Глава 2 Загальні суди України

2.1. Місцевий суд — головна ланка судової системи України

Серед передбачених законом форм захисту прав і інтересів фізичних і юридичних осіб провідна роль належить судовому за­хисту. Захист прав і інтересів громадянина, суспільства та держави здійснюється у судовому порядку судами загальної юрисдикції. Суди загальної юрисдикції поділяються на загальні та спеціалізо­вані. У цьому розділі розглядаються загальні місцеві суди.

Місцгві суди — головна ланка в системі судів загальної юрис­дикції, які розглядають абсолютну більшість кримінальних і цивіль­них справ.

До місцевих загальних судів належать районні, районні у містах, міські та міськрайонні суди та військові суди гарнізонів. Місцеві загальні суди діють у межах району, міста, району в місті, декількох районів одночасно. Місцевий суд діє в складі суддів, голови та заступників голови суду. Судді місцевого суду обираються Верховною Радою безстроково в порядку, установ­леному законом, а ті, що вперше пройшли конкурсний відбір, призначаються Президентом терміном на 5 років у порядку, встановленому законом.

Місцеві загальні суди утворюються та ліквідуються Президен­том України за поданням Міністра юстиції України, що узгод­жується з Головою ВСУ.

Склад і повноваження місцевого суду

До складу місцевих судів входятьгудді, кількість яких залежить від судового навантаження (кількість справ), розмірів території юрисдикції та фонду видатків, виділених в державному бюджеті на утримання судів.

Місцеві суди виступають тільки як суди першої інстанції, що розглядають по суті справи, віднесені процесуальним законодавс­твом до їх підсудності. Вони проводять розгляд справ в умовах усності та безпосередності за участю сторін і інших учасників кримінального та цивільного процесу, досліджують докази та вислуховують думки учасників процесу.

Як відзначалося раніше, юрисдикція місцевого суду охоплює всі цивільні справи незалежно від категорії складності, суми позову і характеру спору. Місцеві суди розглядають усі справи щодо спорів, якщо хоча б однією зі сторін є громадянин. У порядку цивільного судочинства відбувається розгляд спорів, які виникають з:

• цивільних, житлових, сімейних, трудових і земельних пра­вовідносин;

• справи окремого провадження (про визнання громадянина безвісно відсутнім, про визнання громадянина обмежено дієздат­ним, недієздатним, справи із скарг на дії нотаріусів і справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення).

Розглядаючи цивільну справу, суд повинен визначити наяв­ність чи відсутність певних правовідносин чи юридичних фактів. Він вирішує питання про обґрунтованість чи необґрунтованість позовних вимог, після чого виносить рішення про задоволення позовних вимог, про відмову у задоволенні позову або про при­пинення провадження у справі.

Місцевому суду підсудні всі кримінальні справи, за винятком тих, котрі підсудні апеляційним або військовим судам. Підсудність визначена ст. 34 КПК. Кримінальні справи розглядаються в тому суді, у районі діяльності якого вчинено злочинне діяння. Якщо місце вчинення злочину встановити неможливо, справа повин­на бути розглянута судом, в районі діяльності якого закінчене дізнання чи досудове слідство. З метою забезпечення найбільш об'єктивного і повного розгляду справи, а також забезпечення виховної ролі судового розгляду, в окремих випадках справа може бути передана на розгляд суду за місцем проживання чи роботи обвинуваченого або за місцем знаходження більшості свідків. Спори про підсудність між судами не допускаються. Справа, надіслана з одного суду до іншого у порядку, передбаченому про­цесуальним законом, повинна бути прийнята цим судом до свого провадження, якщо при цьому не перевищується компетенція суду. При розгляді кримінальної справи судом встановлюється винуватість чи невинуватість підсудного та визначається пока­рання з урахуванням обставин справи та особи винного.Місцеві суди розглядають справи по суті з винесенням від­повідного вироку, рішення, ухвали або постанови.

Крім того, місцеві суди, відповідно до ст. 22 Закону "Про судо­устрій України" як суд першої інстанції розглядають адміністративні справи та справи про адміністративні правопорушення.

Суддя місцевого суду є носієм судової влади. Він здійснює свої повноваження на професійній основі у точній відповідності з законом. Ці повноваження полягають у наступному:

1. Здійснення правосуддя в порядку, встановленому процесу­альним законом. У межах професійних повноважень, які надані чакономДсуддя зобов'язаний слідкувати за дотриманням проце­суальних норм сторонами, при проведенні будь-яких судових дій.

