Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Istoiya_125_pitan.doc
Скачиваний:
1
Добавлен:
25.04.2019
Размер:
664.06 Кб
Скачать

6. Методи історії економіки та економічної думки та завдання дисципліни

Історія економіки та економічної думки спирається на потужний та різнобічний арсенал методів наукового пізнання історичного розвитку господарських систем. До нього належать: 1) методи методологічних досліджень, застосування таких принципів системного аналізу, як цілісність, складність, організованість, наявність головної мети розвитку. 2) методи емпіричних досліджень – спостереження, порівняння, вимірювання, проведення експерименту. 3) методи теоретичних досліджень – виявлення сутності господарських процесів: - у статистичному стані господарської системи за допомогою типізації економічних фактів та подій, формулювання наукових категорій та понять, обґрунтування економічних законів і теорій; - у розвитку господарської системи, через застосування історико-генетичного методу, методів моделювання та методу ідеальних типів. 4) методи аналізу наукового рівня економічних знань – дають змогу оцінити рівень їх наукової довершеності. 5) методи аналізу економічних текстів. Завдання ІЕтаЕД визначається двобічністю предмета цієї науки. Можна говорити окремо про завдання ІЕ, історії ЕД а також спільні завдання.

Завдання ІЕ: - з’ясування того «що, де і коли відбувається» в господарській сфері; - узагальнення та аналіз господарського досвіду; - з’ясування логічних причинно-наслідкових зв’язків економічних процесів і явищ під час певних історичних подій.

Завдання ІЕД: - пізнання основних тенденцій та чинників розв’язання економічної думки; - розкриття еволюції світової економічної думки в єдності домінантних наук парадигми; - висвітлення змісту провідних теоретичних напрямів, течій та наукових шкіл на основі розкриття особливостей їх методологічних принципів та теоретичних основ.

Отже основним завданням історії економіки та економічної думки полягає у формуванні економічного мислення розуміння закономірності розвитку та функціонування господарської системи та функціонування основних господарських форм та їх взаємозв’язків і взаємобудови, відповідності чи невідповідності теорій з’ясування причин їх невідповідності, якщо такі існують та факторів, що обумовлюють виникнення нових, альтернативних поглядів, думок та шкіл.

7. Підходи та критерії щодо періодизації господарського розвитку суспільства.

Під періодизацією необхідно розуміти процес історичного розвитку господарських систем за певними періодами, які визначаються за науковим критерієм – сутнісною ознакою господарської системи, що пронизує (об’єднує) усі етапи її розвитку та набуває певних особливостей на кожному з них; - періодизація історико-економічного розвитку встановлюється не плином астрономічного часу, а ходом змін в кожній господарській системі, де час має індивідуальну визначеність, де суспільні процеси відбуваються з різною швидкістю.

Періодизація історико-економічного розвитку:

1. В межах формаційної парадигми. Науковий критерій періодизації – спосіб виробництва. Включає в себе два взаємопов’язані аспекти: економічний базис і ідеологічну надбудову. Суперечність між ними призводить до зміни суспільно-економічних формацій. Періоди: первіснообщинний, рабовласницький, феодальний, капіталістичний, соціалістичний (комуністичний).

2. В межах цивілізаційної парадигми: Науковий критерій періодизації – принцип людино центризму. Періодизація включає в себе 4 аспекти, має багаторівневим характер: 1) встановлення стадій цивілізаційного розвитку людства: становлення локальних цивілізацій, формування і розвиток світових цивілізацій, поява перших ознак глобальної цивілізації. 2) особливості світових цивілізацій, що виникають в різних регіонах (Схід і Захід). 3) специфіка організації суспільства – державний устрій: общинна, територіальна, централізована, національна, громадянське суспільство. 4) історичні етапи розвитку господарських систем: натуральне господарство, товарне господарство.

Гільдебрант розглядав особливості зв’язку (обміну) періодизації в натуральному господарстві, грошовому та кредитному господарстві.

Белл розглядав технологічний стан господарства в до індустріальному, індустріальному та постіндустріальному періодах.

Віко запроваджує метод порівняльного дослідження істор та культурних явищ. У культурній традиції кожно­го з народів виділяє три типи часу: І) релігійна доба (або боже­ственна), 2) героїчна доба (або «поетична»), 3) людська доба (або цивільна).

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]