8. Видатки місцевих бюджетів

Склад і структура видатків місцевих бюджетів. Поточні видатки і видатки розвитку.

Важливу роль для становлення бюджетів самостійних місцевих бюджетів відіграє порядок здійснення видатків та склад цих видатків.

Видатки всіх бюджетів поділено:

1) Поточні видатки — це видатки з бюджетів на фінансування мережі підпри­ємств, установ, організацій та органів, яка діє на початок бюджетного року, а також на фінансування заходів із со­ціального захисту населення тощо.

2) Видатки розвитку — це видатки бюджетів на фінан­сування інвестиційної та інноваційної діяльності. Це та­кож ф-ня капітальних вкладень вир-чого й невиробничого призначення, структурної перебудови на­родного госп-ва і субвенції та інші видатки, пов'я­зані з розширеним відтворенням.

У Законі вперше розподілено видатки між бюджета­ми різних рівнів бюджетної системи. Закон встановив, що розмежування видів видатків між бюджетами, які входять до складу бюджетів АРК, областей, міст Києва і Севастополя, здійснюється відповідно ВР АРК, обласними Київською і Севастополь­ською міськими радами, районними і міськими радами. Це положення суперечить принципам місцевого самоврядування. Кожен рівень влади повинен нести видатки, визначені законом. У Законі вперше запроваджено порядок пропорційно­го скорочення бюджетних видатків. В обласних і районних бюджетах передбачено видат­ки, пов'язані зі здійсненням районними, обласними рада­ми заходів із забезпечення спільних інтересів територі­альних громад. Ці видатки визначаються відповідними обласними і районними бюджетами. Закон передбачив виділення у видатковій частині місцевих бюджетів окре­мо видатків поточного бюджету і видатків бюджету роз­витку.

Крім того, встановлено, що видатки місцевих бю­джетів поділяються на 2 частини: на видатки, пов'язані з використанням власних повноважень місцевого само­врядування, і на видатки, пов'язані з виконанням делего­ваних законом повноважень органів виконавчої влади.

11

Соціально-економічна сутність податків

1. Визначення податків;

Податки – це обов’язкові платежі в бюджет, які здійснюють юридичні та фізичні особи.

За економічною сутністю податки є обов’язковими платежами, що вилучаються державою з доходів юридичних і фізичних осіб до відповідного бюджету з метою фінансування витрат держави, передбачених її конституцією та іншими законодавчими актами.

2. основні ознаки податків;

Основні ознаки податку:

1) примусовість і обов'язковість, тобто відсутність у платника вибору (платити чи не платити) І встановлення відповідальності за ухилення від сплати податку;

2) безоплатність, тобто спрямованість коштів від платника до держави, відсутність зустрічних зобов'язань з боку держави;

3) безумовність, тобто сплата податку без виконання будь-яких дій з боку держави;

4) нецільовий характер, відсутність чітких вказівок щодо напрямів використання надходжень від певного податку;

5) розподіл коштів від конкретних податків між бюджетами різних рівнів і державними цільовими фондами;

6) безповоротність, тобто кошти, сплачені у вигляді податків, не повертаються до платників.

3. елементи податку;

Елементами податку є:

- об’єкт податку або податкова база;

- суб’єкт податку;

- масштаб вимірювання або одиниця об’єкту;

- ставка податку;

- пільги на податок.

Об’єктом податку називають ті явища або предмети, внаслідок наявності яких сплачується податок (земля, доход, майно). Об’єкт повинен піддаватися чіткому вираженню, мати безпосереднє відношення до платника податку і вказувати на те, що саме оподатковується. Назва податку майже завжди походить від об’єкта оподаткування (наприклад, податок на прибуток).

Суб’єктом податку є будь-яка сторона, що бере участь у процесі організації справляння податку. До суб’єктів податку належать держава та її органи, а також платники податків. Платника податку треба відрізняти від носія податку, на якого безпосередньо припадає сплата податку внаслідок усіх процесів перекладання.

Масштабом вимірювання (або одиницею об’єкта) називається одиниця, яка покладається в основу виміру і на основі якої податок визначається в межах даного об’єкта.

Ставка податку – це законодавчо встановлена величина податку на одиницю оподаткування. Існують два підходи щодо запровадження податкових ставок – універсальний та диференційований. Універсальний підхід передбачає запровадження єдиної для всіх платників ставки, диференційований – декількох.

За способом побудови ставки податку поділяються на тверді і процентні. Тверді ставки встановлюються у грошовому вимірі на одиницю оподаткування в натуральному обчисленні. Процентні ставки встановлюються щодо об’єкта оподаткування, який має грошовий вимір і показує, яку відсоткову частку певного об’єкта треба сплатити як податок.

Податкові пільги – це повне або часткове звільнення від сплати податків і зниження загальної норми оподаткування. Усі податкові пільги можна згрупувати у такі підгрупи:

- звільнення від сплати податку окремих осіб або категорій платників;

- повне або часткове звільнення об’єкта або податкової бази від оподаткування і використання неоподатковуваного мінімуму;

- зменшення ставки податку.