2. Вчинення процесуальних дій та організаційних заходів з ме­тою забезпечення розгляду справи,Суддя повинен вжити необхід­них заходів щодо забезпечення.,якісного розгляду

справ, які знаходяться в його провадженні. Отримавши справу, він зобов'язаний вивчити всі матеріали, провести попередній розгляд 'та, за наявності достатніх підстав, призначити її до розгляду в засіданні. З метою своєчасного закінчення справи суддя повинен вжити організаційних заходів для забезпечення своєчасного вру­чення копії обвинувального висновку підсудному (у кримінальній справі), копії позову відповідачу (у цивільній справі), своєчасної явки в судове засідання осіб, що викликаються.

3. Контроль відповідно до закону за своєчасним зверненням до виконання судових рішень, постановлених під його головуванням. Суддя здійснює контроль засвоечасним зверненням до виконання судових рішень що проголошені під його головуванням. Адже повне і своєчасне виконання судового рішення є важливим фактором ефективності правосудця. Після набрання вироком суду законної сили, він звертається до виконання не пізніше 3 діб з дня набрання чинності або повернення справи з апеляційної чи касаційної інстанції. Органи, що виконують вирок, у свою чергу, зобов'язані повідомити суд про його виконання.

Права та обов'язки суддів місцевого суду

Судді основної ланки мають право:

• вимагати від окремих посадових осіб і громадян виконання пов'язаних зі здійсненням покладених обов'язків;

• вносити подання до державних органів про усунення по­ рушень законності;

• одержувати будь-яку інформацію від державних органів, громадських організацій, підприємств усіх форм власності

Головним обов'язком судці є здійснення правосуддя у відповід­ності з чинним законодавством та незалежно від законодавчої та виконавчої влади. Здійснюючи правосуддя, судця зобов'язаний:

—при розгляді цивільних і кримінальних справ точно вико­нувати закон, забезпечувати охорону прав та законних інтересів

— бути справедливим при ухваленні рішення і встановлення істини у справі;

• працювати над підвищенням свого професійного рівня;

• при виконанні своїх професійних обов'язків не допускати дій, що ганблять почесне звання судді, які могли б викликати сумнів у його об'єктивності

• не_розгшюшувати таємниць.

На підставі закону усі судді мають рівний правовий статус. Однак це не виключає можливість, а головне, необхідність, упов­новажити одного із суддів вести організаційну роботу суду. Цими повноваженнями наділений голова місцевого суду. Голова, його заступник призначаються на посаду терміном на 5 років з числа суддів та звільняється з посади Президентом за поданням Голови ВСУ на підставі рекомендації Ради суддів України.

Голова місцевого суду. Голова місцевого суду забезпечує зла­годженість в роботі апарату суду, створення сприятливих умов для відповідного ставлення усіх працівників до своїх службових обов'язків і на цій основі — виконання судом покладених на нього законом завдань щодо відправлення правосуддя. Він:

• безпосередньо здійснює правосуддя у справах;

• здійснює організаційне керівництво діяльністю суду;

• визначає обсяг обов'язків заступника;

• видає накази про призначення на посаду судді чи обрання судді безстроково або припинення повноважень на підставі указу Президента або постанови Верховної Ради України;

• здійснює заходи щодо забезпечення формування складу народних засідателів;

• організує роботу з підвищення кваліфікації суддів та виконує інші функції.

Організація роботи місцевого суду

Організація роботи — засіб практичної реалізації завдань су­дової влади і функцій правосуддя.

Найголовніше в організації роботи — правильно добрати і розставити кадри. Останнє стосовно судів полягає у розподілі обов'язків між суддями.

Виділяються такі принципи розподілу обов'язків при розгляді справ:

• зональний, коли судді розглядають усі кримінальні та цивіль­ні справи на території, що була закріплена за ними головою місцевого суду;

• функціональний, коли відбувається розподіл за спеціалізацією при розгляді цивільних, кримінальних справ і адміністративному провадженні;

• змішаний, коли судді розглядають справи за спеціалізацією в межах закріпленої за ними головою суду території;

---беззональний, коли голова суду розподіляє кримінальні спра­ви між суддями, а розгляд цивільних справ відбувається тільки у випадку надходження заяви від громадян під час прийому. Вибір принципу, на основі якого відбувається розподіл обов'язків між суддями, визначається головою суду чи суддями.

Успішна робота суду залежить не тільки від злагодженої ро­боти суддів, але і від виконання обов'язків апаратом суду, що складається з: канцелярії (старший секретар, діловод-машиністка, секретар у цивільних справах, секретар у кримінальних справах, архіваріус), секретарів судових засідань і помічників суддів.

Канцелярія суду забезпечує роботу всього колективу суду. Сек­ретарі доводять до відома громадян час прийому голови, суддів, інших працівників, організують чергування по району у вихідні дні. Канцелярією вивішується необхідна для громадян інформація на визначених стендах у будинку суду — витяги із законодавчих актів, що часто використовуються у практиці суду, адреси та час прийому правоохоронних структур, банків, пошти, нотаріальних і адвокатських контор, вищестоящих судів.

