78.Зміни в госп-вах країн Зх цив в 20-30 рр. Хх ст. Та їх відображення в теоретичній с-мі Дж. М. Кейнса.

До 30их рр 20ст панувала думка що за допомогою вільного ціноутворення ек-ка автоматично прямує до рівноваги (попит = пропозиції) але згодом ця теорія вичерпала себе, яскравим прикладом цього був циклічний хар-р роз-ку капітал ек-ки. На рубежі 20ст монополії остаточно знищили вільну конкур. Ек-на криза 1929-33рр продемонструвала очевидну невідповідність між високим рівнем роз-ку прод сил та стихійними ринк процесами.

Перші кроки були зроблені у США у “новому курсі” Рузвельта. Спочатку втручання в екон життя пояснювалося практичними міркуваням без відповідної теоретичної бази. У 1936 Кейнс видав книгу “Загальна теорія зайнятості, процента, грошей” (наз “біблією кейнсіанства”), цим самим створивши теорет базу нового напряму котрий обгрунтовує неможливість саморегулювання капітал. Ек-ки на мікрорівні та необхідності держ втручання в екон процеси. Криза 1929-1933рр. змінює погляди Кейнса, він пориває з ідеями фритредерства, вв., що доба вільної конкуренції вичерпала свої можливості.

Він чітко сформулював новий напрям ек. теорії дер-го регулювання ек-ки. Оперував величинами, що визначають рівень та темпи зростання нац.доходу- споживання, нагромадження, заощадження, інвестиції, зайнятість. Він заклав основи макроек напрямку ек-ки. Кейнс поставив під сумнів існування за умов монополістичного капіт-му вільного руху цін у напрямку зниження. Він показав неможливість постійного зниження норми процента з метою стимулювання інвестицій. Є межа, нижче якої суб”єкти не передадуть свої заощадження у позичку, а триматимуть їх у вигляді ліквідних засобів з метою страхування себе у разі ускладнень.

За К. зменшення зарплати не здатні зменшити безробіття. Теорія попиту на гроші у К. - теорія “ переваги ліквідності “. Ліквідність за К. - це можливість ати за одиницю часу за макс. ціною будь-яке майно.

Значення теорії К. 1) висуває на перший план проблеми реалізіції (неефективного попиту), що започаткувало розвиток динамічної теорії циклу. 2) теорія НД та мультиплікатора увійшли в післякеййстанські теорії ек. зростання; 3)поєднав ек. теорію та ек. політику.

79.Світ ек-на криза (1929-1933 рр.) та шляхи виходу з неї. «Новий курс» д. Ф. Рузвельта.

Сутність політики «Нового курсу» Ф. Рузвельта полягала в активізації ролі держави, включення її до процесів регулювання ек життя. Перші дні президентства Рузвельта були ознаменовані екстреними заходами з боку уряду. За умов банк кризи, що вибухнула, президент оголосив загальні «банк канікули» до 9 березня й запропонував Конгресу США «Надзвичайний закон про банки». Закон передбачав такі заходи: 1) надання Федеральною резервного системою (ФРС) позик банкам; 2) наділення міністра фінансів повноваженнями, до яких вхо­дило право запобігати масовому вилученню внесків; 3) заборону на експорт золота; 4) продаж банкам ФРС облігацій державної позики.

Завдяки введенню таких заходів банки змогли отримати від держави позики під заставу цінних паперів і державних облігацій. Держава свідомо пішла на перевищення витрат над доходами. Припинився обмін банкнот на золото, яке зрештою остаточно вилучили з обі­гу. Щоб уникнути гіперінфляції, держава вжила заходів для заку­півлі золота у нас за цінами, що перевищували курс долара стосовно золота

Посилювався контроль над біржею і ринком цінних па­пер. У 1933—1934 рр, було прийнято кілька законів, які регулювали випуск цінних паперів. Двома найважливішими законами першого терміну президент­ства Ф. Рузвельта можна вважати закон про відновлення нац пром-ті (НІРА) і закон про регулювання сг (ААА), ухвалені на початку 1933 року.

На відміну від «Нового курсу» Рузвельта, Велика Британія в боротьбі з наслідками «Великої депресії» не пішла шляхом по­рятунку пром-ті, ферм госп-в і проведення реформ у соц сфері.

Головним у д-ті уряду лейбористів було: 1) виправлення дисбалансу бюджету; 2) поліпшення становища у внутр і зовн торгівлі. Англійці залишалися консерваторами стосовно переходу до дефіцитного бюджету, хоча така політика США згодом цілком виправдала себе. Вел Б використовувала у боротьбі із наслідками світової кризи власний величезний історичний досвід головного «банкіра світу». Тому в 1931—І934 роках уряд ВБ головним ек-ним завданням вважав забезпе­чення сприятливих фін умов для роз-ку пром-ті, сг, торгівлі.

