3. Управління за цільовою собівартістю при системі таргет-костінг (Target Costing)

Таргет-костінг вперше був використаний у корпорації Toyota у 1965 році, хоча дещо раніше ще в 1947 році, більш примітивні його форми використовувала General Elektric. Американці приписують відкриття даної системи Лоуренсу Майлзу, хоча його система управління цільовими витратами була лише примітивною версією сучасної концепції, до того ж вона не набула широкого розповсюдження. Повно-масштабне впровадження таргет-костінгу у промислових корпораціях США почалось лише наприкінці 80-х років і за взірець було взято саме японську модель, яка на той час уже довела свою ефективність.

Першим, хто вжив сучасне формулювання – таргет-костінг – був Тошіро Хіромото. До нього цей термін в англомовних ділових і професійних виданнях не вживався.

Сьогодні таргет-костінг впровадили 80% великих японських корпорацій (Toyota, Nissan, Sony, Cannon та інші), а також значна частина відомих американських і європейських компаній (Procter &Gamble, ITT Automotile, Caterpillar та інші).

Таргет-костінг – це цілісна концепція управління витратами і калькулювання цільової собівартості у відповідності з ринковими реаліями. До того ж це інструмент стратегічний, який використовується для вирішення найважливіших завдань, пов”язаних з підвищенням конкурентноздатності компанії шляхом зниження витрат. Для того, щоб продавати свій продукт дешевше, ніж конкуренти, потрібно спочатку цей продукт зробити дешевшим, а це вже мистецтво.

Ще одне питання: коли починати здешевлювати свій продукт? У більшості випадків підприємства починають реально боротися за скорочення витрат лише тоді, коли продукт розроблений і переданий у виробництво. Саме тоді виявляється, що собівартість продукту виявилася надто високою, щоб він був прибутковим.

Чому мають місце подібні помилки? Чи можна їх передбачити заздалегідь і, передбачивши, уникнути?

На ці актуальні для будь-якої компанії запитання дає відповідь система таргет-костінг.

Причини виникнення таргет-костінгу:

1. За останнє десятиліття бізнес суттєво змінився: сьогодні одним з основних чинників успіху компанії є інноваційні продукти. Виробники вже не можуть продавати величезні партії стандартизованих виробів, покладаючись на відносно стабільні ринки і технології. Сучасні ринки мінливі, а технології дуже швидко прогресують, що заставляє менеджерів використовувати нові підходи до управління, орієнтуючись на поведінку споживачів, і розробляти відповідні інструменти планування, обліку і контролю витрат.

2. Якщо раніше традиційні методи обліку витрат повністю себе виправдовували, то тепер багато спеціалістів вважають, що настав час переосмислити звичні піходи, які не відповідають вимогам сучасної конкурентної боротьби. Одним із найважливіших завдань є модифікація методології обліку витрат і калькулювання собівартості нових (інноваційних) продуктів.

Ідея таргет-костінгу полягає в тому, що традиційна формула ціноутворення

Собівартість + Прибуток = Ціна

була трансформована у рівність:

Ціна – Прибуток = Собівартість

Таке просте рішення дозволило одержати прекрасний інструмент контролю і економії витрат ще на стадії проектування. Адже таргет-костінг, на відміну від традиційних методів ціноутворення, передбачає розрахунок собівартості виробу, виходячи із попередньо встановленої ціни реалізації. Ця ціна визначається за допомогою маркетингових досліджень, тобто фактично є очікуваною ринковою ціною продукту.

Для визначення цільової собівартості виробу від очікуваної ринкової ціни віднімається бажана величина прибутку.

У подальшому усі учасники виробничого процесу – від менеджера до простого робітника – працюють над тим, щоб спроектувати і виготовити виріб, який би відповідав цільовій собівартості.

Таким чином, весь виробничий процес, починаючи із задуму нового продукту, набуває інноваційного характеру, не виходячи за рамки заздалегідь встановлених витратних обмежень. Наприклад, в автомобілебудівній галузі Японії цільова собівартість визначається не лише для кожної нової моделі, але й для кожної частини автомобіля, що проектується. Дизайнери розробляють пробний проект і намагаються вияснити, чи знаходиться кошторисна собівартість автомобіля в межах цільової собівартості. Якщо ні, то в проект вносяться необхідні зміни. Цей процес триває до тих пір, поки кошторисна собівартість не дорівнюватиме цільовій. Тільки після цього виготовляють дослідний зразок автомобіля для випробувань.

Коли багаторазові зміни пробного проекту завершені і кошторисна собівартість не перевищує цільову, оформляється остаточний варіант проекту, який передається у виробничий відділ. Протягом перших місяців випуску продукції фактичні витрати, як правило, дещо перевищують цільові через проблеми, пов”язані із освоєнням нової моделі, але після вияснення причин відхилень і їх усунення, все приходить у норму.

Як бачимо, з одного боку, визначити цільову собівартість виробу неможливо без глибокого маркетингового дослідження поточного стану ринку і його перспектив, а з іншої – приведення кошторисної собівартості у відповідність із цільовою передбачає наявність управлінського таланту у менеджерів, інженерної думки у проектувальників та аналітичного мислення у контролерів. Усі ці працівники пов”язані однією метою – ліквідувати різницю між кошториснеою та цільовою собівартістю.

Величина цільового скорочення витрат визначається у такій послідовності:

1. Визначення можливої ціни реалізації (за одиницю) продукції.

2. Визначення цільової собівартості продукції (за одиницю і в цілому).

3. Порівняння цільової і кошторисної собівартості продукції для визначення величини необхідного (цільового) скорочення витрат.

4. Проектування продукту та одночасне вдосконалення виробничого процесу для досягнення цільового скорочення витрат.

Розглянемо приклад розрахунку собівартості за системою таргет-костінг:

Очікувана ринкова ціна за 1-цю, грн. 50

Цільова норма прибутку, % 20%

Запланований річний обсяг реалізації, од. 10000

Кошторисна собівартість, тис. грн. 455

Таким чином, цільова собівартість 1-ці продукції дорівнює 40 грн. (50 – 50 х 0,2), а для запланованого річного обсягу реалізації – 400 тис. грн. (40 х 10000).

Різниця між кошторисною і цільовою собівартістю складає 55 тис. грн. (455 – 400). Саме цю суму потрібно “скороти” усіма можливими засобами, не знижуючи при цьому якість продукції.

Позитивною рисою таргет-костінгу є зосередження уваги на зовнішніх (ринкових), а не виключно на внутрішніх чинниках. Таргет-костінг забезпечує відділу маркетингу непогані можливості приймати рішення не тільки на основі заздалегідь заданого рівня витрат, але й на основі параметрів ринкового середовища.

Щодо застосування описаної системи на вітчизняних підприємствах, то впровадження її з технічної точки зору не настільки складне, щоб стати неможливим. Основні перепони полягають у тому, що на підприємстві повинна бути тісна взаємодія між різними підрозділами і працівниками; колектив повинен бути єдиною командою. Розбалансованість внутрішнього механізму, неадекватна корпоративна культура – ось основні симптоми неблагополучного підприємства, на якому впровадження таргет-костінгу заздалегідь приречене на провал.