3.Становлення і генеза економічної історії як науки

Економічна історія — наука відносно молода. Вона зародилася в XVI ст. Однак лише з розвитком капіталізму економічна історія набула статусу науки. У середині XIX ст. економічна історія сформувалась у самостійну галузь економічного знання. Біля її джерел стояли економісти багатьох країн. В останній третині XIX ст. в окремих вузах Європи та США економічна історія почала викладатися в лекційних курсах. Предметом науки вчені другої половини XIX ст. вважали еволюцію господарської діяльності народів від первісної епохи до сучасності. На думку авторів пропонованого видання, економічна історія — це наука, яка вивчає економічне життя людей в усій його багатогранності з найдавніших часів до наших днів. Економічна історія — самостійна наука, особлива система знань, що розвивається і використовує загальні й специфічні, економічні та історичні методи пізнання. Вона розвивається в тісному взаємозв'язку з економічною теорією, під її вирішальним впливом. Економічна історія повною мірою виконує функцію прогнозування. Адже досліджуючи те чи інше явище в економіці, необхідно не лише точно встановити, а і якомога вірогідніше передбачити його майбутній розвиток. А це можна зробити, спираючись лише на минуле. Економічна історія — це історія постійного руху, змін, зрушень у структурі економіки. Вона вивчає минуле, а також аналізує поточну економічну діяльність. Завдання економічної історії — розширити світогляд, сформувати економічну культуру майбутнього економіста. Економічна історія виконує не лише світоглядну, а й важливу гуманістичну функцію — навчає економіста, менеджера, що будь-яке господарське рішення має як господарське вираження, так і конкретну політичну і моральну ціну.

4. Економічна історія як наука: предмет, метод, етапи становлення.

Економічна історія — наука, яка вивчає еволюцію господарської діяльності, господарського буття людства від первісного суспільства до сучасності. Саме ці питання складають предмет економічної історії. Найважливішою функцією економічної історії є також формування у економістів та фахівців інших галузей знань певного типу мислення, завдяки якому можна знайти та проаналізувати

історичні корені сучасних економічних проблем, побачити та вивчити сучасні аналогічні ситуації, розрахувати на основі наявного досвіду найкоротші шляхи їх розв’язання. Важливою проблемою є вивчення типів економік, які існували в історії людства та існують сьогодні.

5. Формаційний та цивілізаційний підходи до історії розвитку людства: спільне та відмінне.

6.Періодизація та основні риси господарства первісного суспільства

Первісна доба – найтриваліша в історії людства. Вона існу­вала від появи перших людей до виникнення стародавніх цивілізацій (IV – III тис. до н. е.). Первісне суспільство поділяється умовно на кам’яний (палеоліт, мезоліт, неоліт), мідно-бронзовий і залізний віки.

Палеоліт (давній кам’яний вік) найдовший пері­од первісної доби.

-примітивні знаряддя праці;

-збиральництво;

-мисливство;

-рибальство;

-привласнювальний характер госпо­дарювання;

-людина навчилася видобувати і підтримува­ти вогонь;

-поява постійних жител.

-льодовиковий період.

Мезоліт (середній кам’яний вік).

-вдосконалення знарядь праці;

-винайдено лук і стріли;

-поява найдавнішого транспорту – водний (плоти, човни);

-зародження відтворюючих форм господарювання у тваринництві;

-приручення тварин – собака, свиня, бик;

-виникнення землеробства.

Неоліту (новий кам’яний вік)

-утвердження відтворювальних форм господарювання;

-«неолітична революція»;

-основні заняття людей - землеробство, тваринництво, гончарство;

-поява наземного транспорту – віз, сани;

-формується система обміну.

Мідно-бронзовий вік.

-існування відтворюючого господарства;

-швидкий розвиток орного землеробства, тваринництва;

-посилення поділу праці;

-постійний харак­тер обміну.

Ранній залізний вік.

-співіснування брон­зових і залізних знарядь праці;

-перехід від мо­тики до сохи та плуга;

-поява залізних ножів, серпів, лемешів;

-розвиток ремесел (ковальство, гончарство);

-швидкий розвиток торгівлі.

В цілому господарство первісної доби мало натуральний характер. Головною господарською формою цього часу була громада. Вдосконалення знарядь праці, суспільний поділ праці, а також торгівля привели до розкладу первісної господарської системи. Відбувається поступовий перехід від родової до сусід­ської, територіальної громади. Створюються передумови для ви­никнення державних утворень – центрів світової цивілізації.