У цей період уряд Франції проводив соціальну програму, спрямовану па зниж рівня безробіття, орг-цію громадсь­ких робіт. Ця політика передусім стосувалася держ секто­ру і певним чином забезпечувала вихід економіки з кризи із най­меншими втратами.

У Нім було встановлення фашистського режиму в 1933 року й приходу до влади НСДАП.

Антикризові заходи набули рис надзвичайних, оскільки метою було повер­нення втрачених територій і ринків збуту, подальше розширення кордонів Німеччини, зрештою — світове панування.

80.Ос-ті ек-ної кризи 1929-1933 років у Нім. Виникнення неолібералізму та його роль у госп відродженні країни.

«Велика депресія» 1929-—1933 років далася взнаки й на гос­подарському житті Німеччини через «прив'язку» економіки до іноземних кредитів зі США, Великої Британії та Франції. Припи­нення допомоги з боку провідних країн, які теж переживали важ­ку кризу, погіршило становище Нім. Нездатність уряду Веймарскої республіки ефективно протиді­яти ек кризі, різке падіння життєвого рівня були головними чинниками встановлення фашистського режиму в Ні­м 1933 року й приходу до влади НСДАП. Антикризові заходи набули рис надзвичайних, оскільки переслідували не так тактичні цілі виведення госп-ва у режим зростання, як стратегічні військово-політичні: повер­нення втрачених територій і ринків збуту, подальше розшир кордонів, світове панування. Така стратегія визначила форми і методи виведення країни з кризи, суттю яких стає тотальна мілітаризація нар госп-ва.

«Новий порядок» ґрунтувався на низці принципів і заходів, що визначали основу і сутність економічної політики фашизму. До них слід віднести: 1) примусове картелювання промисловості; 2) ліквідація свободи торгівлі та вільних ринків; 3) контроль над цінами і заробітною платою; 4) централізований адміністративний розподіл трудових і ма­теріальних ресурсів; 5) жорстке обмеження управлінських функцій та управлінсь­кої свободи підприємців; 6) прагнення максим самозабезпеченості всіма ресурса­ми); 7) протекціоністська (меркантилістська) зовнішньоторг політика.

Особливостями німецького неолібералізму є те, що пре­дставники цієї течії не обмежуються методологією неокласиків, а застосовують також інституціональні підходи, розроблені ще істо­ричною школою. Німецька неоліберальна теорія поєднує ідеї силь­ної держави, що виконує інституціональні, організаторські та вихо­вні функції, і має на меті свідомо створити сильну конкурентну ек-ку, спираючись на особливий менталітет нації, здатної до самоорганізації і самопожертви, та на неокласичні ідеї саморегулю­вання економіки. Державне втручання в економіку обмежувалось правовим регу­люванням та непрямим впливом, що не шкодив вільному ринковому механізмові. Пряма участь держави в суспільному житті не виходи­ла за межі соціальної сфери.

81.Соц-ек-ні наслідки Першої світ війни. Версальська угода та її ек зміст.

У період ПСВ вирішального значення для економік країн, які брали в ній участь, набули потреби фронту. Держава не обмежувалася функціями замовника і покупця війсь­кової продукції. Масштабність воєнних дій і загострення ек-них проблем змусили уряди країн, що воювали, перебрати на себе частину організаційних ф-цій та забезпечення взаємодії між приватними підприємствами, що обслуговували потреби фронту. Управління ек-кою з боку держави набуло форм кон­тролю й розподілу стратегічних ресурсів, продовольства, засобів транспорту і робочої сили.

Так, у США в 1917—1918 рр. створюється низка комітетів, відповідальних за розміщення державних замовлень та розподіл робочої сили, палива, сировини, транспортних засобів. Діяльність цих нових державних інститутів координувалася військово-пром радою. Аналогічна централізація була характерною і для Нім, Анг.

Завершення війни спричинило неминучий процес повоєнної реконверсії економіки США, Вел Брит та Фр. Н-д, Вел Брит розформувала майже всі створені під час війни органи контролю.

Долю Нім (території, репарації тощо) по завершенні війни вирішив Версальський мирний договір, підпис 28 чер­вня 1919 р. країнами-переможницями США, Анг, Фр, Італ та ін.

Кейнс написав працю «Ек-ні наслідки Верс мирного договору» (1919), пропонував надати американські позики Нім, бо вважав, що лише в такому разі Нім зможе виплачувати помірні репарації. Нім була позбавлена колоній площею 3 млн км². Роз­в'язання військових питань передбачало: 1) заборону мати ВМФ; 2) обмеження збройних сил до 100 тис. осіб; 3) скорочення військового виробництва; 4) заборону мати підводний флот; 5) руйнування значної частини військових укріплень.

У розв'язанні проблем репарацій ініціативу перебрали на себе США. Було розроблено план Дауеса, що передбачав значні пом'якшення репараційних виплат, жорсткий контроль за джере­лами репараційних платежів, а також іноземні інвестиції у промисловість Німеччини.