акти органів місцевого самоврядування та локальні акти у галузі природокористування та охорони навколишнього середовища.
- •Роль судової практики у регулюванні екологічних правовідносин.
- •Загальна характеристика екологічних прав громадян
- •Гарантії реалізації та захист екологічних прав громадян
- •Права та обов'язки власників природних ресурсів.
- •Обов'язки громадян у галузі охорони навколишнього природного середовища.
- •Поняття державного управління в галузі охорони навколишнього природного середовища.
- •Органи державного управління природокористуванням та охороною довкілля загальної компетенції
- •Органи державного управління природокористуванням та охороною та охороною довкілля спеціальної компетенції
- •Участь громадськості в управлінні природокористуванням і охороною навколишнього природного середовища.
- •Основні функції державною управління в галузі охорони навколишнього природного середовища
- •Державний моніторинг навколишнього природного середовища.
- •Екологічний контроль
- •Державній облік у галузі природокористування й охорони навколишнього природного середовища
- •Стандартизація і нормування у галузі охорони навколишнього природного середовища.
- •Екологічна експертиза: поняття та її значення у механізмі охорони навколишнього природного середовища.
- •Правові форми, види та принципи екологічної експертизи.
- •Об'єкти державної екологічної експертизи.
- •Порядок проведення та висновок державної екологічної експертизи.
- •Правовий статус експерта екологічної експертизи.
- •Громадська екологічна експертиза.
- •Лімітування в галузі природокористування
- •Екологічне ліцензування
- •34. Поняття та зміст та форми права власності на природні ресурси
- •35. Суб'єкти права власності на природні ресурси.
- •36. Об'єкти права власності на природні ресурси.
- •37. Підстави виникнення права власності та припинення права власності на природні ресурси
- •Поняття права природокористування та його принципи
- •Види права природокористування
- •Право загального природокористування
- •Право спеціального природокористування
- •Право постійного природокористування
- •Право тимчасового природокористування
- •Користування природними ресурсами загальнодержавного та місцевого значення
- •45. Підстави виникнення та припинення права природо користування
- •46. Економко-правовий механізм природокористування їй охорони навколишнього природного середовища: поняття, функції, складові елементи
- •47. Фінансування екологічних заходів
- •48. Збір за спеціальне природокористування
- •54.Природно-заповідний фонд України.
- •58. Правовий режим охорони курортів та курортних територій.
- •Види екологічної безпеки.
- •Правові заходи забезпечення екологічної безпеки.
- •Поняття та підстави юридичної відповідальності за екологічні правопорушення.
- •Адміністративна відповідальність за екологічні правопорушення
- •Кримінальна відповідальність за екологічні правопорушення.
- •Цивільно-правова відповідальність за екологічні правопорушення.
- •Дисциплінарна відповідальність за екологічні правопорушення.
- •69. Земля як об'єкт охорони та використання
- •70. Правове регулювання використання та охорони земельних ресурсів
- •Води як об'єкт охорони та використання
- •Правове регулювання використання та охорони вод
- •Надра як об'єкт охорони та використання
- •Правова охорона надр
- •Атмосферне повітря як об'єкт правової охорони
- •Правове регулювання охорони атмосферного-повітря
- •Ліси як об'єкт правової охорони та використання
- •Правове регулювання використання та охорони лісів
- •Рослинний світ як об'єкт правової охорони та використання
- •Правове регулювання використання та охорони рослинного світу
- •Тваринний світ як об'єкг правової охорони та використання
- •Правове регулювання використання та охорони тваринного світу
- •Поняття надзвичайних екологічних ситуацій
- •Правовий режим зон надзвичайних екологічних ситуацій
- •Запобігання надзвичайним екологічним ситуаціям та їх ліквідація.
- •Правові заходи охорони навколишнього природного середовища в промисловості.
- •Правові заходи охорони навколишнього природного середовища в енергетиці.
- •Правова охорона навколишнього природного середовища на транспорті,.
- •Правова охорона навколишнього природного середовища в населених пунктах.
- •Правова охорона навколишнього природного середовища в сільському господарств,
46. Економко-правовий механізм природокористування їй охорони навколишнього природного середовища: поняття, функції, складові елементи
Розвиток суспільства на сучасному етапі настійно вимагає вироблення збалансованого підходу до вирішення не лише економічних та соціальних, а й екологічних проблем. Вирішення останніх нерозривно пов'язане з чітким визначенням місця і ролі економічних інтересів людей та їх синхронізацією з екологічними нормативами. Політика сталого розвитку повинна бути чітко спрямована на неухильне забезпечення тісного зв'язку економіки з екологічними потребами.
