4.3 Навантаження від вітру

Вітрове навантаження на будівлі та споруди повинне визначатися як сума статичної та динамічної складових. Статична складова повинна враховуватись в усих випадках. Динамічна складова, яка викликається пульсаціями швидкісного напору, повинна враховуватись при розрахунках висотних споруд, багатоповерхових будівель висотою більше 40 м, поперечних рам одноповерхових однопрольотних виробничих будівель висотою більше 36 м при відношенні висоти до прольоту більше 1,5. Такі виробничі будівлі зустрічаються рідко, тому нижче розглядається визначення лише статичної складової вітрового навантаження, на яку розраховують рами одноповерхових виробничих будівель.

Статична складова вітрового навантаження викликає тиск на будівлю із підвітряного боку (активна складова навантаження) та завітряного боку (пасивна складова). Активне та пасивне вітрове навантаження мають один напрямок.

Для спрощення розрахунку, в будівлях висотою більше 10 м вітрове навантаження на колону приймають еквівалентним рівномірно розподіленим по висоті колони, яке можна знайти з умови рівності згинаючих моментів в основі затиснутої стійки від фактичної епюри вітрового тиску q та від рівномірно розподіленого навантаження:

,

де М – згинальний момент в консольній стійці висотою H від фактичної епюри вітрового навантаження, яке приходиться на колону.

Вітрове навантаження, яке діє на ділянці від низу ригеля до найбільш високої точки виробничої будівлі H_ш , замінюється зосередженою силою, яка прикладена у рівні низу ригеля рами.

4.3.1 Еквівалентне рівномірно розподілене навантаження від вітру

Визначаємо активні й пасивні значення еквівалентного рівномірно розподіленого навантаження, що діє на колону та рами:

;

,

де  коефіцієнт надійності за граничним значенням снігового навантаження, що визначається згідно з таблицею 4 і залежить від строку експлуатації будівлі (згідно з [2] додатку В, для промислових будівель строк експлуатації становить 60 років).

Таблиця 4

Коефіцієнт надійності за граничним розрахунковим значенням вітрового навантаження

T, років	5	10	15	25	40	50	70	100	150	200	300	500
fm	0,55	0,69	0.77	0,87	0,96	1,00	1,07	1,14	1,22	1,28	1,35	1,45
Примітка: проміжні значення визначають за лінійною інтерполяцією

 характеристичне значення вітрового тиску для м. Рівне (середня статична складова тиску вітру на висоті 10 м над поверхнею землі, який може бути перевищений у середньому один раз на 50 років; приймається згідно з додатком А);

,  коефіцієнти, що визначаються за формулами:

= ;

= ,

де C_aer – аеродинамічний коефіцієнт, враховує форму споруди і визачається за додатком І [2]; для схеми 1 активний аеродинамічний коефіціент дорівнює , пасивний – ;

– коефіцієнт висоти споруди, враховує збільшення вітрового навантаження залежно від висоти споруди над поверхнею землі (Z) та типу навколишньої місцевості та визначається за таблицею 6; для III типу місцевості при висоті споруди H = 16,8 м та заглибленні колони 0,6 м коефіцієнт ;

C_alt = 1 – коефіцієнт географічної висоти, враховує висоту H (в кілометрах) розміщення будівельного об’єкта над рівнем моря та обчислюється за формулою

С_аlt= 2Н (Н> 0,5 км); C_alt= 1 (H< 0,5 км);

C_rel = 1 – коефіцієнт рельєфу, враховує мікрорельєф місцевості поблизу площадки розташування будівельного об’єкта та приймається таким, що дорівнює одиниці, за винятком випадків, коли об’єкт будівництва розташований на пагорбі або схилі;

C_dir = 1 – коефіцієнт напрямку, враховує нерівномірність вітрового навантаження за напрямками вітру і, як правило, приймається таким, що дорівнює одиниці;

C_d = 1 – коефіцієнт динамічності, враховує вплив пульсаційної складової вітрового навантаження на споруду. Для будівель і споруд, старший період власних коливань яких не перевищує 0,25 сек, С_d= 1.

Типи місцевості: I – відкриті поверхні морів, озер, а також плоскі рівнини без перешкод, що піддаються дії вітру на ділянці довжиною не менш як 3 км; II – сільська місцевість з огорожами (парканами), невеликими спорудами, будинками і деревами; III – приміські та промислові зони, протяжні лісові масиви; IV – міські території, на яких принаймні 15% поверхні зайняті будівлями, що мають середню висоту понад 15м.

Таблиця 5

Виписка з таблиці 9.01 ДБН [2]

Ζ(μ)	Ch для типу місцевості
	І	II	III	IV
<5	0,90	0,70	0,40	0,20
10	1,20	0,90	0,60	0,40
20	1,35	1,15	0,85	0,65
40	1,60	1,45	1,15	1,00
60	1,75	1,65	1,35	1,10
80	1,90	1,75	1,50	1,20
100	1,95	1,85	1,60	1,25
150	2,15	2,10	1,85	1,35
200	2,30	2,20	2,05	1,45

Таблиця 6

Визначення еквівалентних значень коефіцієнта висоти споруди

Примітки: 1. Проміжні значення визначають за лінійною інтерполяцією. 2. h – глибина заглиблення колони нижче відм. 0,000.

4.3.2 Зосереджене навантаження від вітру, що діє на ригель рами

Навантаження від тиску вітру на частину стіни в межах висоти ригеля (ферми) прикладається на рівні нижнього поясу ригеля як зосереджена сила без урахування моментів, які виникають від такого перенесення. Ця сила обчислюється за формулою

,

де – висота шатра;

– коефіцієнти зміни вітрового тиску по висоті, які визначаються за даними таблиці 5 і залежать від типу місцевості й висоти будівлі та знаходяться методом лінійної інтерполяції.

; .

Якщо навантаження на ділянці висоти ферми має вигляд двох трапецій з висотою h₁ і h₂ , то

= ,

де – проміжне значення ( табличне ) коефіцієнта висоти споруди , для висоти 20 м.

Рис. 3. Схема вітрового навантаження на раму