- •Значення і завдання менеджменту.
- •Основним завданням менеджменту необхідно вважати
- •3. Наукові школи і концепції менеджменту.
- •4. Моделі менеджменту.
- •П оняття методів менеджменту та їх застосування.
- •Класифікація методів менеджменту
- •Економічні методи менеджменту.
- •3. Організаційно-розпорядчі методи.
- •4. Соціально-психологічні методи.
- •1 . Поняття функцій менеджменту, особливості діяльності керівників та менеджерів.
- •2. Функція “Встановлення мети”, місія організації.
- •3. Функція “Планування”.
- •3. Метод робочого календаря.
- •4. Функція “Рішення”.
- •5. Функція “Мотивація”.
- •6. Функція “Контроль”.
- •1 . Організація. Формальна та неформальна організація.
- •Характеристика факторів внутрішнього середовища організації
- •Організаційна структура управління та вимоги до неї.
- •Ланки управління – це структурні підрозділи.
- •3. Види організаційних структур. Лінійна організація
- •Керівник організації
- •Лінійний керівник 1
- •Лінійний керівник 2
- •Функціональна організація
- •1 . Сутність культури організації, рівні культури.
- •2. Соціальна відповідальність менеджменту.
- •3. Етика у бізнесі та як її підвищити.
- •1 . Суть керівництва та здібності до керівництва.
- •Існує три типи керівників
- •Двомірний опис стилю керівника
- •2. Підходи до керівництва.
- •Німецька система “смертних гріхів” Вольфганга Хойєра.
- •4. Лідерство та влада.
- •1 . Сутність конфлікту та його наслідки і форми.
- •2. Типи конфлікту.
- •3. Причини конфліктів.
- •4. Методи управління конфліктними ситуаціями.
- •5. Стреси та як ними управляти.
- •1 . Планування особистої праці керівника, робота з документами.
- •Робота менеджера з документами
- •2. Організація та проведення нарад і ділових зустрічей.
- •План проведення нарад і засідань
- •1 . Комунікації в управлінні та їх форми.
- •2. Види комунікації.
- •3. Підвищення ефективності комунікацій.
- •Питання до заліку з курсу "Менеджмент".
- •Рекомендована література
1 . Суть керівництва та здібності до керівництва.
Керівництво – це вид діяльності, який об’єднує усі організаційні функції.
Керівництво полягає у праві особи надавати офіційні доручення та вимагати їхнього виконання.
Здібності до керівництва передбачають:
вміння управляти собою та іншими;
уміти навчати і розвивати підлеглих;
вміння розвивати і створювати ефективні робочі групи.
Існує три типи керівників
Автократичний тип керівника відрізняється схильністю до єдиноначальності, особистим вирішенням не тільки значущих, а й порівняно дрібних питань, свідомими обмеженнями контактів з підлеглими.
Керівник автократичного типу догматичний (впертий), прагне підпорядковувати весь колектив своїй волі, не виносить заперечень і не прислуховується до думки інших, часто втручається в роботу підлеглих і жорстко контролює їх дії, вимагає пунктуального виконання своїх вказівок. Наради проводить лише для дотримання формальності, оскільки рішення у нього підготовлені заздалегідь. Критики і своїх помилок не визнає, однак сам любить покритикувати. Працює багато, примушує працювати і інших, у тому числі в позаурочний час. У спілкуванні з людьми нерідко нестриманий, а то й грубий. В цілому для керівника-автократа характерна недостатня повага до підлеглих.
На практиці автократичний тип керівника у такій рельєфній формі виявляється досить рідко.
2. Демократичний тип керівника на відміну від автократа прагне до надання підлеглим самостійності відповідно до їх кваліфікації, і функцій, які вони використовують, залучає їх до таких видів діяльності, як визначення цілей, оцінка роботи, підготовка та прийняття рішень, створює необхідні для виконання роботи передумови і справедливо оцінює їх зусилля, з повагою ставиться до людей і турбується про них.
Керівник демократичного типу особисто займається тільки найбільш складними і важливими питаннями, надаючи право підлеглим вирішувати усі інші. Підкреслюючи свою повагу до підлеглих, він дає вказівки не у формі наказів, а у вигляді пропозицій, порад і навіть прохань, не тільки прислуховується до їх думки, а й враховує її. Контроль за діяльністю підлеглих здійснює не одноособово, а з залученням членів колективу.
Демократичний підхід зовсім не утруднює здійснення єдиноначальності і не послаблює влади керівника. Навпаки, його реальна влада і авторитет зростають, оскільки він керує без грубого натиску.
3. Ліберальний тип керівника відрізняється відсутністю розмаху в діяльності, постійним очікуванням вказівок зверху, небажанням приймати на себе відповідальність за рішення і їх наслідки. Керівник-ліберал мало втручається у справи підлеглих і не виявляє достатньої активності, виступає в основному в ролі посередника у взаємовідносинах з іншими колективами.
У взаємовідносинах з підлеглими керівник-ліберал ввічливий і добродушний, ставиться до них з повагою, намагається допомогти у вирішенні їхніх проблем. Готовий вислухати критику і міркування, але у більшості випадків виявляється нездатним реалізувати висловлені йому думки. Недостатньо вимогливий до підлеглих.
У намаганні набувати та зміцнити авторитет, здатний надавати підлеглим різного виду пільг, виплачувати незаслужені премії, дозволяти невиправдані службовими потребами відрядження, схильний відкладати звільнення нездібного працівника. Якщо підлеглий не виявляє бажання виконати його вказівку, то він швидше сам виконає потрібну роботу, ніж примусить працівника.
Становлення керівника-ліберала можна пояснити багатьма причинами. Серед них зазначимо передусім тип темпераменту і характер: у більшості випадків такі керівники нерішучі і добродушні, уникають суперечок і конфліктів. Але він може виявитися високотворчою особистістю, цілком захопленою якоюсь конкретною сферою своїх інтересів, але без організаторського таланту, внаслідок чого обов’язки адміністратора виявляються для нього не під силу.