Важливим напрямом підвищення ефективності управлінської діяльності у сфері природокористування і охорони навколишнього середовища є узгодження економічних та екологічних інтересів підприємств, установ, організацій, суспільства в цілому та окремих індивідів. Відображаючи економічні і екологічні інтереси суспільства, держава повинна створювати необхідні і оптимальні умови для поєднання економічного розвитку з природокористуванням та охороною довкілля. Це можливо лише шляхом комбінації заходів адміністративно-правового впливу на природокористувачів та заходів економічного регулювання природокористування і охорони навколишнього природного середовища.
Донедавна державне управління охороною довкілля і природокористуванням здійснювалося адміністративними методами. Вони посідали домінуюче місце і відігравали визначальну роль у природоохоронному механізмі країни. Реалізація цих методів була перш за все пов'язана із створенням відповідних адміністративних структур, які були наділені комплексом повноважень щодо застосування заходів прямого примусу до діяльності, яка пов'язана з впливом на навколишнє середовище та використання природних ресурсів: встановлення екологічних обмежень щодо виробничої діяльності шляхом затвердження нормативів допустимих викидів, скидів забруднюючих речовин, правил складування відходів виробництва, надання дозволів на спеціальне природокористування, обмеження чи призупинення виробничої діяльності, що становила загрозу здоров'ю людей, довкіллю, тощо. Такі методи в умовах адміністративно-командної системи управління були об'єктивно необхідним засобом впливу на екологічну мотивацію поведінки суб'єктів природоохоронних відносин. Відсутність же економічних важелів і економічного стимулювання призводила до того, що природокористувачі, з одного боку, не були зацікавлені в забезпеченні комплексного і раціонального використання природних ресурсів, попередженні забруднення і належній охороні навколишнього середовища. З іншого боку, нераціональне використання природних ресурсів і забруднення довкілля природокористувачами не впливало на результати господарської діяльності цих суб'єктів.
У свій час була здійснена спроба запровадити рішучий перехід від переважно адміністративних до економічних методів управління природоохоронною діяльністю. Але практика підтвердила необхідність тісного поєднання адміністративних і економічних методів у цій сфері. Потреба в узгодженні економічних і екологічних інтересів сприяла усвідомленню необхідності доповнити механізм адміністративного регулювання екологічних відносин методами економічного впливу на діяльність, що є екологічно ризикованою. Головним завданням впровадження економічних методів в управління природоохоронною діяльністю є: забезпечення еколого-економічної узгодженості між суспільними інтересами й інтересами окремих підприємств-природокористувачів; доповнення механізмів регулювання господарської діяльності економічними елементами стимулювання, які спрямовані на досягнення певного рівня екологічної безпеки; забезпечення оптимального, раціонального використання фінансових, матеріально-технічних ресурсів, які можуть бути використані на природоохоронні цілі. Економічні і адміністративні методи не можна протиставляти, вони тісно пов'язані між собою і взаємно доповнюють один одного. Адміністративні методи встановлюються адміністративним законодавством, а економічні — екологічним, а також природоохоронними нормами, що містяться в інших галузях законодавства — цивільному, трудовому, аграрному та ін. Характерною особливістю адміністративних методів впливу на природокористувачів є те, що вони ґрунтуються на адміністративних приписах, виконання яких забезпечується примусовою силою держави. У сучасних умовах вони теж є об'єктивно необхідними засобами впливу на екологічну мотивацію природокористувачів. Економічні ж методи спонукають до необхідної поведінки, яка ґрунтується на майновому (економічному) інтересі, вигоді, на матеріальній зацікавленості носія екологічних прав у досягненні реальної цілі.
Поєднання адміністративних і економічних методів забезпечення охорони довкілля та раціонального природокористування — основний напрям оптимізації економіко-правового механізму в зазначеній сфері.
Сукупність передбачених законодавством економічних заходів, що забезпечують охорону навколишнього середовища і раціональне природокористування, складає економічний механізм. Основними елементами цього механізму згідно із ЗУ «Про охорону навколишнього природного середовища» (ст. 41) виступають: визначення джерел фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища; встановлення лімітів використання природних ресурсів, викидів і скидів забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище та розміщення відходів; встановлення нормативів плати і розмірів платежів за використання природних ресурсів, викиди і скиди забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище, розміщення відходів та інші види шкідливого впливу; надання підприємствам, установам і організаціям, а також громадянам податкових, кредитних та інших пільг при впровадженні ними маловідхідних, енерго- і ресурсозберігаючих технологій та нетрадиційних видів енергії; здійснення інших ефективних заходів щодо охорони навколишнього природного середовища. Що ж стосується відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, яке назване в ст. 41 Закону серед економічних заходів забезпечення охорони навколишнього природного середовища, то віднесення його до економічного механізму є дискусійним. Таке відшкодування здійснюється в порядку застосування майнової відповідальності.
