- •Світове госп-во, його структуризація й особл-сті розвитку.
- •2. Форми тА рівні мев.
- •3. Характеристика суб’єктів мев.
- •4. Принципи мев і політ серед-ще їх реалізації.
- •5. Ключові показники розвитку національних економік і показники інтернаціоналізації.
- •6. Тенденції глобалізації та регіоналізації у розвитку світової економіки та їх оцінка.
- •7. Міжнародний поділ праці (мпп), його форми і фактори розвитку.
- •8. Середовище мев, його особливості та структуризація.
- •9. Міжнародні конфлікти.
- •10. Дискримінаційні та преференційні режими взаємовідносин між країнами.
- •11. Ек. Середовище розвитку мев і суч. Класиф-ції країн світу.
- •12. Загальна характеристика країн з перехідною економікою.
- •14. Країни-лідери світ. Ек-ки та їх заг. Хар-тика.
- •15. Соціально-культурне середовище розвитку мев та його осн. Хар-тики.
- •16. Складові суч. Інфраструктури мев та їх заг. Хар-тика.
- •17. Сутність меркантилізму. Співвідношення понять “відкрита економіка” і “закрита економіка” у сучасній теорії і практиці.
- •18. Абсолютні і порівняльні переваги в теорії міжн. Економіки.
- •19. Модель “Хельшера-Оліна-Самуельсона” і “Парадокс Леонтьєва” у теорії міжн. Торгівлі.
- •20. Неофакторні моделі.
- •21. Моделі неотехнолог. Розвитку.
- •22. Еклектична теорія міжн. Вир-ва Дж. Данінга.
- •23. Теорії міжн. Руху капіталу (мрк) і прямих заруб. Інвестицій (пзі).
- •24. Теорії торгової політики і міжнародна інтеграція.
- •25. Поняття конкурентноспроможності економіки в теорії міжнародної економіки. Модель м.Портера.
- •26. Міжнародна торгівля, її показники і тенденції розвитку.
- •27. Характеристика видів міжнародної торгівлі
- •28. Зустрічна (компенсаційна) торгівля та її різновиди.
- •29. Методи міжнародної торгівлі та їх порівняльна характеристика.
- •30. Міжнародна торгівля через посередників. Сутність і сучасні особливості біржової торгівлі.
- •31. Систематизація методів міжн торгівлі. Види, способи і порядок проведення аукціонних торгів.
- •32. Критерії вибору методу здійснення міжнародних торговельних операцій. Види міжнародних торгів та порядок їх проведення.
- •33. Ціноутворення у міжнародній торгівлі.
- •34. Визначення ціни при здійсненні міжнародної торгової операції. Базисні умови поставки.
- •35. Система регулювання міжнародних торгових відносин.
- •36. Тарифне регулювання.
- •37. Нетарифне регулювання міжн торгівлі.
- •38. Демпінг і антидемпінгові процедури в сучасних торговельних відносинах.
- •39. Сучасні інструменти стимулювання експорту.
- •40. Протекціонізм і його сучасні форми.
- •41. Світовий товарний ринок.
- •42. Світовий ринок послуг, його структура і особливості розвитку.
- •43. Типи і форми міжн маркетингу
- •44. Система міжнародних маркетингових досліджень.
- •45. Сучасний міжнародний маркетинговий комплекс.
- •46. Розробка міжнародної маркетингової стратегії.
- •47. Організація та контроль міжнародної маркетингової дільності.
- •Три основні вимоги до контролю в міжнародних компаніях:
- •48. Міжнародний рух капіталу і характеристика його форм.
- •49. Мотивація прямого зарубіжного інвестування на мікро- та макроекономічному рівні.
- •50. Міжнародне портфельне інвестування…
- •51. Офіційна допомога розвитку. Основні донори і реціпієнти технічної допомоги.
- •52. Система факторів міжнародного інвестування.
- •53. Міжнародний кредит, його функції та різновиди.
- •54. Джерела зовнішнього фінансування національних економік та їх порівняльна характеристика.
- •55. Показники зовнішньої заборгованості країн. Характеристика сучасної світової боргової кризи.
40. Протекціонізм і його сучасні форми.
Державна політика захисту внутрішнього ринку від іноземної конкуренції шляхом використання тарифних і нетарифних інструментів торгової політики.
Прихильники протекціонізму стверджують, що без державного захисту від іноземної конкуренції розвиток національної промисловості неможливий. Посилення економічної могутності країни і необхідний для цього перехід від аграрного методу ведення господарства до створення власної національної індустрії можуть бути досягнуті лише при встановленні для національних підприємців привілейованих, найбільш сприятливих умов).