Секретарі судового засідання забезпечують розгляд кримінальної та цивільної справи шляхом виклику всіх учасників процесу в засідання: підсудного, потерпілого, свідків, експерта, позивача, відповідача, перекладача тощо. Секретар перевіряє наявність та з'ясовує причини відсутності осіб, яких було викликано до суду, і доповідає про це головуючому У судовому засіданні секретар веде протокол, у якому фіксуються виступи всіх учасників процесу, а також забезпечує фіксування судового засідання технічними засобами. До повноважень секретаря судового засідання нале­жить оформлення матеріалів справи і виконання інших доручень головуючого, що стосуються розгляду справи.

Судовий розпорядник забезпечує належний стан залу судового засідання і запрошує до нього учасників цивільного процесу; з ура­хуванням кількості місць та забезпечення порядку під час судового засідання визначає можливу кількість осіб, шо можуть бути присутні у залі судового засідання; оголошує про вхід і вихід суду та пропонує всім присутнім встати; слідкує за додержанням порядку присутніми у залі судового засідання; виконує розпорядження головуючого про приведення до присяги перекладача, експерта; під час судового засі­дання приймає від учасників цивільного процесу документи та інші матеріали і передає до суду; запрошує до залу судового засідання свідків та виконує вказівки головуючого щодо приведення їх до при­сяги; виконує інші доручення головуючого, пов'язані зі створенням умов, необхідних для розгляду справи (ст. 49 ЦПК).

Організація і діяльність військових місцевих судів

В даний час в Україні йде процес побудови правової держави. Тому суть діяльності військових судів змінюється. Військові три­бунали, що існували раніше, були орієнтовані суто на боротьбу з різного роду посяганнями на безпеку країни, боєздатність Зброй­них Сил, військову дисципліну і встановлений порядок несення військової служби. Усі ці завдання збереглися і на сьогодні. Однак в наш час до завдань військових судів відноситься правовий за­хист військовослужбовців на демократичних засадах правосуддя, передбачених Конституцією і законами. Військові суди — це суди загальної юрисдикції, що уповнова­жені здійснювати правосуддя у Збройних Силах України, При­кордонних військах, СБУта інших військових формуваннях, пе­редбачених законодавством України.

В Україні діють військові суди гарнізонів, які входять до сис­теми судів загальної юрисдикції та прирівнюються до місцевих загальних судів. Військові суди гарнізонів утворюються на тери­торії, де розташовано один або декілька військових гарнізонів.

Правосуддя у військових судах здійснюється шляхом розгля­ду та вирішення кримінальних, цивільних та адміністративних справ на загальних конституційних засадах, передбачених для територіальних судів, та єдиних процесуальних нормах. Як час­тина єдиної судової системи загальної юрисдикції, вони являють собою ланку організаційної структури Збройних Сил України. Діяльність військових судів спрямована на охорону від будь-яких посягань на національну безпеку України, боєготовність і боєздатність Збройних Сил та інших військових формувань, на захист прав і свобод військовослужбовців та інших громадян, на захист інтересів військових частин.

Підсудність кримінальних справ військовим судам визначена ст. 36 КПК. Враховуючи специфіку військового відомства, місце­вий військовий суд гарнізону як суд першої інстанції уповнова­жений розглядати справи про злочини осіб, які мають військове звання до підполковника, капітана другого рангу включно, та які займають посади нижче командира полку, командира корабля першого рангу, крім тих справ, що підсудні військовим судам вищого рівня.

У тих випадках, коли військовослужбовець обвинувачується в здійсненні одного чи декількох злочинів у складі групи осіб, справа підлягає розгляду у військовому суді. Крім того, якщо одна особа чи група осіб, незалежно від того, чи є вони військовослуж­бовцями чи ні, обвинувачуються в учиненні декількох злочинів, і справа хоча б щодо одного з цих злочинів підсудна військовому суду, то справа про всі злочини підлягає обов'язковому розгляду у військовому суді. Якщо злочин вчиняється особою до призову на військову службу, то така справа підсудна загальному суду.

Судді військових судів

За своїм правовим статусом судді військових судів відрізняють­ся від суддів інших судів тим, що вони перебувають на військовій службі, входять в штатну чисельність Збройних Сил України і мають офіцерське військове звання. З метою забезпечення при­нципу незалежності від військового командування, звання суддям військових судів присвоюються безпосередньо Президентом. Вони також представляються до нагородження державними нагородами незалежно від військових службових осіб. Судді військових судів не можуть бути залучені до виконання обов'язків військової служ­би (до складу військових комісій, несення наряду тощо), тому що головним їх обов'язком є здійснення правосуддя.