У складі економіко-правового механізму поєднуються як власне економічні регулятори, так і правові чинники. Він передбачає організаційно-правову, інституційну, функціональну та економічну (ресурсну) сторони.
Економічний механізм, включений до системи правового регулювання екологічних відносин, виконує ряд важливих функцій. Він спрямований у першу чергу на економічне забезпечення природокористування і охорони довкілля. Це одна з його головних функцій, яка реалізується шляхом послідовного здійснення всіх необхідних заходів, що входять до складу економічного механізму.
Самостійне значення має стимулююча функція економіко-правового механізму. Вона полягає в створенні умов економічної зацікавленості підприємств та інших природокористувачів у виконанні адресованих їм вимог екологічного законодавства. Ця функція здійснюється відповідно до ст. 48 ЗУ «Про охорону навколишнього природного середовища» шляхом надання пільг при оподаткуванні підприємств, установ, організацій і громадян при реалізації ними заходів щодо раціонального використання природних ресурсів та охорони навколишнього природного середовища, переході на маловідхідні і безвідхідні ресурсо- і енергозберігаючі технології, організації виробництва і впровадженні очисного обладнання й устаткування для утилізації забруднюючих речовин, переробки відходів, а також приладів контролю за станом навколишнього природного середовища та джерелами викидів і скидів, забруднюючих речовин, виконанні інших заходів, спрямованих на поліпшення охорони навколишнього природного середовища; надання на пільгових умовах короткострокових і довгострокових позичок для реалізації заходів щодо забезпечення раціонального використання природних ресурсів та охорони навколишнього природного середовища; встановлення підвищених норм амортизації основних виробничих природоохоронних фондів; звільнення від оподаткування фондів охорони навколишнього природного середовища; надання можливості отримання природних ресурсів під заставу тощо.
До складу економіко-правового механізму входять як постійно діючі правові інститути, без яких він не може нормально функціонувати, так і нові, виникнення яких пов'язане з переходом до ринкових відносин у сучасних умовах. До інститутів першої групи належать пільги по кредитуванню, оподаткуванню, звільнення від оподаткування, встановлення зборів та ін. У той же час з'являються нові економічні стимули: екологічне страхування, введення заохочувальних цін на екологічно чисту продукцію, екологічний аудит та ін.
Економіко-правовий механізм регулювання охорони навколишнього природного середовища складається з різноманітних засобів впливу на економічні інтереси суб'єктів природоохоронних відносин з метою стимулювання впровадження і реалізації ефективних екотехнологічних та інших заходів, необхідних для підвищення рівня екологічної безпеки в країні.
Заходи правового забезпечення економічного механізму охорони довкілля за своєю юридичною природою різні. Це можуть бути заходи як адміністративного, так і цивільно-правового характеру. Але всі вони спрямовані на стимулювання фінансової зацікавленості суб'єктів господарської діяльності.
Зрозуміло, що запровадження системи економічних засобів забезпечення дотримання екологічних вимог у процесі господарської діяльності ще не дає гарантії їх дотримання. Тому слід розраховувати тільки на комплексне економіко-правове забезпечення реалізації екологічної функції держави, в якій повинні поєднуватися економічні важелі з управлінськими та використовувався б інститут юридичної відповідальності.
Головними складовими елементами економіко-правового механізму природокористування виступають: збір за спеціальне використання природних ресурсів; збір за забруднення навколишнього природного середовища та інші види шкідливого впливу на довкілля; система фінансування і кредитування природоохоронних заходів (державний, республіканський — Автономної Республіки Крим) і місцеві бюджети, природоохоронні фонди, банки, кошти підприємств, іноземні надходження та інвестиції тощо); екологізація податкової і цінової систем; підтримка становлення і розвитку екоіндустрії та ін.
Закріплені чинним законодавством, а також потенційно можливі заходи економічного регулювання відносин у галузі екології можна підрозділити на декілька груп: економічні санкції, економічні стимули і економічні гарантії.
Основу економічних санкцій становлять заходи фінансового характеру, які інколи в юридичній літературі називають економічною відповідальністю, наприклад, за забруднення оточуючого середовища. Такі платежі за своєю юридичною природою мають податковий характер.
До економічних стимулів необхідно віднести податкові, кредитні та інші пільги.
Економічні гарантії — це заходи, які дозволяють створити адекватні фінансові умови в сфері охорони довкілля. До їх числа належать екологічне страхування, екологічний аудит тощо.