- •1 Трипільська культура
- •2 Ліквідація Запорізької Січі
- •3 Визволення України від німецько-фашистських загарбників
- •4 Основні етапи розвитку державності Київської Русі
- •5 Діяльність Малоросійських колегій
- •7 Основні епапи формування українського народу
- •8 Конституція Пилипа Орлика
- •10Київська Русь за князювання Ігора
- •11. Причини-національно-визвольної війни Хмельницького
- •12Встановлення радянської влади в Україні в 1917р
- •13Становлення державності в Київській Русі за князювання Олега Ігоря Ольги
- •15Причини невдач Червоної армії в перші дні війни
- •16. Теорії походження Київської Русі
- •17.Громадський рух в україні в 19 ст
- •19.Походження та розселення словян
- •20.Кирило-мефодієвське товариство
- •22.Соціально-економічний розвиток київської русі
- •23.Буржуазні реформи 60-80-х рр. Та їх значення на україну
- •25. Гайдамацький рух. Коліївщина
- •28.Розквіт Київській Русі за ярослава мудрого
- •29.Створення і розвиток українського козацтва
- •31Політична система Київській Русі
- •32.Загострення соціальних суперечностей на початку 20 ст
- •34.Реформи володимира великого в Київській Русі
- •35.Початок національного відродження на початку 19 ст
- •37.Зовнішня політика Київській Русі
- •38.Революція 1905-1907 її розвиток на україні
- •40.Монгоо-татарська навала
- •41.Політичне становище гетьманщини після смерті хмельницького
- •43.Прийняття християнства
- •44.Внутрішня і зовнішня політика гетьмана виговського
- •45.Політика десталінізації на україні
17.Громадський рух в україні в 19 ст
Наприкінці 50-х років XIX ст. в умовах лібералізації царського режиму відбувається відродження українського національного руху. Одним з центрів відродження стала столиця Російської імперії Петербург, де мешкало чимало українців. Українські діячі Петербурга 1859 р. створили першу українську громаду — культурно-освітню організацію, що мала на меті популяризацію національної ідеї через видання книг, журналів, проведення вечорів, навчання в недільних школах. З метою поширення своїх поглядів петербурзька громада за ініциативою Білозерського почала видавати журнал "Основа" (1861-1862). У 60-ті роки це було єдиним українським періодичним виданням, що висвітлювало всі загальноукраїнські проблеми — в культурі, економіці, політиці, освіті, науці, літературі, фольклорі, історії, міжнародних відносинах. групу на чолі з Володимиром Антоновичем називали хлопоманами хоча самі вони себе називали українофілами. Вони перейшли з католицької віри в православну, носили український національний одяг, співали українських пісень, свідомо дотримувалися народних звичаїв і не цуралися селянського товариства., випускали рукописний журнал та заснували у 1859 р. підпільну школу ". На межі 1860-1861 pp. гурток хлопоманів саморозпустився, а його члени, утворили нове товариство "Українська громада. Відродження українського руху попервах не викликало занепокоєння царської влади та російської громадськості. Але підготовка і вибух польського повстання 1863-1864 pp., боязнь того, що українці за культурницькою діяльністю зажадають відродження колишніх прав, а то і незалежності, призвело до видання міністром внутрішніх справ Валуєвим 20 липня 1863 р. таємного циркуляру, який увійшов в історію як Валуєвський циркуляр. Він забороняв публічне вживання української мови в державних установах, школах, церквах, друкуванні популярної, релігійної літератури, крім художніх творів. Проте діячі, віддані справі відродження України, не полишили працю. Основну свою діяльність вони зосередили на досягненні успіху в царині науки або на освітній ниві. Відсутність організації не давало можливості розвивати український рух. Тільки наприкінці 60-х років, після послаблення антиукраїнської політики, знову з'являються громади, але як нелегальні організації створенням у 1873 р. Південно-Західного відділення Російського географічного товариства (ПЗВРГТ), яке завдяки громадівцям стає центром українознавчих досліджень, розшукує, досліджує і публікує документи, статистичні та етнографічні дані та дослідження.
Наслідком доносів і наклепів на український рух стало підписання царем 18 травня 1876 р. Емського указу. Він різко посилив репресії проти української культури і наклав нові заборони на українську мову. Указ ліквідував ПЗВРГТ, заборонив громади, встановив жорсткий контроль над художніми творами українською мовою, У межах Російської імперії організувати легальну роботу було неможливо, і тому громадівці сходяться на думці про організацію українського національного центру за кордоном,.у 90-і роки ХІХ ст. Найрадикальнішою зі студентських груп було Братство тарасівців (1891-1898 pp.).У 1898р. у Києві була створена Загальноукраїнська безпартійна організація (ЗУБО), яка виконувала роль координатора діяльності громад наступність поколінь в українському русі. Громадівці підвели український рух до усвідомлення необхідності сформулювати та розробити політичну програму руху. 18.розгром Врангеля більшовиками. Встановлення радянської влади
Петро́ Микола́йович Вра́нгель— російський воєначальник, генерал-лейтенант російської імператорської армії.
Починаючи з весни 1920 р. активізували свої дії війська білого генерала Врангеля, який планував прорватися в Донбас, а далі на Дон і на Кубань, щоб, укріпившись там, здійснити новий похід на Москву. Врангелівці влітку 1920 р. розвивали наступ у Північній Таврії і захопили Маріуполь та Олександрівськ, підійшовши до Катеринослава. Але зростаючий опір радянських сил зупинив його. За короткий час був утворений Південний фронт під командуванням М. Фрунзе. Було підписано новий союз з Н. Махно, якому було обіцяне лояльне ставлення до створених ним на Катеринославщині «вільних селянських Рад». 28 жовтня 1920 р. почався наступ на врангелівців з Каховського плацдарму, внаслідок якого білі змушені були відступити в Крим. Коли махновські командири відмовились виконати наказ, угруповання було оточене і знищене. Тільки загін у 200 шабель зміг вирватись і повернутись у Гуляйполе і сповістити про це Нестора Махна. Оточений в Гуляйполі, він все ж зміг вирватись з оточення, організувати опір каральним загонам. Тривалий час махновці не тільки не були розбиті, але й завдавали відчутних ударів більшовикам. Їх лави спочатку поповнювались селянами. Але довго так тривати не могло. Під постійними ударами радянських військ сили повстанської армії швидко танули.