Безмитна торгівля з її гострою конкурентною боротьбою в умовах світового господарства, відповідно до цього погляду, зовсім унеможливлює створення власної національної промисловості. Кожна спроба економічно відсталих країн ліквідувати це відставання наштовхується на протидію пануючих на ринках іноземних виробників. Можливості та засоби ведення конкурентної боротьби, якими володіють промислове розвинуті країни, позбавляють господарське слабкі держави шансу на успіх в їхніх зусиллях вийти із «зачарованого кола бідності».
Багато держав, декларуючи вільну торгівлю і палко захищаючи переваги безперешкодної міжнародної міграції капіталів і робочої сили, тим не менше досить вміло поєднують ці теоретичні концепції з практикою широкого використання захисних тарифів та інших видів обмежень. Існування цього протекціоністського частоколу пояснюється необхідністю проведення певних заходів у відповідь на захисну політику інших держав.
У різні періоди історії зовнішньоторгівельна практика схилялася то в одну, то в іншу сторону, ніколи, правда, не приймаючи жодну з екстремальних форм. У 50-60-ті роки для міжнародної економіки був характерний відхід від протекціонізму у бік більшої лібералізації і свободи зовнішньої торгівлі. З початку 70-х років виявилася зворотна тенденція країни стали відгороджуватися один від одного все більш витонченими тарифними і особливо нетарифними бар'єрами, захищаючи свій Розвиток протекціоністських тенденцій дозволяє виділити декілька форм протекціонізму:
• селективный протекціонізм направлений проти окремих країн або окремих товарів;
• галузевий протекціонізм захищає певні галузі, передусім сільське господарство, в рамках аграрного протекціонізму;
• колективний протекціонізм проводиться об'єднаннями країн відносно країн, в них що не входять;
• прихований протекціонізм здійснюється методами внутрішньої економічної політики.
внутрішній ринок від іноземної конкуренції.
Правда, при цьому сучасний протекціонізм концентрується у відносно вузьких областях. У відносинах розвинених країн між собою це області сільського господарства, текстиля, одягу і стали. У торгівлі розвинених країн з тими, що розвиваються це експорт промислових товарів країнами, що розвиваються. У торгівлі країн, що розвиваються між собою це товари традиційного експорту.
41. Світовий товарний ринок.
Дані про товарну структуру міжнародної торгівлі в світі загалом дуже неповні. Звичайно для класифікації окремих товарів в міжнародній торгівлі використовується або Гармонізована система опису і кодування товарів, або Стандартна міжнародна класифікація ООН . Найбільш значущою тенденцією є зростання питомої ваги торгівлі продукцією обробляючої промисловості, на яку до середини 90-х років доводилося біля 3/4 вартісного обсягу світового експорту, і скорочення питомої ваги сировини і продовольства, що займає приблизно 1/4.
Ця тенденція характерна як для розвинених, так і для країн, що розвиваються і є слідством впровадження ресурсозберігаючих і енергозберігаючих технологій. У товарній структурі світового експорту більше за 2/3 доводиться на продукцію обробляючої промисловості, причому її питома вага збільшується, і біля 1/3 на сировинні і продовольчі товари Найбільш значною групою товарів в рамках продукції обробляючої промисловості є обладнання і транспортні кошти (до половини експорту товарів цієї групи), а також інші промислові товари хімічні товари, чорні і кольорові метали, текстиль. У рамках сировинних і продовольчих товарів найбільш великі товарні потоки складають продовольство і напої, мінеральне паливо і іншу сировину, виключаючи паливо.
Основний об'єм міжнародної торгівлі доводиться на розвинені країни, хоч їх частка дещо скорочувалася в першій половині 90-х років за рахунок зростання питомої ваги країн, що розвиваються і країн з перехідною економікою. Основне зростання питомої ваги країн, що розвиваються сталося за рахунок нових індустріальних країн Південно-Східної Азії (Кореї, Сингапура, Гонконга), що швидко розвиваються і деяких країн Латинської Америки. Найбільші світові експортери в 1994 році (в млрд. дол.) США, Німеччина, Японія, Франція. Серед країн, що розвиваються найбільші експортери наступні Гонконг, Сингапур, Корея, Малайзія, Таїланд. Серед країн з перехідною економікою найбільші експортери Китай, Росія, Польща, Чехія, Угорщина. У більшості випадків найбільші експортери є і найбільшими імпортерами на світовому ринку.
Індустріальні країни займають приблизно 2/3 вартісних обєму світового експорту, тоді як на держави, що розвиваються, включаючи країни з перехідною економікою, доводиться приблизно 1/3 світового експорту.