55.Економічні передумови Визвольної війни українського народу (648-1676)

З 1569р. більша частина українських земель відійшла під владу Польщі після Люблінської унії. Це призвело до стрімкого зростання великого феодального землеволодіння. Саме тоді з’явилися величезні магнатські латифундії. Середня та дрібна шляхта перебували на службі у магнатів і досить часто одержували за це в оренду або в «державу» (умовне не спадкове феодальне землеволодіння) землі магнатів. Зі зростанням фільваркової системи, поширенням панщини відбуваються істотні зміни у соціальному стані селян. Третій Литовський статут 1588р. остаточно закріпачив селян. Селянам заборонялося самостійно виступати в суді, шляхтич отримав право не лише продати або купити, а й засудити його на смерть. Під впливом зростання торгівлі в товарно-грошові відносини поступово втягувалися і селянські господарства, як наслідок, розпочинається процес соціального розшарування селянства, з’являється значна кількість малоземельних та безземельних селян. Проте панування феодальних відносин стримувало розвиток капіталістичних. На межі ХУІ – ХУІІ ст. набувають подальшого розвитку ремесло і торгівля, що супроводжується розвитком старих та виникненням нових міст і містечок. Ремісники майже всіх українських міст біли об’єднані в цехи за професійною ознакою. Проте цехове ремесло було обмежене жорсткою регламентацією, що посилювалась національним обмеженням. На межі ХУ – ХУІІ ст. в Україні починає поширюватися мануфактурне виробництво, особливо із застосуванням водяного млина як рушійної сили.

Розвиток ремесла, його подальше спеціалізація, поява мануфактур посилювали суспільний поділ праці, що у свою чергу, стимулювало розширення внутрішнього ринку.

Український народ вів непримиренну боротьбу проти панування польської шляхти, проти посилення соціального і національного гніту, яка врешті-решт вилилась у національно-визвольну війну. Щодо економічних причин, то до них можна віднести розвиток соціально-економічного життя, надзвичайне поширення магнатського господарства у вигляді фільварків, яке супроводжувалося постійним посиленням кріпосного гніту селянства, викликане неминуче протистояння основної маси населення, намагання знищити цей гніт. Особливо виразно проявлялися соціальні суперечності у Наддніпрянській Україні, поряд з вільним Запоріжжям.

Визвольна війна стала переломним моментом у житті українського народу, різко змінивши його долю. Наслідком війни стало визволення Наддніпрянщини з-під польської влади, становлення національної української держави.

56.Основні напрями ек. Політики Хмельницького та її меркантилістські засади.

1. Антифеодальна війна (1648 – 1657) – знищення магнатів, звільнення селян.

2. Створення козацької держави – Гетьманщини (до 1760р)

3. Соціальна структура (покозачення під час війни) – «товариство»(козацтво – привілеї,шляхта), духовенство, «поспільство» (міщанство, селянство)

4.Аграрна політика – землеволодіння юридично не захищено, не перетворено в інститут приватної власності;скасування великого землеволодіння польських магнатів базоване на фільварковому госп. – землі Війська Запоріжського, тобто державні;наділення землею козаків(володіння),селян(довічне користування) – козацьке і селянське індивід. госп.;збереження церковного і монастирського землеволод.(«- «); обмежене шляхетське землеволод.(« - «). Збереження останніх двох форм землеволод. з часом відкрило шлях до повернення феодальних порядків.

5. Госп. діяльність в містах – отримання містами права самоврядування; сприяння Гетьманатом розвитку майстерень, мануфактур (надання кредиту);охорона міських ремесел і цехової їх організації.

6. Внутрішня торгівля – торгівля зосереджена на торгах та ярмарках; надання права торгівлі усьому населенню без обмежень;надання привілеїв козацтву.

7. Зовнішня торгівля – звільнення іноземних купців від ввізного та вивізного мита – в мирні часи лише 2%; обкладання високим митом вивіз дорогоцінних металів.

8. Фінансова політика – надходження в казну (перевищували видатки) – податки;земельний фонд, його продаж,промисли, винокурні, шинки, млини, які здавалися в аренду; митні збори від зовн. торгівлі; податки за користування судом та ратушею;штрафи.

9. Елементи меркантилізму – активне втручання державної влади у господарське життя;заохочення вивозу товарів і обмеження вивезення коштовностей;встановлення захисних мит;пільги підприємцям та купцям.

    Соціально-економічна політика Б. Хмельницького та уряду Української держави залежала від результативності воєнного і політичного протистояння з Польщею, позиції козацької старшини та розмаху селянської антифеодальної боротьби. Боротьба за соціальне визволення вже влітку 1648 р. тісно переплелася з національно-визвольною і фактично переросла в Селянську війну. На визволених землях активно відбувався процес ліквідації великого феодального землеволодіння, фільварково-панщинної системи господарства та кріпацтва й утвердження козацької власності на землю.

Умови Зборівського (1649) та Білоцерківського (1651) договорів тимчасово загальмували розгортання прогресивних змін. Знову відновлюються феодальне землеволодіння і колишні форми експлуатації, що викликало нове загострення соціальних протиріч та черговий виток Селянської війни. Лише після перемоги в битві під Батогом (1652) на території Української держави було остаточно ліквідовано фільварково-панщинну систему господарювання, велику земельну власність королівщини, польських та українських магнатів і шляхти.

На аграрну політику Б. Хмельницького, крім зовнішніх чинників, активно впливала козацька старшина, яка сама прагнула стати великим землевласником Проте гетьман, розуміючи, що основною рушійною силою національно-визвольних змагань є селянство, намагався гасити нові соціальні конфлікти і як міг гальмував зростання великого землеволодіння новітньої еліти.

Українська держава активно діяла на міжнародній арені, про що свідчать численні дипломатичні контакти з Росією, Туреччиною, Кримським ханством, Молдавією, Валахією, Семиграддям (Трансільванією), Швецією та іншими державами.