6.3. Державна судова адміністрація

Незалежна судова влада може існувати у суспільстві тільки за умови реального розподілу влади. Організаційна залежність судів, що панувала останнім часом, відкривала перед місцевими органами виконавчої влади певні можливості для втручання у здійснення правосуддя. Відтоді, як була створена Державна судова адміністрація, ситуація докорінно змінилася.

Поняття та повноваження Державної судової адміністрації

Організаційне забезпечення діяльності судів, яке Законом "Про судоустрій України" покладено на Державну судову адміністрацію, включає заходи фінансового, матеріально-технічного, кадрового, інформаційного та організаційно-технічного характеру, спрямо­вані на створення умов для повного та незалежного здійснення правосуддя. Законодавчо передбачено, що Державна судова ад­міністрація спільно з радою суддів розробляє і затверджує норма­тиви фінансового забезпечення судів загальної юрисдикції.

Державна судова адміністрація є центральним органом ви­конавчої влади, що здійснює організаційне забезпечення судів.

Суть організаційного забезпечення діяльності судів роз­кривається у повноваженнях Державної судової адміністрації. Чисельність її працівників затверджується Кабінетом Міністрів. Державна судова адміністрація може здійснювати свої повнова­ження безпосередньо або через підпорядковані їй територіальні управління, які утворені в АРК, областях, містах Києві та Севас­тополі. Територіальні управління державної судової адміністрації виступають як органи виконавчої влади.

До прийняття пакету документів щодо судової реформи, фі­нансування та матеріально-технічне забезпечення більшості судів загальної юрисдикції здійснювалось через систему органів юстиції. Чинним законодавством передбачено здійснення цих повнова­жень через судову адміністрацію, яка виконує функцію головного розпорядника коштів Державного бюджету щодо фінансування судів. Фінансування КСУ, ВСУ, вищих спеціалізованих судів та їх територіальних органів відбувається окремо.

МОВОЮ ДОКУМЕНТІВ

Закон України "Про судоустрій України"

(Відомості Верховної Ради України, 2002, № 27—28, ст. 180)

(Витяг)

Стаття 126. Повноваження державної судової адміністрації

1. Державна судова адміністрація:

1. забезпечує належні умови діяльності судів загальної юрисдикції,кваліфікаційних комісій суддів, органів суддівського самоврядування,Академії суддів України;

2. вивчає практику організації діяльності судів, розробляє і вноситьу встановленому порядку пропозиції щодо її вдосконалення;

3. вивчає кадрові питання апарату судів, прогнозує необхідну потребу у спеціалістах, здійснює через Міністерство юстиції України та інші органи замовлення на підготовку відповідних спеціалістів;

3. веде статистичний і персональний облік даних про кадри судів,готує матеріали щодо призначення, обрання та звільнення суддів;

4-1) оприлюднює інформацію щодо ініціювання питання про обрання суддів безстроково;

5. забезпечує необхідні умови для підвищення кваліфікації суддів і працівників апарату судів, створює систему підвищення кваліфі­ кації;

6. організовує проходження навчальної практики в судових уста­новах і розробляє відповідні програми;

7. організовує роботу по веденню судової статистики, діловодства та архіву; контролює стан діловодства в судах загальної юрисдикції;

8. готує матеріали для формування пропозицій шодо бюджету судів та здійснює заходи щодо їх фінансування відповідно до цього Закону;

8. виконує функції головного розпорядника бюджетних коштів у випадках, передбачених цим Законом;

9. здійснює матеріальне і соціальне забезпечення суддів, у тому числі суддів у відставці, а також працівників апарату судів;

10. забезпечує медичне обслуговування і санаторно-курортне лікування суддів та працівників апарату судів, вживає заходів щодо забезпечення їх благоустроєним житлом;

11. забезпечує у взаємодії з органами суддівського самовряду­вання, судами та іншими правоохоронними органами незалежність,недоторканість та безпеку суддів;

12. організовує та фінансує будівництво і ремонт будинків та приміщень судів, а також забезпечує їх технічне оснащення;

13. організовує впровадження в судах комп'ютеризації для судо­чинства, діловодства та інформаційно-нормативного забезпечення судової діяльності; забезпечує суди необхідними технічними засобами фіксування судового процесу;

14-1) забезпечує ведення єдиного державного реєстру судових рішень;

17. разом з Радою суддів України визначає нормативи навантажен­ ня суддів у судах усіх рівнів та виробляє пропозиції щодо кількості суддів у відповідних судах;

18. здійснює інші повноваження, визначені законом.

Стаття 128.Територіальні управління державної судової адмініст­рації

1. Територіальні управління державної судової адміністрації є те­риторіальними органами Державної судової адміністрації України.

2. Територіальне управління державної судової адміністрації очо­лює начальник, який призначається на посаду і звільняється з посади Головою Державної судової адміністрації України за погодженням з Радою суддів України.

Голова Державної судової адміністрації України

Державну судову адміністрацію України очолює Голова, який призначається і звільняється з посади Президентом за поданням Прем'єр-міністра, погодженим з Радою суддів України. Звільнення також може бути здійснено за рекомендацією з'їзду суддів України.

