‘МЕНЕДЖМЕНТ ОРГАНІЗАЦІЙ

1. Системний підхід в управлінні

Системний підхід розглядає організацію як складний комплекс взаємозалежних і взаємодіючих змінних. Члени організації є змінними величинами у системі.

Сутність системного підходу полягає у дослідженні найбільш загальних форм організації, що припускає насамперед вивчення системи як цілого, взаємодії між частинами, дослідження процесів, що пов'язують частини системи з її цілями.

Відомо, що система — сукупність взаємопов’язаних елементів, кожен з яких робить свій внесок у характеристику цілого.

Основною концепцією системного підходу до організації і управління як процесу є взаємозв'язок частин чи підсистем підприємства.

принципи системного підходу :

1. процес прийняття рішень повинен починатися з ви­явлення і чіткого формулювання конкретних цілей;

2. необхідно розглядати всю проблему як ціле, як єдину систему і виявляти всі наслідки і взаємозв'язки кожного приватного рішення;

3. необхідне виявлення й аналіз можливих альтернативних шляхів досягнення мети;

4. цілі окремих підсистем не повинні вступати в конфлікт із цілями всієї системи (програми);

5. сходження від абстрактного до конкретного;

6. єдність аналізу і синтезу, логічного й історичного;

7. виявлення в об'єкті різноякісних зв'язків і їхньої взаємодії та ін.

Основні системні принципи: цілісності; структурності; взаємозалежності структури і середовища; ієрархічності; множинності опису кожної системи (через принципову складність кожної системи її адекватне пізнання вимагає побудови безлічі різних моделей, кожна з яких описує лише певний аспект системи).

Щоб знати, як управляти, треба уявляти, чим ми керуємо, Що таке об'єкт управління. Талановитий менеджер ретельно аналізує наслідки свого рішення, тобто вміє працювати із системою, знає її, розуміє, відчуває елементи, взаємозв'язки між ними, закони їхньої взаємодії. Адже підприємство (чи орга­нізація) — це соціально-економічна система. У ній головний елемент — людина в усіх її проявах, яка, працюючи на під­приємстві, реалізує при цьому свої економічні інтереси, а через них — економічні інтереси колективу і суспільства. Для цього потрібно дотримуватися трьох принципів: принцип ієрархічності — розглядає складні та великі системи як багаторівневі; принцип необхідної розмаїтості полягає в тому, що керуюча система повинна мати не меншу складність, ніж керована система; принцип зворотного зв'язку. Під зворотним зв'язком розуміють одержання інформації про результати впливу керуючої системи на керовану шляхом порівняння фактичного стану із заданим (плановим).

2. Порядок утворення та реєстрації п-в.

Для заснування власної справи, повинна бути ідея, яка буде закладена в її основу. Вибір діяльності складний процес. Виділяють діяль. у сфері: в-ва – в-во прод-ї вир.-техніч. призначення, продуктів харчування, будівель. матеріалів тощо; послуг – громад. харчування, транспортні, навчальні та лікувальні послуги ін.; ідей – НДР, винаходи, відкриття, “ноу-хау” ін.; комерц. діяль.– роздрібна та оптова торгівля; ств-ня магазинів, салонів, торгівля за зразками ін.; зовн.-ек. діяль. – ств-ня філій, спільних п-в, маркет., туристських служб, ек. послуги та ін. Щоб знайти ідею і виз-ти вид діяль. необхідно вирішити такі завдання: знайти місце на ринку; визначити регіон для п-ва; зафіксувати форму п-цтва; вст-ти мету своєї діяль.; вибрати технологію в-ва; оцінити спож-в і конкурентів; налагодити рекламу тощо. Етапи ст-ня заснування п-ва: 1)затвердження орг-ї; 2)реєстрація орг-ї. Етап заснування містить вик-ня наступних робіт: *розробка засновницьких док-в; *проведення зборів засновників; *фор-ня стат. фонду; *представлення засновницьких док-в на реєстрацію. Юр. вимоги до індивід. п-цтва: *вимоги до засновницьких док-в не висуваються; *реєстрація п-ців здійснюється міськими чи районними виконавчими комітетами на основі двох док-в: заяви засновника, квитанції про оплату за держ. реєстрацію; *якщо індивідуальна п-цька діяль., включена до переліку видів діяль., які підлягають ліцензуванню, то засновник повинен отримати ліцензію, яку надає відповідна уповноважена установа.

Реєстрація п-ва має такі складові: *фор-ня пакета реєстраційної документації, *внесення суми стат. фонду та обов'язкових платежів, *отримання свідоцтва про реєстрацію, *отримання ідентифік. коду та печатки, *постановка на облік у статуправлінні, *реєстрація у податковій адміністрації та пенсійному фонді, *відкриття рахунку в установах банку. Для держ. реєстрації необхідні такі док-ти: 1)рішення власника майна про ств-ня суб’єкта п-цької діяль.; 2)статут; 3)реєстраційна картка, заповнена у 3 примірниках і підписана заявником; 4) док-т, який підтверджує сплату реєстраційного збору; 5) копія свідоцтва про держ. реєстрацію юр. особи. За наявності необхідних док-в орган держ. реєстрації протягом 5 роб-х днів з моменту їх надходження повинен провести держ. реєстрацію і видати заявникові свідоцтво. Після держ. реєстрації відповідний орган у десятиденний термін подає по одному екземпляру реєстраційної картки до Держ. податк. інспекції та до органу держ. статистики. Скасування держ. реєстрації здійснюється за особистою заявою суб’єкта п-цької діяль., а також на підставі рішення суду або арбітражного суду. З метою відкриття поточ. рахунку в банку п-во повинно подати такі док-ти: 1)заяву про відкриття рахунку вст-го зразка; 2)копію свідоцтва про держ. реєстрацію; 3)копію зареєстрованого статуту, засвідчену нотаріально; 4)копію док-та про взяття п-ва на податковий облік; 5)картку із зразками підписів осіб, яким надано право розпоряджатися рахунком; 6)копію док-та про реєстрацію в органах Пенсійного фонду України. Банк зобов’язаний відкрити банк. рах-к і в триденний термін повідомити про це податкову інспекцію. Необхідно оплатити ліцензію, відкрити розрах-й рахунок укомерц. банку, виготовити печатки, штампи, бланки, товарні знаки та інші атрибути. З моменту отримання свідоцтва про реєстрацію п-во набуває статусу юр. особи.