13Становлення державності в Київській Русі за князювання Олега Ігоря Ольги

Олег (882—912)

• Створив опорні пункти центральноївлади в племінних князівствах• Установив порядок стягнення дани­ни з підвладних Києву земель

• Залучив війська підкорених племен до спільних походів• Вів оборонне будівництво залог накордонах

• Відновив культ язичницьких богівна Русі, за що волхви прозвали йогоВіщим• Підпорядкував Києву племена древлян, сіверян, радимичів, в'ятичів, східних хорватів, дулібів, тиверців, кривічів• Підкорив північні неслов'янські племена — чудь і мерю• Здійснив вдалий похід на уличів (885 р.)• Узяв в облогу Константинополь (907 р,), уклав вигідний торговий договір з Візантією

• Домовився з варягами про припинення їхніх набігів на Русь за умови сплати русичами щорічно данини в розмі­рі 300 гривень

Ігор(912—945)• Прагнув посилити централізаціюдержави, збільшуючи особисту вла­ду в союзі з дружинною верхівкою

• Організував військовий похід протидеревлян, які хотіли відділитися від влади Києва після смерті Олега• Намагався збільшити данину з під­леглих племен • Протягом трьох років боровся з уличами, зруйнувавши їхню столицю — Пересічен, але остаточно підкорити їх незміг• Поширив владу Києва на східний Крим і Тамань, де було Тмутараканське князівство • Здійснив два військові походи проти Візантії • Воював проти кочовиків-печенігів, із якими 915 р. уклав мирну угоду (Ольга (945—964)• Придушила повстання деревлян,спалила їхню столицю Іскоростень• Запровадила фіксовані норми податків з феодально залежного населення з метою упорядкувати збирання данини• Заснувала нові села й міста, орга­нізувала розбудову Києва і захистстолиці від печенігів• Розділила територію держави на по­гости (області) для збору данини• Сприяла поширенню християнствана Русі

• Намагалася забезпечувати інтереси своєї держави шля­хом мирної дипломатії• Відвідала Константинополь у складі мирного посольства (946 p.), яке урочисто зустрів візантійський імператор Константин Багрянородний. Було укладено союзницьку угоду, обговорювалося питання про христи­янізацію Русі• Активізувала відносини із західноєвропейськими державами, обмінялася посольствами з Німеччиною (імпе­ратором Оттоном І)

15Причини невдач Червоної армії в перші дні війни

. У перші місяці війни виявилися серйозні помилки, допущені керівництвом країни в передвоєнні роки.

Аналіз широкого спектру історичної літератури дозволяє виділити наступні основні причини поразок Червоної Армії в перші місяці Великої Вітчизняної війни: -Прорахунки вищого політичного керівництва СРСР про терміни нападу Німеччини; - Якісне військову перевагу противника; - Запізнювання стратегічного розгортання Радянських Збройних Сил на західних кордонах СРСР; - Репресії в Червоній Армії;. Розглянемо ці причини більш докладно.

16. Теорії походження Київської Русі

«Норманісти» вважали, що як державність, так і саму назву «Русь» на київські землі принесли варяги — нормани, вихідці зі Скандинавії, які в добу появи Давньоруської централізованої держави вели активну військову, торгову й політичну діяльність. «Антинорманісти» рішуче заперечували проти абсолютизації «варязького фактора» в становленні державності русів і підкреслювали, що слово «Русь» є слов'янського походження і жодним чином не стосується варягів.Хозарська гіпотезаЗагальновідомо, що в середині VII ст. тюркомовні племена утворили в пониззях Дону й Волги та на Північному Кавказі могутню державу – Хозарський каганат. У VIII ст. він підкорив слов’янські племена полян, сіверян, радимичів та в’ятичів. Ці факти були використані для обґрунтування тези про хозарське походження Київської РусіСучасна наука, відкидаючи крайнощі обох підходів, визнає, Поняття «Русь» та «Руська земля» вживаються літописцем спочатку для порівняно невеликого регіону Середньої Наддніпрянщини, що охоплював Київщину, Чернігівщину, Переяславщину. Занепадом державності на українських землях скористалися володимиро-суздальські, а згодом і московські князі, які, як підмітив український дослідник Ю. Терещенко, висловлюють свої претензії на культурну спадщину всієї старої Русі, її історію, традиції, загальноєвропейське визнання. Уже московський князь Симеон Гордий (1340 — 1353) наважився титулувати себе «великим князем всея Руси»,».Впродовж XVIII ст., и добу піднесення Російської імперії, нею остаточно було привласнено політичну і культурну спадщину Київської Русі. У підвалини імперської ідеології було покладено формулу «єдиної неподільної Росії», яка на довгі роки стала засобом відлучення українців від створеної ними величної будови давньоруської державності і культури, засобом їх нещадної русифікації.Отже, історично так склалося, що наша Батьківщина протягом тривалого часу мала дві головні назви — Русь і Україна .Писемні джерела, в т. ч. й «Повість временних літ» літописця Нестора, засвідчують перші кроки в становленні централізованої держави на українських землях з VI ст. Важливим моментом у цьому процесі було заснування Києва, котрий не лише став осередком політичної консолідації Полянського міжплемінного союзу, а и швидко зайняв позиції головного політичного та соціального центру східних слов'ян. Першим київським князем, згідно з літописом, був Кий.