Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ekologia.doc
Скачиваний:
12
Добавлен:
26.04.2019
Размер:
1.92 Mб
Скачать
        1. Лімітування в галузі природокористування

Лімітування в галузі природокористування — це діяльність уповноважених державних органів по встановленню лімітів використання природних

ресурсів.Порядок лімітування передбачений ЗУ «Про охорону навколишнього природного середовища», Положенням про порядок

установлення лімітів використання природних ресурсів загальнодержавного значення, затвердженим постановою КМУ від 10

серпня 1992 р., Правилами відпуску деревини на пні в лісах України, затвердженими постановою КМУ від 29 липня 1999

р., Порядком розроблення, затвердження і перегляду лімітів утворення та розміщення відходів, затвердженим постановою КМУ

від 3 серпня 1998 р., та деякими іншими актами.

Відповідно до чинного законодавства встановлюються ліміти використання природних ресурсів загальнодержавного значення: використання природних

ресурсів континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони; лісових ресурсів державного значення; природних ресурсів у межах

територій та об'єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення; корисних копалин, за винятком загальнопоширених.

На основі лімітів, що визначають обсяги природних ресурсів, видаються дозволи на спеціальне використання природних ресурсів.

        1. Екологічне ліцензування

Екологічне ліцензування — це відносини між державою в особі її спеціально уповноважених органів та суб'єктами господарювання (фізичними та юридичними особами), змістом яких є санкціонування здійснення цими суб'єктами певної діяльності в галузі охорони навколишнього природного середовища на основі оцінки їх відповідності комплексу вимог, що висуваються з боку держави.

Екологічне ліцензування є функцією державного управління, з допомогою якої забезпечується правовий зв'язок між діяльністю суб'єктів господарювання в галузі природокористування та охорони довкілля та державою в особі її органів. Через функцію ліцензування держава ніби бере на себе частину відповідальності за всю діяльність в екологічній сфері, що підлягає ліцензуванню. Такому ліцензуванню підлягають найбільш важливі з точки зору державних інтересів види діяльності, а також види діяльності, які можуть спричинити найбільш суттєвий вплив на якісні та кількісні характеристики природних ресурсів та довкілля в цілому. Надаючи екологічну ліцензію, держава визначає придатність конкретного суб'єкта (його відповідність кваліфікаційним вимогам, вимогам організаційного, матеріально-технічного забезпечення тощо) здійснювати певну екологічно-важливу діяльність. Законодавство не містить визначення поняття «екологічне ліцензування» чи «екологічна ліцензія»

.Під екологічною ліцензією нами розуміється узагальнена назва групи дозвільних документів державного зразка, якими засвідчується право суб'єкта господарювання (ліцензіата) на провадження зазначеного в ній виду господарської діяльності, пов'язаної з використанням природних ресурсів чи потенційним шкідливим впливом на довкілля, протягом визначеного строку за умови виконання ліцензійних умов.

Законодавство не встановлює чіткого переліку ліцензій власне екологічного характеру. Водночас ліцензовані види діяльності в цій сфері можна виокремити з-поміж інших видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, перелік яких наведено у ст. 9 ЗУ «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» (див. таблицю 2).

Цей Закон встановлює порядок ліцензування, передбачає заходи державного контролю у сфері ліцензування, відповідальність суб'єктів господарювання та органів ліцензування за порушення законодавства у зазначеній сфері.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]