Голова є посадовою особою Державної судової адміністрації України, на яку поширюється статус державного службовця. Тому він не має права суміщати свою службову діяльність з ін­шою роботою; виключення становлять викладацька, наукова та творча діяльність у вільний від основної роботи час. Він також не може входити до складу керівного органу чи наглядової ради господарської організації, що має на меті одержання прибутку.

Голова Державної судової адміністрації має наступні службові повноваження:

• керує діяльністю Державної судової адміністрації, нсе персональну відповідальність за виконання покладених на неї завдань;

• організовує роботу Державної судової адміністрації;

• призначає на посади та звільняє з посад працівників Де­ржавної судової адміністрації відповідно до закону та положення про Державну судову адміністрацію;

• встановлює посадові оклади працівникам Державної судової адміністрації, присвоює їм ранги державного службовця відповід­но до закону, застосовує заохочення та накладає дисциплінарні стягнення відповідно до законодавства;

• інформує про діяльність Державної судової адміністрації Раду суддів України та здійснює інші повноваження.

Одним зі стратегічних завдань розвитку державності в Ук­раїні є, зокрема, проведення судової реформи, яка передбачає зміцнення незалежної судової гілки влади, здійснення заходів фінансового, матеріально-технічного, кадрового та інформацій­ного характеру, спрямованих на створення умов для повного і незалежного здійснення правосуддя. Ідеться мова, у тому числі, й про забезпечення судів, особливо місцевих, належними при­стосованими приміщеннями. Це — одна з проблем, яку прагне нині вирішити Державна судова адміністрація України.Сьогодні збільшується фінансування видатків на судову систе­му, суди підтримуються обласними адміністраціями, затверджу­ються регіональні програми, в яких передбачається забезпечення судів належними приміщеннями та здійснення капітального ремонту тощо.

Обов'язковим фактором професійного зростання є ефективна система перепідготовки суддівських кадрів. Динамічність змін нормативно-правового поля України потребує зусиль Державної судової адміністрації України для забезпечення відповідності професійного рівня судді сучасному законодавству.

До завдань Державної судової адміністрації належать вивчен­ня кадрових питань суддів, прогнозування необхідної потреби в спеціалістах, ведення статистичного і персонального обліку даних про кадри судів, робота з підготовки матеріалів щодо призначення, обрання та звільнення суддів. За Указом Президента України від 19 жовтня 2002 р. № 918/2002 "Про Академію суддів України" Державна судова адміністрація України опікується створенням спеціального закладу для підготовки суддів.

Якщо у тебе є щось краще — запропонуй,

а якщо немає — підкоряйся.

Горацій (65 — 8 ст. до н. є.)

Розділ VII ОРГАНИ ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ

Історія становлення та розвитку установ юстиції нерозривно пов'язана з історією розвитку держави та її правових інститутів.

Юстиція (лат. — справедливість, законність) — термін по­ширювального тлумачення, що визначає систему судових установ, їх діяльність зі здійснення правосуддя та систему інших правоза-хисних органів, які охоплюють усі сфери застосування права.

На початку 1917 р. у складі першого національного уряду було створений і діяв секретаріат судових справ, який пізніше був перейменований на Генеральне секретарство зі справ судо­чинства. За часи правління Гетьмана Павла Скоропадського було утворено Міністерство судових справ, що потім було перетворено на Міністерство юстиції.

МОВОЮ ДОКУМЕНТІВ

За наказом пана Міністра Секретарський Відділ повідомляє, що згідно з ухваленим Радою Міністрів законом, затвердженим Ясновель­можним Паном Гетьманом від 15 липня 1918 р., назву "Міністерство судових справ" змінено на назву "Міністерство юстиції" (лист Сек­ретарського відділу від 27 серпня 1918 р. № 4121).

Під керівництвом Міністерства юстиції діяли 3 судові палати, 19 окружних судів та 112 міських та повітових з'їздів мирових суддів. До складу цієї установи входили: Міністр, два Товариші (заступники) Міністра, чотири Члени Консультації Міністра, секретарський та юрисконсультський відділи та два департаменти. При Міністерстві юстиції також було створено Головне управління місць ув'язнення з Головною інспекцією пересилання в'язнів. При цій установі діяла відповідна Рада для розгляду справ за поданням Міністра юстиції або Начальника Головного управління.

До складу Ради у справах місць ув'язнення входили: началь­ник Головного управління місць ув'язнення, його помічники, управляючі відділами, інспектори, юрисконсульти, лікарі для особливих доручень у медично-санітарних справах, Голова Київсь­кого апеляційного суду або Голова одного із департаментів суду, Прокуратор Київського апеляційного суду або один із Товаришів Прокуратора, Голова Київського окружного суду або один з його Товаришів, Голова з'їзду мирових суддів Київської округи або один із мирових суддів, Представник Київського міського самоврядування, представник київських товариств охорони осіб, визволених з місць ув'язнення і, нарешті, Київського товариства виправних закладів для неповнолітніх.

Головним завданням Міністерства юстиції тих часів було ор­ганізаційне керівництво судовими органами, матеріальне забез­печення їхньої діяльності, вивчення судової практики і внесення пропозицій щодо вдосконалення судочинства і судової системи, кодифікація законодавства, підготовка проектів кримінальних, кримінально-процесуальних та інших нормативних актів, при­стосування старих правових норм до нових обставин, вироблення української правничої термінології.